Поняття державного бюджету

40. Грошові надходження від реалізації продукції.

41.Акцизний збір

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Акц.збором оподатковуються тільки товари, а не робота чи послуги. Акц. Збір нараховується у % до ціни продажу підакцизної продукції,але без ПДВ.ПДВ визначається з усієї продажної вартості включаючи акц..збір. Платниками є всі юридичні чи фізичні особи,які виробляють чи імпортують підакцизні товари. Об»єктом оподаткування є повна вартість товару.Для імпортних товарів об»єктом оподаткування буде: Оо=(Митна вартість+мито+інші)*курс валют за НБУ.

До підакцизних товарів віднесено:
- бензини моторні;
- дизельне пальне;
- автомобілі;
- тютюнові вироби;
- ювелірні вироби;
- спирт етиловий та алкогольні напої;- пиво солодове.

Акц. Збір не стягується:з автомобілів спецпризначення, з спирту етилового.

42.Податок на додану вартість

(ПДВ) – це непрямий податок, який включається в ціну товару і кінцевим платником є споживач. ПДВ нарах. На вартість виконаних робіт, наданих послуг та на вартість товару. Ставка ПДВ має 2 вираження:

1) 20%застос. При нарахуванні ПДВ і включенні його до ціни.

2)16.67%- при вилученні ПДВ із ціни товару.

Для того, щоб визначити ПДВ до сплати в б’юджет потрібно від податкового зобов’язання відняти податковий кредит. Податкове зобов’язання – це сума ПДВ отримана за реалізовані товари. Податковий кредит- це сума ПДВ сплачена у зв’язку з придбанням товарів. Якщо податковий кредит більший за податкове зобов’язання, це означає, що підп. Переплатило податку і ця сума підлягає поверненню з бюджету у місячний термін, або її зараховують на наступний звітній період. ПДВ не нараховують на продукти дитячого харчування, послуги освіти, пенсії, стипендії, заробітню плату.

43.Фінансовий ринок та його елементи.

фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Їх ціною є плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді процента.

Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей — це сфера, де можна їх купити.

Ринок капіталів — це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів є спеціальні цінні папери — акції. Крім того, до ринку капіталів належать середньо- та довгострокові кредитні зобов’язання. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у тому числі ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів.

44. Кредитна система, банківський кредит.

Кредитна система в умовах ринкової економіки є провідною ланкою фінансової системи в цілому. Це пояснюється тим, що кредитування є основною формою фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання, а також відіграє важливу роль у діяльності держави і фізичних осіб. Кредит як форма фінансових відносин відображає перерозподільні відносини з приводу використання на поворотній і платній основі тимчасово вільних фінансових ресурсів. Він поділяється на комерційний і банківський.

Комерційний кредит відображає відносини купівлі-продажу між суб’єктами господарювання з відстрочкою платежу. Він оформляється борговим зобов’язанням — векселем. Надання комерційного кредиту не передбачає руху грошових потоків, вони виникають тільки при сплаті заборгованості у встановлені строкиБанківський кредит являє собою форму взаємовідносин між позичальниками і спеціалізованими кредитними установами, сукупність яких становить кредитну систему. Остання охоплює банківську систему та сукупність небанківс ьких кредитних установ (квазібанки — майже банки). Банки виконують широкий спектр операцій, забезпечуючи рух грошових потоків і функціонування грошового ринку та ринку грошей. Квазібанки поділяються на дві групи. Першу складають фінансові інституції банківського профілю з обмеженим колом банківських операцій (лізингові й факторингові компанії, кредитні спілки і товариства, ломбарди, товариства взаємного кредитування, розрахункові (клірингові) центри). До другої групи належать фінансові інституції небанківського спрямування, які, маючи певні фінансові ресурси, здійснюють кредитні операції (страхові компанії, інвестиційні компанії і фонди, пенсійні фонди, фінансові компанії).

45.Ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це функціональна система фінансового ринку, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, стимулює структурну перебудову економіки, підвищує добробут громадян коштом доходів від вкладання грошових ресурсів у цінні папери і вільне розпорядження доходами.

В такому розумінні ринок цінних паперів становить частину ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів, на основі законів попиту та пропозиції формуються ціни, складаються відносини співволодіння (акції, паї) чи позики (облігації, векселі) й похідні від них.

Акція це документ який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Існує різні види акцій:

- Прості – дає право голосу за принципом одна акція один голос, однак вона не гарантує одержання дивідендів.

- Привілейовані – дають переваги їх власникам у правах на отримання доходу.

- Іменні – закріплюються за певним власником який вказується на акції.

- Паперові – друкуються з дотриманням певних вимог щодо їх оформлення і друкування.

- Електронні – існують у вигляді записів у файлах на комп’ютерах.

- Номінальні – на яких зазначаэться їх номінальна вартість.

- Без номінальні – коли немає номінальної вартості.

- Платні – купуються під час їх випуску.

- Преміальні – пов’язані з вкладанням нагромадженого нерозподіленого прибутку.

- Акції з обмеженим обігом – взагалі не можуть переходити до іншого власника.

Облігація це боргове зобов’язання позичальника перед кредитором яке оформляється не кредитною угодою, а купівлею-продажу спеціального цінного паперу.

46. Сутність і призначення міжнародних фінансів.

47. Міжнародні фінансові органи

Основні функції Міністерства фінансів:

вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації;

організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

організація функціонування ринку цінних паперів;

здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;

забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;

організація і здійснення фінансового контролю в країні.

Державне казначейство:

організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за ним;

управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

фінансування видатків Державного бюджету України;

ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;

розроблення нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

Державна контрольно-ревізійна служба

організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів на місцях щодо проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки ревізій і перевірок, у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану та збереження коштів та матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валют­них фондів;

проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій та діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

контролюють повноту оприбуткування, правильність витрачання і збереження валютних коштів;

здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів; узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Державної податкової адміністрації України

розроблення проектів податкового законодавства;

контроль за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

облік платників податків та надходжень платежів до бюджету;

накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків;

міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

Дата добавления: 2015-05-24