Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури

Поняття культура складне і багатогранне. Саме слово ‘’культура’’ латинського походження і означає обробіток землі, догляд. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель Цицерон. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. Пізніше слово ‘’культура’’ вживається як синонім освіченості, вихованості людини. У середні віки поняття ‘’культура’’ асоціюється з міським укладом життя. Зараз у світовій літературі можна знайти більше як 500 визначень культури. Ось деякі з них: Культура – це:

- все те, що є результатом людської історії;

- як міра людяності людини;

- все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи;

- це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот;

- водночас історично визначений рівень суспільних сил і здібностей людей, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою нацією…

Культура включає в себе: свідомість, релігію, мораль, мову, науки, правову свідомість, людські здібності і навики.

Методологічні принципи полягають в тому, щоб показати логіку розвитку духовної культури впродовж століть. Важливе значення має принцип матеріалізму, який є визначальний для проблеми самосвідомості нації. До конкретних методів дослідження слід віднести порівняльно-історичний метод, до якого входять:

- діагностичний (при зіставленні різних за жанром хронологічних джерел);

- синхронологічний (коли виділяється певна проблема і розглядається не в історії, а в змістовному зіставленні).

У вивченні культури слід застосовувати метод структурно-функціонального аналізу, коли досліджуваний об’єкт немовби розкладається на складові частини, виявляються співвідношення між цими частинами, правила поєднання їх в групи. Важливим методом є метод суспільного аналізу, коли всі феномени культури розглядаються у взаємодії її складових частин, як основи, на якій формуються нові якості. А загалом при вивченні культури застосовують два основних напрями:

- найпоширеніший – в історії послідовності;

- галузевий, жанровий шлях, розглядаючи окремо освіту, літературу, живопис від початку до наших днів.

Кожен народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни, зокрема східні, залишили їх чимало. Це літописні зводи, ‘’Велесова книга’’, ‘’Повість минулих літ’’, козацькі літописи, філософські, наукові, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури – ‘’Слово о полку Ігоревім’’. Наша країна багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, Спаса на Берестові, твори народних майстрів.

Дата добавления: 2015-05-22