КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
З руїн і попелу
Ж Десятиріччя Повоєнне у еремога над нацистською Німеччиною породила сподівання на майбутнє поліпшення життя. Невдовзі після війни поет В.Сосю- ра напише: „Вітчизно! Ми зробим тебе, якою ти ще не була...“ Однак це прагнення до оновлення суперечило самій суті сталінізму, який переходив у повоєнний час в останню фазу свого існування. Випробуваними вже раніше методами адепти сталінського соціалізму прагнули якнайшвидше ліквідувати страшні наслідки війни, апелюючи до героїзму й патріотизму людей. При цьому тривало зловживання владою, порушувались елементарні людські права, придушувались будь-які спроби інакомислення. Ідеологічна реакція, ескалація якої розгорнулась відразу після закінчення війни, значною мірою відбила страх тодішнього політичного режиму перед тими „бацилами“ свободи, які могли перенести на радянський грунт воїни, що переможно пройшли країнами Європи. Не випадково комуністичні лідери активно включились у кампанію „холодної війни“, що не тільки супроводжувалась гонкою озброєнь обох світових систем, а й дозволяла ефективно ізолювати „радянський народ“ від зовнішнього світу. Незважаючи на те, що московське керівництво послідовно й жорстоко провадило боротьбу з українським національно-визвольним рухом, для України повоєнна ситуація не була категорично негативною. Адже саме тоді значно розширилась її територія (до неї увійшло Закарпаття), Україна стала членом ООН, а також інших міжнародних організацій. вересня 1945 р. Надзвичайна державна комісія повідомила про матеріальні втрати від війни. Лише прямі збитки внаслідок руйнувань, пограбувань державного, кооперативного та особистого майна оцінювалися в 679 млрд. крб. (у довоєнних цінах). А з урахуванням воєнних видатків і втрат від припинення промислового і сільськогосподарського виробництва в районах, що перебували під нацистською окупацією, вони досягай 2 трлн. 569 млрд. крб. Ця фантастична цифра більш ніж у 14 разів перевищувала всі прибутки державного бюджету СРСР за 1940 р. Було втрачено 30% національного доходу СРСР, загинуло близько 30 млн. його населення.
Протягом 1941—1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилася по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було силоміць вивезено до Німеччини; 10 млн. чол. втратили притулок. На руїни було перетворено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України (понад 250 з них зазнали долі Хатині), 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилось лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. Тільки прямі збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд. крб. Ця сума вп’ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п’ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнали населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб. Зважаючи на все це, деякі із західних експертів вважали, що для відновлення господарства СРСР потрібно не менше 20—25 років, а дехто називав навіть 100 років. Сталося, однак, зовсім не так, що й давало підстави комуністичній пропаганді впродовж багатьох десятиліть глузувати над західними пророцтвами. Та при цьому не називались справжні, не романтизовані причини швидкої відбудови. До них насамперед слід віднести можливості, що їх створювала централізована тоталітарна система в мобілізації людських і матеріальних ресурсів.
Одним з наочних виявів цього став четвертий п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР, а в серпні того ж року Верховна Рада У PCP прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства У PCP. Протягом 1946—1950 pp. обсяг капітальних вкладень у господарство країни становив понад 65 млрд. крб. (у довоєнних цінах). Це перевищувало відповідні капіталовкладення за три довоєнні п’ятирічки, разом узяті. При уряді в Москві було створено спеціальний комітет з відбудови народного господарства, який здійснював координацію й спрямовував всю роботу. За рішенням московських інстанцій з Уралу, Далекого Сходу, Поволжя та інших регіонів в Україну направлялись кадри, надсилалась техніка й устаткування. Щоправда, тут доречно нагадати: устаткування евакуйованих під час наступу нацистської Німеччини на початку війни промислових підприємств так і не повернулось в Україну, оскільки це вважалось недоцільним. Відтак відновлення промисловості довелось розпочинати фактично з нуля. Ці зусилля, про ціну яких ие заведено говорити, дали швидкі й серйозні результати: в Україні було загоєно рани війни, відбудовано промисловість. Зазначеного п’ятирічним планом на 1950 р. рівня промислового виробництва досягли у IV кварталі 1949 р. Обсяг валової продукції промисловості України в 1946-1950 pp. збільшився у 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Були відбудовані шахти в Донбасі, Дніпрогес, заводи „Запоріжсталь“, „Азовсталь“, машинобудівні підприємства Києва і Харкова та багато інших. Певною мірою всьому цьому сприяли перманентні мобілізаційно-пропагандистські заходи, що їх здійснював тодішній режим, інспіруючи „соціалістичне змагання“ та різного роду „рухи передовиків і новаторів виробництва“. Реальний, повсякденний ентузіазм людей, їх готовність до чергової самопожертви — все це тісно перепліталось з притаманними комуністичній системі формалізмом і демагогією. Відбудовуючи господарство, люди відроджували в першу чергу нормальне життя для себе і своїх дітей, а система списувала все на „найвищі інтереси батьківщини Жовтня“. Важкими бу- \и умови, в яких жили й працювали люди, але їх підтримувала віра в краще життя.
Повоєнне відновлення економіки здійснюва- \ось на переважно екстенсивній основі. Понад 70% робітників промислових підприємств України досягали норм виробітку переважно ручною працею. Відсутність належної техніки безпеки часто призводила до значного травматизму. Під час відбудови й спорудження нових об’єктів майже не брались до уваги екологічні аспекти. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдавали великої шкоди в царині науково-технічного і соціального прогресу. На відбудові окремих об’єктів на початку четвертої п’ятирічки використовувалась примусова праця певної частини військовополонених, що суперечило відповідним міжнародним конвенціям. За офіційними даними, четвертий п’ятирічний план за загальним обсягом виробництва промислової продукції було виконано за 4 роки і 3 місяці, хоча, як і в попередніх п'ятирічках, показники виробництва продукції групи „Б“ були нижчими від показників групи „А“. Зайвий раз підтверджувалось, що життєвому рівню людей приділялась другорядна увага. Та найбільш гостро проблеми відбудови виявились у сільському господарстві.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 346; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |