Українські землі у складі Польщі

Входження земель	18 березня 1921 – Ризький мирний договір, +Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя Бер. 1923 – рішення Ради Послів, + СХ Галичина
Національна політика	1919 – 1923 – власність Польщі на українські землі була спірною, тому: 1. 1919 – українським землям надали автономію 2. Конституція 1921 р. закріпляла права на рідну мову і школу. 3. Самоврядування воєводствами. Становище після 1923 р.: 1. Національна асиміляція в Галичині і «лише» державна асиміляція на Волині. Все це мало на меті поглибити відмінності між українцями на Волині і СХ Галичини, крім того волиняни – православні, а галичани – греко-католики. 2. Польський уряд постійно збільшував кількість свої військ в Галичині 3. Др. пол. 20-х років польський уряд Пілсудського змінив політику на гнучкішу, замінивши національну асиміляцію на державну, таке послаблення було до 1937 року 4. Важкий податковий гніт 5. 3 тис. політичних виступів, 160 супроводжувалися сутичками з поліцією → політика пацифікації (умиротворення, 1930, СХ Галичина). Придушення виступів за допомогою поліції і військ. В ході цих виступів польський міністр внутрішніх справ наказав жорстоко покарати жителів 800 українських сіл. 6. У 1934 р. – у м. Березі Картузькій створено концентраційний табір для політичних в’язнів 7. 1925 – 1939 – еміграція до США 8. Українські імена та прізвища змінювалися на польські 9. Витіснення української мови 10. 1920 – запропонована назва Малопольща 11. Еміграція українців, та заселення краю поляками
Адміністративно-територіальний поділ	1. СХ Галичина – Львівське, Тернопільське і Станіславське воєводства, які безпосередньо підпорядковувалися Варшаві. Були ще Волинське воєводство, Поліське воєводство, Холмщина і Підляшшя – Люблінське воєводство 2. Згодом до території СХ Галичини було приєднано 6 повітів, заселених переважно поляками.
Релігія	1. Переслідування православ’я 2. 1925 - конкордат між Ватиканом і Польщею про особливий статус греко-католицької церкви
Освіта	1. Наприкінці 30-х років українське населення неписьменне або малописьменне 2. Було лише 4 ВНЗ: університет, політехніка, ветеринарна академія та академія зовнішньої торгівлі 3. Висока плата за навчання та відсоткова форма прийому студентів 4. Працювали «Просвіта», товариство «Рідна школа», Наукове товариство ім. Т. Шевченка 5. 31 липня 1924 – «кресовий» закон про утраквістичні (двомовні)школи
Стан промисловості	· Ринок збуту промислових товарів · Джерело сировинних і трудових ресурсів. · Після 1923 р. Польща ділилася на Польщу «А» і Польщу «Б». Польща «А» – високо розвинута, Польща «Б» – українські землі – гальмування розвитку (деревообробна, лісопильна, борошномельна, нафтовидобувна) · Іноземні капіталовкладення · Заробітна плата робітників у західноукраїнській промисловості була у півтора-два рази нижчою порівняно з середньою по країні. У відповідь – страйки робітників. · Українська кооперація («Центробанк», «Центросоюз», «Маслосоюз», «Народна торгівля») · Робочий день більше 10 год. · Жіноча та дитяча праця · Безробіття
Аграрні відносини	· Економіка мала аграрний характер · Основа – поміщицька, державна та церковна власність. · Лип. 1919 – земельний закон, парцеляція землі (держава скуповувала поміщицькі землі і продавала через банк усім бажаючим. · 1920 – закони, які спрямовували аграрне реформування на шлях планомірної колонізації українських земель польськими військовими та цивільними осадниками. Водночас влада видала таємний наказ про обмеження продажу землі українським селянам.
Створення націоналістичних організацій	§ 1920 р. – створення Української військової організації (УВО). Ä З сер. 1921 р. її очолював Коновалець. Ä Мета – організація боротьби на українських землях проти окупаційних режимів. Ä Разом з урядом в екзині (Петрушевич) намагалася отримати визнання від Антанти. § 1929 - ОУН. На основі УВО у Відні. Ä Мета: відновлення, впорядкування, оборони та поширення незалежної, соборної, української національної держави, усунення всіх окупантів з українських земель, відкидаючи орієнтації на історичних ворогів, національна диктатура, що витвориться в бігу національної революції. Ä Ідеолог ОУН – Донцов (інтегральний націоналізм): нація – абсолютна цінність; найвища мета – досягнення незалежності; для цієї мети годяться будь-які методи Ä 1934 – вбивство польського міністра внутрішніх справ Перацького (пацифікація), заарештували Бандеру і Лебедя Ä 1935-1936 – Варшавський процес (смертний вирок, який потім був замінений на довічне ув’язнення) Ä 1936 – Львівський процес
Громадсько-політичне життя	1. УНДО, 1925, українське народно-демократичне об’єднання, Ä Лідери - Д. Левицький, Мудрий, Луцький, ч лени – Бачинський, Витвинський, Левицький, Павликовський Ä Найчисельніша партія, мали найбільше депутатів у польському сеймі, Ä Мета: «здобуття Соборної і незалежної Демократичної Української Держави…Бореться за суверенні права українського народу і обстоює конституційно-парламентарний устрій та загальне, рівне, безпосереднє, тайне і пропорційне виборче право до всіх законодавчих та самоуправних установ…За вивласнення без викупу земель великої посілости та за передачу їх безземельним і малоземельним селянам…Поширення промислу на українських землях та використання всіх природних богацтв української землі…Піднесення дрібного промислу та ремеслі та до розвитку торгівлі…Справедливий поділ державних тягарів … і за заміну безпосередніх податків прогресивно-доходовими… Законодавча охорона рільних, промислових і умовних робітників, за забезпечення недільного відпочинку, за восьмигодинний день праці по фабриках і промислових підприємствах» Ä Добилися: викладання на українській мові в польських школах СХ Галичини, зменшили утиски православ’я і українських кооперативів, Ä У зв’язку з загрозою з боку Німеччини УНДО йде на компроміс з польським урядом («нормалізація»), відповідно до якого влада припиняла антиукраїнську політику, а УНДО – антипольську пропаганду. Мудрий – віце-маршалок в Сеймі 2. Радикальна партія · Лідер - Лев Бачинський (потім Марчук). Сільська інтелігенція · Аграрна реформа, обмеження приватної власності · Поєднувала ідеї національного відродження з демократичним соціалізмом · «Замість соціального поневолення повинна прийти соціальна справедливість… Боротися треба одночасно проти… поневолення соціального і національного!... Ми є партія національна українська. Ми не хочемо обороняти інтереси всіх станів…. УСРП єднає… трудове селянство та інших трудових людей…Бореться за права народу (нації) і за права людини. Ті права є: право на землю і на працю, право на продукт (або плід) своєї праці, право на свободу (волю)… Хочемо, щоб земля була передана дрібно земельним і безземельним селянам і то без ніякого викупу. Земля, що була роздана кольоністам, мусить бути назад повернена…Треба розводити промисловість! Фабрики маємо будувати ми самі, через наші кооперативи та їх союзи. В тих фабриках має працювати український робітник, добре плачений і з повнотою людських прав» · На поч. 30-х р. радикали об’єдналися з українськими есерами Волині в Українську соціал-радикальну партію, ввійшли до II Соціалістичного інтернаціоналу 3. КПЗУ (Комуністична партія Західної України), · Мета: боротьба проти національних та соціальних утисків, об’єднання ЗХ України з УРСР · Лідери - Крілик, Кузьма · Вони очолили антиурядові збройні виступи у Станіславському, Тернопільському та Волинському воєводствах · Популярність КПЗУ у др. пол. 30 р. почала згасати. Багатьох членів партії було відправлено в Березу Картузьку · 1919, 1923 – складова компартії Польщі, діють під прикриттям «Сельроб», 1932 – «Сельроб» буде розпущено, 1938 – розпущено компартію Польщі 4. УСДХ - український союз хліборобів державників Ä Український монархізм Ä Лідер - Липинський, Ä Мета: національна держава, конституційна монархія Ä Погляди викладені у «Листах до братів-хліборобів»
Інші організації	1. 1921-1925 – у Львові діяв Таємний університет. Мав три факультети: філософський, юридичний та медичний. 2. Основний центр культури – НТШ. Об’єднувало науковців: історики Крип’якевич, Томашівський, літературознавець Возняк. Фольклорист і музикознавець Колеса 3. Значну роль відігравала греко-католицька церква. Але й у ній не було єдності. Тут було протистояння Шептицького, який відстоював національні права свого народу, і Комишина і Василіанського ордену, котрі виступали за злиття греко-католицької та католицької церков. 4. Шептицький підтримував «нормалізацію», засуджував екстремізм ОУН та виступи комуністів. 5. 1936 – Антифашистський конгрес працівників культури у Львові, де польські інтернаціоналісти стали на захист соціальних та національних прав українського населення, за рівність і співпрацю поляків та українців, представників усіх народів, які мешкали у СХ Галичині, на Волині й Холмщині.