КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Кирило-Мефодієвське братство. Т. Шевченко
У середині ХІХ ст. в Києві виникла таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське братство (1846 – 1847 рр.), що боролося за національне відродження України. Його засновниками були М. Костомаров, М. Гулак та В. Білозерський. У квітні 1846 р. до нього вступив Т. Шевченко. Програму товариства було викладено у «Книзі буття українського народу», «Статуті слов’янського св. Кирила і Мефодія» Програма ця передбачала повалення царизму та визволення слов’янських народів, ліквідацію кріпосництва, станів, привілеїв. Вони бачили Україну незалежною (непідлеглою) державою в союзі з іншими слов’янськими народами, а перспективи визволення пов’язували з поваленням імперії. Члени товариства пропагували ідеї національного визволення, вели просвітницьку діяльність, а їхні наукові праці, поетичні й прозові твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова сприяли пробудженню й подальшому формуванню національної свідомості українського народу.
41.Гайдамацькі рухи 1730-1760-х рр. Коліївщина, Рух опришків. О.Довбуш. Занепад та поділи Речі Посполитої. Нове політичне розчленування України Російською та Австрійською імперіями. Саме в 1768 р. польський сейм під тиском Росії прийняв постанову про зрівняння в правах православних і католиків. Це викликало негативну реакцію значної частини шляхти, яка утворила так звану Барську конфедерацію і виступила проти втручання Росії. Між конфедератами і російськими військами почалися військові дії, що було сприйнято українськими селянами як сигнал до повстання.Очолив повстання запорозький козак Максим Залізняк. Гайдамацький рух швидко охопив Київщину, Брацлавщину, частину Поділля і Волині. Загони Залізняка зайняли Жаботин, Смілу, Черкаси, Фастів, Корсунь, Канів та інші міста.На початку червня 1768 р. гайдамаки взяли в облогу місто Умань. На бік повсталих перейшов сотник козацької міліції Іван Гонта з цілим загоном уманського гарнізону. Місто було захоплене, після чого гайдамаки розправилися зі своїми визискувачами. З-під Умані гайдамацькі загони рушили на поділля, Волинь і Полісся. Катерина ІІ наказала командуючому російською армією генералові Кречетнікову придушити повстання. Російські війська підступно схопили М. Залізняка, І. Гонту та більше тисячі гайдамаків. Протягом липня-серпня було розгромлено більшість гайдамацьких загонів, але остаточно Коліївщина була придушена лише навесні 1769 р.
42.Становище українських земель під владою Речі Посполитої в кінці XVII-XVIІI століттях. Визвольні повстання 1702-1704 рр. С.Палій.
Отже в результаті трьох поділів Речі Посполитої українські землі, що входили до її складу, стали знову розірваними між двома державами. І водночас відбулося їх внутрішнє сполучення під владою обох імперій: в Російській імперії були сполучені Лівобережна і Правобережна України, в Австрійській – Галичина Буковина й Закарпаття.
Незадоволеність кріпосницькими порядками поширюється і на дворянства. Війна 1812 р. привела до поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомлення з соціальним та політичним досвідом Європи, зростання серед дворян відчуття власної гідності та значимості. Це стало причиною декабристського руху. Декабристи не лише висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царського режиму. В Російській імперії промисловий переворот почався в 30 – 40 роки ХІХ ст. Який полягав у переході від мануфактури до машинного виробництва. Машини й парові двигуни сприяли підвищенню продуктивності праці на заводах і фабриках, заклали підвалини для індустріалізації промисловості. Одночасно технічні нововведення зумовлювали нагальну заміну кріпосної робочої сили вільнонайманою. Завершився промисловий переворот на рубежі 70-х 80-х років ХІХ ст. В результаті промислового перевороту остаточно утвердився капіталізм. Важливою складовою економічного життя України ХІХ ст.. було входження в у світовий економічний простір. Центром експортної торгівлі стало новоутворене місто-порт Одеса. Окрім пшениці предметами вивозу були сало, ліс, канати, залізо. Зерно українських виробників через Одеський порт експортувалось до Англії, Голландії, Бельгії, Франції. Предметами імпорту до імперії через Україну були фрукти, напої, чай, кава, тютюн, текстильні та ювелірні вироби, тканини, шовк, папір, аптекарські матеріали. В 1820 -1830 рр. вартість ввозу була набагато менша ніж вартість предметів експорту. Близьке розташування до європейських локальних ринків, дешевші ціни на продукцію зробили Південну Україну одним з лідерів світового ринку зерна. Наприкінці ХІХ ст.. Одеса втрачає позицію лідера світового ринку зерна. Лідером стає Миколаїв. Звідси відправляли не лише зерно, а й вугілля та марганцеву руду. Ще одним конкурентом Одеси став Херсон. У 70-ті роки ХІХ ст.. на світові ринки збуту вийшли українські цукровари пунктами призначення їх продукції стали європейські та азійські торговельні центри Лондон, Гамбург, Кельн, Марсель, Константинополь 44.Початковий етап національного відродження. Становлення української інтелігенції. Діяльність декабристів в Україні. В першій половині ХІХ ст. з’явилися два твори, які відіграли значну роль у процесі формування історичної й національної самосвідомості українського народу. Йдеться про «Історію Русів» анонімного автора та працю Д. Бантиш-Каменського «Історія Малої Росії».Поява праць з історії України стимулювала посилення цікавості елітної частини українського суспільства до життя народу, його побуту, звичаїв, традицій та обрядів. Глибше вивчення цих сюжетів зумовило виділення етнографії, фольклористики та мовознавства із загального масиву історичних знань. Своєрідним підтвердженням слів І. Срезневського стала творчість родоначальника української літератури І. Котляревського, відомих байкарів П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки, талановитого прозаїка Г. Квітки-Основяненка, геніального поета Т. Шевченка. Незадоволеність кріпосницькими порядками поширюється і на частину передового дворянства. Війна 1812 р. привела до поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомлення з соціальним та політичним досвідом Європи, це стало причиною декабристського руху. Декабристи не лише висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царського режиму. Члени «Південного» і «Північного товариства» прагнули ліквідувати абсолютну монархію і кріпосництво, демократизувати суспільство, здійснивши це за допомогою військового повстання і перевороту. Програмним документом «Південного товариства» була «Руська правда», написана Пестелем. Нею передбачалася аграрна реформа, у тому числі – за рахунок часткової конфіскації поміщицьких земель, проголошення республіки, надання політичних прав усім чоловікам з 20 років.Декабристи зазнали поразки. Оскільки не були підтримані народом, не змогли добре організуватися, діяли нерішуче. 45.Політико-адміністративний статус західноукраїнських земель. Народовська та москвофільська течії національно-визвольного руху. У Східній Галичині поляки не становили й третини населення але майнова перевага забезпечувала їм політичне та національно-культурне домінування. На Буковині й Закарпатті основну масу населення становили українці, але австрійський уряд зберігав їхню політико-адміністративну роздробленість, що склалася у попередній період історії. Тому їх називали русинами, гуцулами, лемками, бойками, буковинцями, русаками. Ще в 1861 р. в Австрійській імперії було встановлено конституційно-парламентський устрій, тому тут склалися більш сприятливі умови для розвитку українського національного руху ніж в Росії. В 1867 р Австрія була перетворена в Австро-Угорську монархію. Окрім того у Галичині переваги політичного характеру отримали не українці а польська еліта. Зміцнення польських позицій привело до розколу в українському таборі. Частина українських лідерів. відчуваючи себе зрадженими австрійським урядом звернула свої погляди на Росію. У Галичині з кінця 60-хроків ХІХ ст. серед інтелігенції формується москвофільська течія. Вважаючи Російську імперію своїм рятівником від засилля поляків, москвофіли прагнули повного злиття українців Галичини з росіянами. Ідеологами цього напрямку були Б. Дідицький та І. Наумович, які в своїй газеті «Слово» проголосили українців частиною великого російського народу. Москвофілам протистояла інша течія – народовці. У 1868 р. народовці засновують громадське товариство «Просвіта», що мало на меті поширення освіти та пробудження національної свідомості. Першим головою товариства став Анатоль Вахнянин.У 1873 р. народовці засновують у Львові Літературне товариство ім.Т. Г. Шевченка, яке згодом, у 1892 р., було перетворене в наукове товариство і стало провідним українським науковим центром. У 1880 р. на противагу москвофільському «Слову» народовці засновують газету з промовистою назвою «Діло». Під впливом ідей М. Драгоманова його прихильники І. Франко, М. Павлик, К. Трильовський створюють першу політичну партію – Русько-Українську радикальну партію. В основу програми було покладено соціалістичні ідеї, соборність і незалежність України. Таким чином, український національний рух в період репресій царизму в Наддніпрянській Україні продовжує розвиватись і досягає значних успіхів у Західній Україні.
46.Криза культурницьких рухів. І.Франко, М.Грушевський. зародження національно-політичного руху в Україні. Поява українських політичних партій. Зростає активність національно визвольного руху і на східноукраїнських землях. В 1900 р. група представників студентських гуртків у Харкові створила першу на східноукраїнських землях українську політичну організацію – Революційну українську партію (РУП), до проводу якої увійшли Д. Антонович, М. Русов та ін.. Першим програмним документом цієї організації стала брошура «Самостійна Україна», автором якої був харківський адвокат М. Міхновський. Завданням вважалось повернення українських прав, гарантованих російським царем у 1654 р. Переяславською угодою. З 1903 р. РУП перейшла на соціал-демократичні позиції і її фактичним керівником став М. Порш. Від РУП відкололася група Міхновського, яка в 1902 р. заснувала Українську народну партію. Політична орієнтація партії була сформульована М. Міхновським у так званих «10 заповідях»: самостійна демократична республіка, панування української мови, звичаїв, культури. УНП була єдиною партією в Наддніпрянській Україні, яка стояла на засадах державної самостійності України. У 1904 р. з РУП вийшла група очолена М. Меленевським, яка утворила на початку 1905 р. Українську соціал-демократичну спілку Інша частина серед лідерів, якої були Д. Антонович, В. Винниченко, С. Петлюра утворили Українську соціал-демократичну робітничу партію.В 1904 р. була створена Українська Демократична Партія. Її лідерами були С. Єфремов, Є. Чикаленко, Б. Грінченко. Вона мала ліберальну орієнтацію і ставила за мету встановлення конституційного правління. Передбачалась автономія України зі своїм крайовим сеймом, українізація адміністративного апарату, освіти, культури.Отже, на рубежі ХІХ і ХХ ст. швидко йде процес переходу від культурницького руху до політичного, формуються політичні партії. Найрадикальніші партії висунули гасло державної незалежності України. Характерною рисою цього періоду була абсолютна перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил. Українські ліберали та консерватори не змогли організаційно згуртувати свої сили на національному ґрунті. 48.Участь України в зовнішньополітичних акціях Російської імперії (російсько-турецька війна 1806-1812, приєднання Бесарабії до Росії, війна з наполеонівською Францією 1812 року). Війна тривала довго, без будь яких рішучих дій з обох боків до 1812 р.,коли Росія, відчуваючи наближення війни з Францією, активізувала свої дії та завдала вирішальної поразки турецькій армії під Рущуком. У травні 1812 р. було підписано Бухарестський мир, внаслідок якого Росія отримала Бессарабію. Більшість її населення складали молдавани, але частину її території (Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти) населяли українці. Бухарестський мирний договір був вигідний Росії: вона вперше здобувала морські бази на кавказькому узбережжі Чорного моря; Вивільняла свою Молдавську (Дунайську) армію для відбиття французької агресії. Договір позбавляв Францію дуже важливого і дуже небезпечного для Росії союзника, як Туреччина. 12 червня 1812 р. Наполеон напав на Росію. У своїх планах Наполеон значне місце приділяв Україні, яку він планував перетворити у осередок антиросійського руху. З метою недопущення антиросійського повстання в Україні,було видано маніфест, в якому закликав українське населення боронити свою землю. До козацьких та ополченських полків вступило майже 70 тис. чоловік. До війська вступало вільне селянське населення, селяни кріпаки. У формуванні козачого полку брав участь видатний український поет і письменник І. КотляревськийУ бойових діях проти наполеонівської армії брали участь 2 бузькі, 2 полтавські та 3 київські козацькі полки, ескадрон херсонських козаків та загони «лісових козаків». Вісім українських полків брали участь у так званій «битві народів» восени 1813 р. під Лейпцигом. Це була ще одна нищівна поразка наполеонівської армії, завдана їй коаліцією військ Росії, Англії, Австрії, Пруссії, Саксонії, Швейцарії, Іспанії та Португалії. Переможцям відкрився прямий шлях на Париж. У березні 1814 р. шість українських козацьких полків у складі російської армії вступили до столиці Франції. Так війну було завершено. Проте сподівання українців, що їх становище після війни покращиться, були марними. 49. Буржуазна революція 1848 року в Галичині. Скасування кріпосного права. Головна Руська Рада. В умовах революції в Західній Україні українська громадськість вимагала від австрійського уряду поділу Галичини на Західну(польську) та Східну (українську) і приєднання до останньої Закарпаття та Північної Буковини. Цим землям українці вимагали надати широку автономію в складі Австрії. Щоб відстояти ці вимоги 2 травня 1848 р у Львові українське духовенство створило «Головну Руську Раду» на чолі з єпископом Г. Яхимовичем. До складу «Головної Руської Ради» входило 30 чоловік – представники переважно церковної інтелігенції. Рада займалася освітою, фінансами, селянськими справами. 15 травня 1848 р. вперше вийшов український тижневик «Зоря Галицька». Найбільші досягнення в1848 – 1849 рр. український національний рух мав на ниві культури та освіти було засновано українську культурно-освітню організацію «Галицько-руська матиця», яка займалася видавничою справою, впровадженням у школах української мови та видавалися твори українською. Найбільшим виступом на Буковині були дії селянського загону, який очолював депутат австрійського парламенту Л. Кобилиця (1848 -1850). селяни заволоділи лісами і пасовиськами, відмовлялися підпорядковуватись місцевій владі. Під тиском каральних загонів повстання було придушене. виступи на підтримку революції пройшли на Закарпатті – у містах Ужгороді та Мукачеві. Одним з найважливіших результатів революції 1848 – 1849 рр. було скасування кріпосництва в Австрії – в Галичині і на Буковині в 1848, а в Закарпатті 1853. Революція дала поштовх національному самовизначенню українців. Саме вході цієї революції як національний прапор українців став використовуватись синьо-жовтий двоколір. 50.Суспільно-політичний рух Галичини та Буковини.. "Руська трійця".
51.Характер політики австрійського уряду щодо українців. Продовження реформ Марії-Терези Йосифом ІІ, їх роль у розвитку національно-культурного життя Галичини та Буковини.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1266; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |