Підсумкові документи емпіричного соціологічного дослідження

Способи організації збору даних.

Відомі два способи збору інформації - пошук та спостереження.

У випадку пошуку потрібно знайти напевно існуючу відповідь на задане питання. У цьому випадку прийом інформації може бути пасивним (при якому запит відсутній або наперед передбачено поступлення деякого повідомлення) і активним (коли зроблено запит). Задача сприйняття повідомлення зводиться до виявлення відповідності між повідомленням і деякою ознакою. Черговість передачі повідомлень звичайно визначається не тільки термінами їх поступлень, але й пріоритетом. Останній може залежати, як від джерела, так і від його цінності для користувача.

Спостереження, як і пошук, може бути пасивним або активним, і призначається для отримання нових знань, яких раніше не було в конкретній системі управління. При аналізі достовірності дуже важливий рівень довіри до даного джерела інформації, яку можна встановити, як по частоті достовірних і недостовірних повідомлень (для цього потрібно зібрати і статистично обробити відповідні дані), так і по оцінці обставин, які впливають на поведінку джерела (зацікавленість, наявність в нього потрібних знань). Деколи для забезпечення достатньої достовірності спостереження його потрібно багатократно повторювати. Активне спостереження передбачає проведення деякого спостереження над об’єктом. Йому повинні передувати оцінки репрезентативності вибірки з генеральної сукупності, аналіз можливостей і шляхів розповсюдження отриманих результатів на всю систему, в першу чергу правомірність виділення для експерименту окремих частин системи. Дуже важливу роль, пов’язану з проведенням змін в організації, відіграє збір даних для прогнозування можливих станів зовнішнього середовища. Такі первинні дані можуть збиратися, як службами організації, так і через використання різноманітних зовнішніх джерел, таких, як статистичні дані, звіти і т.д.

Важливіша особливість емпіричного соціологічного дослідження полягає в тому, що використовуються специфічні методи збирання інформації, що дозволяє вести якісний аналіз соціальних проблем, включаючи складні з них, становище суспільної думки, особливості суспільної, групової свідомості людей та ін.

Виділяється чотири основних методи емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів, спостереження, опит і соціальний експеримент, що розділяються в залежності від становлення фактів свідомості, а також способу їх фіксації, шляхи та методи їх використання.

Аналіз, класифікація документа.

В соціології документом називається спеціально створений людиною предмет, що призначається для передачі або збереження інформації. За способом фіксації інформації розрізняють: рукописні і друковані документи, записи на кіно- і фотоплівку, магнітній стрічці. За метою призначення виділяються матеріали, що їх відбирають самі дослідники. Такі документи називають цільові. Та соціолог відбирає матеріали, що складені заради іншої мети, тобто наявні документи. Звичайно, в соціологічному дослідженні саме такі документи і називаються власною документальною інформацією. За ступенем персоніфікації документи поділяються на особові і безособові. Особовими документами є картотеки індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети і бланки тощо), характеристики, видані особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записки та ін. Безособові документи — статистичні, історичні архіви, преса, протоколи зібрань та ін. В залежності від статусу джерела виділяються: офіційні і неофіційні. Офіційні документи: урядові документи, матеріали, постанови, декрети, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної та відомчої статистики, архіви і поточні документи різних установ і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, прокуратури тощо. Неофіційні документи — багато особистих матеріалів, а також залишені окремими особами документи (статистичні повідомлення, виконані іншими послідовниками на основі власних спостережень). Окрему групу документів складають численні матеріали засобів масової інформації. Нарешті, за джерелами інформації документи діляться на первинні і вторинні. Первинні документи відображають явища, події, що спостерігалися і фіксувалися безпосередньо дослідниками, або становили відомості урядових і відомчих установ тощо. Вторинні — це документи, що містять інформацію, опрацьовану, узагальнену або описану на основі первинних джерел. Можна, звичайно, класифікувати документи і за їх прямий зміст, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень тощо.

Дата добавления: 2015-05-23