Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом,

що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в

період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін,

народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави.

Серед них були письменники, поети, педагоги, перекладачі, вчені,

богослови, книговидавці, гравери, художники.Це Захарія

Копистеньский,письменник, автор історичного твору "Полинодія"(1622),

Памва Беринда- лінгвіст, гравер, енциклопедист, автор "Лексикону

славеноросського"(1627), удоєний в Києві титула "архитипографа церкви

Руської", Тарасій Земка, письменник, знавець мов, редактор, Лаврентій

Зизаній, автор підручників для шкіл, педагог, Кирило Дорофейович,

Олександр Митура, Тарасій Вербицький, Андрій Ніколаєвич та ін.

Просвітники гуртувались навколо друкарні Києво-Печерського

монастиря під покровом його архимандрита Єлисея Плетенецького.

Діяльність вченого гуртка справляла помітний вплив на патріотичні

почуття громадян, на їх бажання прислужитися загальним інтересам.До них

належала й знатна киянка із шляхетського роду Волині Галшка

Гулевичівна.15 жовтня 1615р. вона вписала до Київських магістрацьких

книг дарчу, за якою свій дім з землею і "всіма до нього належностями"

дарувала під фундування монастиря й школи для дітей "народу руського,

православного...А щоб тая фундацій скуток свій брала,- писала

Гулевичівна,-тозараз...в той двір...школу впровадила й впроваджаю".Таким

чином 15 жовтня 1615р. розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в

історію я Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської

академії.

36 Культурно-просвітницька діяльність діячів греко-котолицької церкви(Шептицький, Й.Сліпий)

Активну культурно-просвітницьку діяльність розгорнули відомі діячі Греко-католицької церкви І.Могильницький, М.Герасевич, В.Компаневич, ГЛаврівський та ін. І.Могильницький (1777 — 1831 pp.) був автором першої в Галичині граматики української мови. У науковій розвідці "Відомості о руськом язиці" (1829 р.) він висловив думку стосовно української мови як народної, що має право на самостійне існування у сім'ї братніх слов'янських мов, а також про єдність галицьких і "малоросійських" українців. І.Могильницький прагнув "оживити пам'ять про руський народ", існування і колишня самостійність якого має такі самі історичні та політичні засади, як чеський й угорський народи. З ініціативи І,Могильницького було створене товариство галицьких священиків греко-католицького обряду (1816 p.). Воно мало на меті розповсюдження книжок, що слугували б душпастирям для "навчання вірних", а парафіянам — для "духовної поживи". Діячі товариства виявили чітке розуміння мовного питання — важливого елемента питання національного. Високу оцінку культурно-просвітницької діяльності товариства дав І.Франко, назвавши його "зірницею відродження в Галичині".Помітний внесок у національно-культурне відродження Галичини зробили М.Герасевич — автор твору з історії української церкви, В.Компаневич — дослідник історії монастирів, І.Лаврів-ський, який підготував популярну історію Русі та переклав польською мовою "Повість временних літ".Особливий перiод культурно-просвiтницькоi дiяльностi Украiнськоi греко-католицькоi церкви пов'язаний з iм'ям митрополита А. Шептицького, який очолював ii протягом майже всiэi першоi половини ХХ ст. (1901 - 1944 рр.). В цей час на захiдноукраiнських землях вiдчутними були, з одного боку, вплив римського католицизму, а з iншого - не менша загроза вiд польського уряду, який намагався полонiзувати украiнцiв через iх покатоличення. I в тому, що за таких умов украiиський народ зумiв вистояти i зберегти свою вiру, мову, культуру, велика роль належить греко-католицькiй церквi, яка стала в тi часи украiнською нацiональною церквою пiд проводом А. Шептицького. Сучаснi дослiдники iсторii греко-католицькоi церкви вiддають йому належне за великi заслуги у розвитку системи нацiональних украiнських шкiл, культурно-просвiтницьких установ (<Просвiта>, <Рiдна школа>) та молодiжних органiзацiй (<Пласт>), заснуваннi украiнського Нацiонального музею у Львовi (1905 р.). Для художникiв Л. Шептицький придбав слецiальне примiщення.

Дата добавления: 2015-05-22