Боротьба з половецькими ханами

оловців і раніше знали на Русі. Вони у при­чорноморських степах змінили печенігів, відігнаних Ярославом Мудрим від рубежів держави. Перша велика битва з ними на р. Альті

- ккг воїни в озброєні Х-ХІІ ст. Рис. В.Ю Ящишино.

V р. була програна тріумвіратом Ярославичів. Наприкінці 70 — на початку 80-х рр. половецькі ха­ни посилили натиск на Переяславщину й південну Київщину, а Олег Святославич, за ним й інші князі (переважно чернігівські) почали використовувати степовиків у боротьбі з суперниками на Русі.

Геніальний автор „Слова о полку Ігоревім“ (далі

945 „Слово“) яскраво зобразив усобиці кінця XI ст.:

Отоді за Олега Гориславовича*

Сіялись-росли усобиці.

Гинули внуки Даждьбогові...

Становище особливо загострилося на початку 90-х рр. XI ст. Майже щороку летюча половецька кіннота вдиралася на Русь, убивала й полонила ти­сячі людей, палила оселі й міста, витоптувала поля. Навіть об’єднані сили Святополка київського і Во­лодимира Мономаха, в ту пору чернігівського князя, були 1093 р. розбиті половцями біля р. Стугни, на підступах до Києва. Тому з 1094 р. з ініціативи Мо­номаха руські князі починають об’єднуватися проти половецьких ханів. Цьому сприяли й рішення з’іздів у Любечі, на Золотчі, біля Долобського озера. Під час Долобського з'їзду 1103 р. дружинники Свято­полка київського почали заперечувати проти походу у степ, мовлячи, що йти навесні означає втратити смердів (селян) та їхніх коней. На це Мономах ви­голосив промову, що вражає силою, образністю, патріотизмом, турботою про трудовий люд: „Ди­вуюся я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють! А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд, і, приїхавши, половчин застрелить його з лу­ка, а коня його забере, а в село його приїхавши, за­бере жінку його й дітей його, все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?“ („Повість“). Ці слова присоромили дружинників Святополка, і князі почали готуватися до походу.

Між 1103 і 1116 рр. з ініціативи й під командуван­ням Володимира Мономаха було проведено п’ять великих і переможних походів Русі в Половецький степ. Літописці захоплювалися звитягою й могутністю руських воїнів.

Після 1116 р. половецькі хани ще чверть століття не насмілювалися нападати на Русь. Коли 1120 р. син Мономаха Ярополк пішов з військом на Дон, де звичайно скупчувалися половці, то він не зміг навіть відшукати ворога. Не дивно, що слава про перемо­ги Русі на чолі з Мономахом над кочовиками ще довго жила в народній пам’яті. Спливло сто років по

[1] Гориславича. бо ніс горе Руській землі

смерті Мономаха, коли галицький книжник відкри­ваючи свій літопис похвалою князеві Романові Мстиславнчу зазначив, що, перемагаючи половців, той наслідував діда свого Мономаха, котрий „погу­бив поганих ізмаїлтян, що їх звуть половцями“.

Дата добавления: 2015-05-22