Шаріат. Злочини і покарання

Уряд народного фронту Франції та його заходи у політичній та соціальній галузі.

Загострення економічних проблем, нездатність традиційних політичних партій вивести країну з кризи призвело до зростання популярності фашистських організацій.

На противагу їм 48 партій і організацій лівого спрямування об'єдналися у Народний фронт. У липні 1935 р. прихильники Народного фронту організували у Франції масові антифашистські демонстрації. Тільки в Парижі кількість демонстрантів досягла понад 500 тис. осіб.

Значного успіху Народний фронт домігся на виборах у палату депутатів у квітні - травні 1936 р. Кандидати Фронту отримали 5,5 млн голосів, або 56,6% від загальної кількості виборців. Уряд Народного фронту очолив соціаліст Леон Блюм. Демократизація урядового курсу Франції знайшла своє втілення у низці соціальних заходів та законів. На 15% була підвищена зарплата робітникам і службовцям. Парламент затвердив закони про оплачувані відпустки (протягом 14 днів на рік), про 40-годинний робочий тиждень, про підписання колективних договорів. Була здійснена часткова націоналізація оборонної промисловості, реформовано Французький банк, виділені кошти на громадські роботи, заборонені фашистські організації. Поліпшилося становище селян і ремісників.

Невід’ємною частиною ісламу є шаріат (”шлях праведного життя”). Це — сукупність норм мусульманського права, релігійних та обрядових настанов і правил, що покликані регламентувати не тільки поведінку мусульманина в усіх сферах суспільного та особистого життя, а й його думки і почуття.

Злочини за шаріатом поділяють на 3 групи:

Першу з них складали злочини, що виходили,згідно мусульманській доктрині до вказівок самого Мухамеда. Сюди відносилися насамперед відступництво від ісламу,що каралося стратою. Так само суворо каралися найбільш зухвалі злочини і проти порядку управління – бунт і опір державній владі.

До цієї ж групи злочинів, оголошених тяжким релігійним гріхом, належали крадіжки, вживання спиртних напоїв, прелюб, а такожзвинувачення у прелюбі.

Другу групу злочинів складали протиправні дії, котрі розглядалися як зазіхання не на права всієї мусульманської громади, а на права окремих осіб.

Третю групу злочинів складали дії, котрі не розглядалися як карні в період становлення халіфату, і тому не згадувалися в основних джерелах шаріату. З розвитком правової доктрини і прагненням правлячої верхівки закріпити суспільний порядок, що склався починають розглядатися як карні злочини і каратися в судовому порядку такі дії, як невиплата, недодержання посту, легкі тілесні ушкодження, образи, обважування, хабарництво, азартні ігри і т. ін. Покарання за такими справами залежало від думки, що її висловлювали муджтахіди, і від думки окремих суддів. Покарання за мусульманським правом віддзеркалили як архаїчніі додержавні засоби помсти, так і достатньо розроблені заход цілеспрямованої карно-правової репресії. Злочини першої і другої групи мали наслідком фіксовані і суворі покарання (хадд і кісас). Покарання за злочини належні до третьої групи (тазір) відрізнялися більшою різноманітністю і гнучкістю (від 4 до 11 видів таких покарань), але також мали яскраво виражений каральний характер.

Дата добавления: 2015-05-23