Причини переходу до нової економічної політики

Тема 35. РОЗВИТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Радянсько-польська війна

24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було укладено політичну, торгівельно-економічну та військову конвенції які й утворили Варшавський договір, що став трампліном для початку радянсько-польської війни. Вже 25 квітня 1920 р. об’єднані польсько-українські військові формування (20 тис. польських і 15 тис. українських воїнів) перейшли Збруч. Раптовість удару, краще озброєння та потрійна перевага в силах принесли успіх. Швидко захопивши Правобережжя, 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. Червона армія, перегрупувавши сили та оголосивши мобілізацію, вже 14 травня розпочала контрнаступ. 26 квітня Південно-Західний фронт (40 тис. бійців) розпочав Київську наступальну операцію, внаслідок якої було визволено Київ, Вінницю та Коростень та розпочато наступ на Львів. Поступово для більшовиків ця війна перетворювалася на наступальну, а після взяття Львова та Варшави перед московськими стратегами відкривався шлях для “експорту революції” до Європи.

Проте подальший наступ більшовицьких військ ставав дедалі проблематичнішим. Відрив від тилів, швидкі темпи просування знесилили радянську армію, а перехід кордону зумовив розгортання польського національно-визвольного руху в тилу. З допомогою Франції Польща провела мобілізацію і, створивши шестикратну перевагу своїх військ на напрямку головного удару, перейшла в наступ. Ціною значних втрат Червона армія стабілізувала фронт на лінії Коростень – Житомир – Бердичів. Склалася патова ситуація: жодна із воюючих сторін не мала сил для нанесення вирішального удару. Тому у жовтні 1920 р. Польща та більшовицька Росія уклали перемир’я, яке примусило 35-тисячне військо УНР вести війну самостійно без найменших шансів на успіх. Перемир’я завершилося підписанням 18 березня 1921 р. Ризького мирного договору. За цим договором Польща визнавала існування УСРР а також під її контроль відходили Підляшшя, Холмщина, Західна Волинь та Західне Полісся.

Після того як у листопаді 1920 р. ціною величезних втрат радянські війська вибили Врангеля з Криму та розгромили основні сили махновських повстанських загонів, громадянська війна в Україні фактично завершилась.

Причини переходу до нової економічної політики.

Запровадження непу в Україні.

Відсутність коштів на проведення індустріалізації. Більшовики беруть

курс на мирне будівництво. В лютому 1920 р. утворилася Державна комісія по електрифікації Росії, яка прийняла план ГОЕЛРО. Під електрифікацією розуміли індустріалізацію, здійснювану на технічно найпрогресивнішій енергетичній основі – за допомогою електрики. На Україні передбачалося ввести в дію потужності на 560 тис.кВт. До революції індустріалізація фінансувалася з трьох основних джерел: податків у держбюджет, іноземного капіталу і капіталонагромаджень у самій промисловості. Але в тих умовах ці механізми не діяли. Залишався лише один варіант - продрозкладка. Та селяни почали сіяти хліб лише для власних потреб, і жителі міст опинялися під загрозою голоду.

Надзвичайно тяжке внутрішнє становище України. Воєнні дії і насадження комунізму мали жахливі наслідки. Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Робітничий клас голодував, епідемії висипного тифу та інших хвороб косили людей десятками тисяч. Продрозкладка виконувалася з величезними труднощами, для цього залучалися війська. В містах відбувалися “італійські” страйки робітників. Стягнення продрозкладки призводило до масових збройних виступів селян, тобто починалася нова громадянська війна.

Становище погіршилося ще в зв’язку з неврожаєм і голодом 1921 – 1923 рр. у південних районах України. Тільки в степових губерніях республіки кількість голодуючих зросла з грудня 1921 до травня 1922 р. з 1,2 млн. до 3,8 млн. осіб, а по всіх губерніях – до 5,6 млн. осіб, що становило 25% населення УСРР. Епіцентром лиха в Україні стала Запорізька губернія.

Взимку 1922 –1923 рр. в Україні почалася друга хвиля голоду, тільки дітей голодувало 2 млн. Деякі історики небезпідставно вважають, що головною причиною повторного голоду був інтенсивний вивіз хліба за межі республіки.

За неповними даними, з УСРР було вивезено майже 18 млн. пудів зерна: 2,5 млн. пудів до РСФРР і більше 15 млн. пішло на експорт.

З двох хвиль голоду, що прокотилися Україною в 1921 – 1923 рр., перша значною мірою була зумовлена надмірним вивезенням хліба в голодуюче Поволжя та промислові центри Росії, насамперед Москву і Петроград, а друга - експортом українського зерна.

На жаль, була ще одна причина трагедії 1921 – 1923 рр. посиливши голод численними конфіскаціями продовольства, Москва фактично апробувала його як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху, те, що не вдалося здійснити за допомогою зброї та каральних акцій здійснила кістлява рука голоду. В умовах голоду політична активність селян різко знизилася, і лідери повстанського руху втратили опору та підтримку.

Дата добавления: 2015-05-22