Розділ 11. Дев'ять місцевостей

1. Сунь - Цзи сказав: ось правила війни: є місцевості - розсіювання, місцевості - нестійкості, місцевості - заперечення, місцевості - змішання, місцевості перехрестя, місцевості - серйозного положення, місцевості - бездоріжжя, місцевості - оточення, місцевості - смерті.
2. Коли князі воюють на власній землі, це буде місцевість розсіювання; коли заходять у чужу землю, але не заглиблюються в неї, це буде місцевість нестійкості; коли я її захоплю, і мені це буде вигідно, і коли він її захопить, йому також буде вигідно, це буде місцевість заперечення; коли я можу нею пройти, і він може нею пройти, це буде місцевість змішання; коли земля князя належить всім трьом і той, хто першим дійде до неї, опанує всім в Піднебесній, це буде місцевість перехрестя; коли заходять глибоко на чужу землю залишаючи в тилу у себе багато укріплених міст, це буде місцевість серйозного положення; коли йдуть по горах і лісам, кручам і обривам, драговинам і болотам, взагалі по важко прохідних місцях, це буде місцевість бездоріжжя; коли шлях, по якому входять, вузький, а шлях, по якому йдуть, обхідний, коли він з малими силами може напасти на мої більші сили, це буде місцевість оточення; коли кидаючись швидко в бій, виживають, а не кидаючись швидко в бій, гинуть, це буде місцевість смерті.
3. Тому в місцевості - розсіювання не борися; місцевості - нестійкості не зупиняйся; місцевості - заперечення не наступай; місцевості - змішання не губи зв'язки; місцевості - перехресті створюй союзи; місцевості серйозного положення грабуй; місцевості бездоріжжя рухайся; у місцевості оточення думай; у місцевості смерті воюй.
4. Ті, хто в історії добре вели війну, уміли робити так, що противника передові, тилові частини не повідомлялися один з одним, великі й дрібні з'єднання не підтримували один одного, шляхетні та низькі не виручали один одного, вищі та нижчі не поєднувалися один з одним; вони вміли робити так, що солдати в нього виявлялися відірваними один від другого та не були зібрані разом, а якщо військо було з'єднано в одне ціле, воно не було єдиним, йшли, коли це відповідало користі; якщо це не відповідало користі, залишалися на місці.
5. Насмілюся запитати: а якщо противник з'явиться у великому числі в повному порядку, як його зустріти? Відповідаю: захопи першим те, що йому дороге. Якщо захопиш, він буде слухняним тобі.
6. У війні найголовніше - швидкість: треба опановувати тим, до чого він встиг дійти; йти по том шляхам, про які він і не думає; нападати там, де він не чекає.
7. Взагалі правила ведення війни в якості гостя полягає в тому, щоб, зайшовши глибоко в межі противника, зосередити всі свої думки та сили на одному і тоді господар не здолає.
8. Грабуючи родючі поля, май в статку продовольство для своєї армії; ретельно піклуйся про солдатів і не стомлюй їх; споюй їхній дух і з'єднуй їхні сили. Пересуваючи війська, дій відповідно до своїх розрахунків і планів, думай так, щоб ніхто не міг проникнути в них.
9. Кидай своїх солдатів у таке місце, звідки немає виходу, тоді вони вмруть, але не будуть бігти. Якщо вони будуть готові йти на смерть, як не досягти перемоги, воїни та інші люди в таких положеннях напружують всі свої сили. Коли солдати піддаються смертельній небезпеці, вони нічого не бояться; коли в них немає виходу, вони тримаються міцно; коли вони заходять, в глиб ворожої землі, їх ніщо не втримує; коли нічого зробити не можна, вони б'ються.
10. Із цієї причини солдати без усяких вагань бувають пильні, без усяких спонукань знаходять енергію, без усяких угод дружні між собою, без усяких наказів довіряють своїм начальникам.
11. Якщо заборонити всякі пророкування та викоренити всякі сумніви, розум та пильність солдатів до самої смерті не буде відволікатися.
12. Коли солдати говорять: «майно нам більше не потрібно» - це не означає, що вони не люблять майна. Коли вони говорять: «життя нам більше не потрібне!» - це не означає, що вони не люблять життя. Коли виходить бойовий наказ, в офіцерів і солдатів, у тих, хто сидить, сльози ллються на комір, в тих, хто лежить, сльози течуть по підборіддю. Але коли люди поставлені в положення, з якого немає виходу, вони хоробрі, як Чжуань - Чжу та Цао - Куй.
13. Тому той, хто добре веде війну, подібний Шуайжань. Шуайжань - це чаншаньска змія. Коли її б’ють по голові, вона б'є хвостом, коли її б’ють по хвосту, вона б'є головою; коли її б’ють посередині, вона б'є головою та хвостом.
14. Насмілюся запитати: а чи можна зробити військо подібним чаншаньскій змії? Відповідаю: можна. Адже жителі царств У та Юе не люблять один одного. Але якщо вони будуть переправл тися через ріку в одному човні і будуть захоплені бурею, вони стануть рятувати один одного, як права рука ліву.
15. Із цієї причини, якщо навіть зв #39;язати коней та закопати в землю колеса візка, однаково на це ще покладатися не можна. От коли солдати у своїй хоробрості всі як один, тоді це буде дійсне мистецтво керування військом.
16. Коли сильні та слабкі разом знаходять мужність, це діє закон місцевості. Тому, коли вмілий полководець як би веде своє військо за руку, веде начебто це одна людина, це значить, що створилося положення з якого немає виходу.
17. Ось справа полководця: він повинен сам бути завжди спокійний і цим непроникний для інших; він повинен бути сам дисциплінований і цим тримати в порядку інших. Він повинен уміти вводити в оману очі та вуха своїх офіцерів і солдат та не допускати, щоб вони щось знали. Він повинен міняти свої задуми, змінювати свої плани і не допускати, щоб інші про них догадувалися. Він повинен міняти своє місцеперебування, вибирати собі окружні шляхи, не допускати, щоб інші могли щось задумати.
18. Ведучи військо, варто ставити його в такі умови, так якби, забравшись на висоту, забрали сходи. Ведучи військо зайшовши з ним глибоко в землі противника, приступаючи до рішучих дій, слід спалити кораблі, розбити казани; вести солдатів так, як женуть череду овець: їх женуть туди, і вони йдуть туди; їх женуть сюди, і вони йдуть сюди; вони не знають, куди йдуть. Зібравши всю армію, потрібно кинути її в небезпеку; це і є справа полководця.
19. Зміни в дев'яти видах місцевості, користь стискання - розтягання, закони людських почуттів - все це потрібно зрозуміти.
20. Взагалі відповідно до науки про ведення війни в якості гостя необхідно: якщо заходять глибоко на землю противника, зосереджують на одному; якщо заходять неглибоко, розум розсіюється.Коли йдуть зі своєї країни і ведуть війну, перейшовши кордон, це буде місцевість - відриву; коли шляхи відкриті в усі сторони, це буде місцевість перехрестя; коли заходять глибоко, це буде місцевість - серйозності положення; коли заходять неглибоко, це буде місцевість - нестійкості; коли позаду – неприступні місця, а попереду – вузькі дороги, це буде місцевість - оточення; коли йти нікуди, це буде місцевість - смерті.
21. Із цієї причини в місцевості - розсіювання я стану приводити до єдності всіх; у місцевості - нестійкості буду підтримувати зв'язок між частинами; у місцевість - заперечення йду після противника; у місцевості - змішання буду уважний до оборони; у місцевості перехрестя стану зміцнювати зв'язки; у місцевості - серйозного положення встановлю безперервний підвіз продовольства; у місцевості - важко прохідній буду просуватися вперед по дорозі; у місцевості - оточення сам загороджу прохід; у місцевості - смерті навію солдатам, що вони серед живих не залишаться. Почуття солдатів такі, що, коли вони оточені, вони захищаються; коли нічого іншого не залишається, вони б'ються; коли положення дуже серйозне, вони коряться.
22. Тому той, хто не знає задумів князів, не може наперед створювати з ними союзи; хто не знає обстановки - гір, лісів, круч, ярів, драговин і боліт, той не може вести військо; хто не звертається до місцевих провідників, той не може скористатися вигодами місцевості.
23. У того, хто не знає хоча б одного з дев'яти, військо не буде армією вищих.
24. Якщо армія вищих звернеться проти великої держави, воно не зможе зібрати свої сили. Якщо міць вищих звернеться на противника, той не зможе укласти союзи.
25. Із цієї причини вищий не женеться за союзами в Піднебесній, не збирає влада в Піднебесній. Він поширює тільки свою власну волю та впливає на противників своєю силою. Тому він і може взяти їхні замки та фортеці, може зруйнувати їхні держави.
26. Роздає нагороди, не дотримуючись звичайних законів, видає укази не в порядку звичайного керування. Він розпоряджається всією армією так, ніби розпоряджався однією людиною. Розпоряджаючись армією, говори про справи, а не вдайся в пояснення. Розпоряджаючись армією, говори про користь, а не про шкоду.
27. Тільки після того, як солдатів кинуть на місце загибелі, вони будуть існувати; тільки після того, як їх кинуть в місце смерті, вони будуть жити; тільки після того, як вони потраплять у лихо, вони зможуть вирішити результат бою.
28. Тому ведення війни полягає в тому, щоб надавати противникові діяти відповідно до його намірів і ретельно вивчати їх; потім зосередити всю його увага на чомусь одному та вбити його полководця, хоча б він і був за тисячу миль. Це є вміння зробити справу.
29. Із цієї причини в день виступу в похід закрий всі застави, знищ всі пропуски через них, щоб не пройшли посланці ззовні. Правитель діє у своїй раді та віддається справам правління, а за війну в усьому спитає з свого полководця.
30. Коли противник стане відкривати та закривати, неодмінно стрімко увірвися до нього. Поспіши захопити те, що йому дорого, і потихеньку чекай його. Іди по наміченій лінії, але йди за противником. Таким способом вирішиш війну.
31. Тому спочатку будь як безневинна дівчина - противник відкриє в себе двері. Потім будь як заєць, що вирвався - противник не встигне прийняти заходів по захисту.

Дата добавления: 2015-05-24