Територіальні одиниці

Структуроформуючі відношення.

Територіальна структура

Парагенетична ландшафтна

Парагенетична ЛТС формується вздовж ліній концентрації речовинно-енергетичних потоків (наприклад, вздовж річкового русла), ліній розділу контрастних середовищ (берегова лінія) та деяких інших “центральних місць”, які визначають напрямок ландшафтогенезу. Такі структури недалеко від “ядра збурення” мають більш чітку парагенетичну диференціацію, яка з віддаленістю від нього послаблюється.

Особливе значення у виділенні парагенетичної ЛТС має концентрований водний потік. Його динамічність та енергія, особливі властивості води як природного тіла зумовлюють утворення ландшафтних структур з добре виявленими парагенетичними відношеннями між геотопами. Ці відношення найчіткіше проявляються вздовж ліній потоку і послаблюються з віддаленістю від них. У зв’язку з цим аналіз парагенетичної ЛТС дає найбільший ефект при дослідженні долин річок, лиманно-гирлових комплексів, яружно-балкових систем. Ці природні об’єкти підпорядковані ландшафтним смугам пара динамічного району, що дренується руслом річки, і суттєво залежать від процесів, які відбуваються в цих геосистемах. Тому в територіальні одиниці парагенетичної ЛТС об’єднують і одиниці позиційно-динамічної ЛТС – ландшафтні смуги. Підставою для об’єднання є відношення ландшафтних смуг не до ліній розділу напрямку потоків (як при виділенні парадинамічних районів), а до ліній їх концентрації – річкового русла, тальвегу балки тощо.

Таким чином, долинно-річкові, яружно-балкові та подібні їм структури являють собою ніби деталі позиційно-динамічних ландшафтних структур, приурочених до гідрографічної або ерозійної мереж. Проте в них є і певні особливості, зокрема, тут поряд з поздовжніми рівноцінне, а іноді й основне значення мають поперечні межі, які розділяють однотипні частини ландшафтних смуг та ярусів.

Територіальними одиницями парагенетичної ЛТС є парагенетичні ландшафтні комплекси (ПГЛК). Комплексом нижчого рангу є парагенетична ланка (ПГ – ланка). Вона являє собою сукупність взаємопов’язаних геотопів, об’єднаних за генетичною єдністю та одно спрямованістю розвитку в межах заплавно-руслової частини долини (для долинно-річкових ПГЛК) або днищ ерозійних форм (для яружно-балкових ПГЛК). ПГ-ланки ніби нанизані на потік, як на стрижень. При виділенні ПГ-ланокдомінантними ознаками одеські ландшафтознавці вважають характеристики заплави та русла – морфометричні показники, особливості затоплення, інтенсивність відкладання наносів, тип руслового процесу, сучасну рослинність тощо.

Закономірне поєднання послідовно спряжених ПГ-ланок та ландшафтних смуг, які спираються на русло, формує ПГ-сектор. Важливими ознаками його виділення є характеристики силових та терасових ландшафтних смуг. ПГ-сектор являє собою ділянку долини, однотипну за структурою та динамікою насамперед терас та схилів.

ПГ-пояс розглядається як територіально цілісний фрагмент долини з однотипним протіканням сучасних фізико-географічних процесів в умовах однієї морфоструктури. Основними ознаками виділення ПГ-поясу є тип долини, особливості морфоструктури, тип рельєфу, стадія розвитку долини, знак та інтенсивність неотектонічних рухів, зональний тип рослинно-грунтового покриву.

Згідно з типом “центрального місця”, відносно якого виділяється парагенетична ЛТС, розрізняються долинно-річкові, яружно-балкові, прибрежно-аквальні, лиманно-гирлові ПГЛК. Детальнішої їх класифікації поки немає.

ЛЕКЦІЯ №9

Дата добавления: 2015-05-24