Страхування 3 страница

- внесків роботодавців (для підприємств - із віднесенням на
валові витрати виробництва, для бюджетних установ та
організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення);

- прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці;

- добровільних внесків;

- інших надходжень.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;

5) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

6) організовувати робочі місця для інвалідів тощо.

7. Що таке єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)?

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Під ЄСВ розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Облік платників єдиного внеску, забезпечення збору, ведення обліку страхових коштів, контроль, ведення державного реєстру загальнообов’язкового соціального страхування здійснює Пенсійний фонд України (ПФУ). Надалі ПФУ розподіляє отримані кошти відповідно до встановлених пропорцій за видами соціального страхування.

Платниками ЄСВ є: роботодавці - юридичні особи, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що мають окремий баланс та самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи – підприємці, які використовують працю інших осіб, а також фонд оплати праці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, що сплачують ЄСВ «за себе»; наймані працівники – фізичні особи, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами.

База для справляння та ставки ЄСВ, що нараховують та утримують у фонд соціального страхування, детально наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

База для справляння та ставки ЄСВ

Об’єкт оподаткування	Ставка страхового внеску в % до об’єкта оподаткування для роботодавців (нарахування)	Ставка страхового внеску в % до об’єкта оподаткування для працівників (утримання)
Заробітна плата (ФОП)	Розмір страхового внеску встановлюється залежно від класів професійного ризику виробництва – від 36,46 до 49,7   Для бюджетних установ – 36,3	3,6;   2,85 – для працівників –інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ,УТОС   6,1 - для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, який дає право на одержання пенсії відповідно до чинного законодавства, для льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах
Винагороди за цивільно-правовоми договорами	34,7	2,6
Лікарняні	33,2	2,0

Базою для нарахування ЄСВ як для роботодавців, так і для застрахованих осіб є суми нарахованої заробітної плати, виплати за угодами цивільно-правового характеру та допомога по тимчасовій непрацездатності.

8. Яке призначення Фонду соціального захисту інвалідів?

Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету. Основні завдання Фонду:

1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

- розробляє та подає Міністерству соціальної політики України пропозиції щодо визначення потреби в коштах для надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

- здійснює фінансування програм щодо соціального захисту інвалідів;

- веде реєстр роботодавців на електронних носіях інформації, до якого включаються дані їх звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

- отримує та спрямовує благодійні внески підприємств і громадян на заходи щодо соціального захисту інвалідів;

- бере участь у розробці та вдосконаленні законодавства у сфері соціального захисту інвалідів;

- надає безкоштовні інформаційно-консультаційні послуги інвалідам і підприємствам з питань, що належать до його компетенції тощо.

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

_______________________________________________________

1. У чому полягає суть державного кредиту?

2. Які функції виконує державний кредит?

3. Які є форми державного кредиту?

4. За якими ознаками класифікують державні позики?

5. Що таке державний борг і які його види?

6. Що передбачає процедура обслуговування державного боргу?

7. У чому полягає сутність управління державним боргом?

8. Які існують методи управління державним боргом?

________________________________________________________

1. У чому полягає суть державного кредиту?

Державний кредит – це специфічна ланка державних фінансів.

Державний кредит як економічна категорія – сукупність економічних відносин між державою і суб’єктами господарювання, населенням, іноземними державами, міжнародними фінансовими інституціями з приводу залучення державними органами влади і управління грошових коштів на умовах позики. У такому випадку держава є позичальником коштів, а суб’єкти господарювання, населення, інші держави, фінансові інституції – кредитори.

Матеріально речовим втіленням державного кредиту є рух позичкового капіталу у результаті вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту.

За юридично-правовим статусом державний кредит – врегульований нормами права механізм залучення додаткових коштів державою на засадах зворотності, платності і строковості.

Державний кредит призначений для задоволення державних потреб.

2. Які функції виконує державний кредит?

Виділяють такі функції державного кредиту:

1) розподільна, за допомогою якої забезпечується формування централізованих грошових фондів держави та їх використання на принципах строковості, платності та повернення;

2) контрольна, яка полягає у контролі за напрямами та цільовим використанням позик, строків їх повернення і своєчасності сплати відсотків, проведенні моніторингу і забезпеченні платоспроможності та ліквідності держави;

3) регулююча, яка характеризується тим, що держава, вступаючи у кредитні відносини, здійснює вплив на стан грошового обігу в державі, рівень відсоткових ставок на ринку грошей, капіталів, на виробництво та зайнятість.

3. Які є форми державного кредиту?

До основних форм державного кредиту належать:

1. Державні позики, які одержують на підставі кредитних угод.

2. Державні запозичення, які залучаються державними органами управління шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів. Оформлення державних запозичень в Україні в основному здійснюється за допомогою двох видів цінних паперів — облігацій та казначейських зобов’язань (векселів). Ці боргові цінні папери символізують боргове зобов’язання держави, з одного боку а з іншого — засвідчують внесення їхніми власниками коштів до бюджету, гарантують повернення основної суми боргу після визначеного строку, а також дають право власникам на отримання доходу.

3. Державні гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам із метою залучення останніми кредитних ресурсів. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом. Відповідно до Бюджетного кодексу України гарантійне зобов’язання – це зобов’язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов’язання суб’єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб’єктом його зобов’язань за кредитом (позикою), залученим під державну гарантію.

Державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України. За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини щодо його рішень вчиняє Міністр фінансів України. Обов’язковою умовою надання державної гарантії є укладення договору між Міністерством фінансів України та суб’єктом господарювання про погашення заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за виконання гарантійних зобов’язань.

4. Вклади громадян в ощадні банки країни.

5. Інші форми.

Державні позики за місцем розміщення можуть бути внутрішніми і зовнішніми.

Основні форми внутрішнього державного кредиту:

- державні позики,

- державні гарантії,

- використання частини вкладів населення в ощадних установах,

- грошово-речові лотереї,

- використання коштів державного позичкового фонду.

Форми зовнішнього державного кредиту: державні зовнішні облігаційні позики, позики міжнародних фінансових організацій (зовнішні позики на багатосторонній основі), міжурядові позики (міжурядові позики на двосторонній основі), державні гарантії.

4. За якими ознаками класифікують державні позики?

Відповідно до терміну погашення розрізняють короткострокові позики (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років).

За правовим оформленням бувають облігаційні та безоблігаційні позики (надаються на підставі угод, оформляються підписними зобов’язаннями).

За правом емісії виділяють державні (випускаються державними органами управління) і місцеві (випускаються місцевими органами влади).

За характером виплати доходу бувають процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні, дисконтні.

За характером погашення заборгованості розрізняють: одноразову виплату й виплату частинами. Одноразова виплата передбачає отримання боргу наприкінці терміну дії позики.

Залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права дострокового погашення.

5. Що таке державний борг і які його види?

Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утворення державного боргу, який визначається як загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Поточний борг - це загальна сума заборгованостей і відсотків за ними, що підлягають сплаті в поточному році.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості та відсоткових витрат, які мають бути сплачені за зобов’язаннями держави у визначені періоди.

Виходячи з того, що внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень.

Розрізняють номінальну суму державного боргу та його реальну величину.

Номінальний борг визначається як величина заборгованості, виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період.

Реальний рівень боргу залежить від грошової політики центрального банку.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Окрім цього, в Україні борг класифікується у фінансовій та статистичній звітності на: державний прямий (внутрішній і зовнішній) та державний гарантований (внутрішній і зовнішній).

Прямий борг – це зобов’язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України.

Гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

6. Що передбачає процедура обслуговування державного боргу?

Здійснюючи зовнішні чи внутрішні запозичення, держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу. Обслуговування державного боргу – операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов’язаних з управлінням державним боргом. До таких операцій не належить погашення державного боргу.

7. У чому полягає сутність управління державним боргом?

Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснює держава через уповноважені органи, пов’язаних із здійсненням запозичень, з визначенням умов їх залучення, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження. Мета політики управління державним боргом – одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних проблем і проблем платіжного балансу, забезпечити платоспроможність держави.

Принципи, механізми та заходи в сфері управління державним боргом щодо недопущення появи негативних явищ, пов’язаних із надмірним рівнем боргового навантаження, формують боргову політику держави.

При управлінні державним (особливо зовнішнім) боргом важливе значення має розрахунок коефіцієнтів платоспроможності держави та її ліквідної позиції. Для різних країн, які відрізняються за темпами розвитку економічної системи, показники боргової безпеки також різні. Зокрема, за вимогою Маастрихтської угоди, державний борг не повинен перевищувати 60 % ВВП країни. Натомість відповідно до методики Світового банку критичним рівнем державного зовнішнього боргу є 50 % від ВНП. Для характеристики ліквідної позиції країни-боржника використовується коефіцієнт обслуговування боргу – показник співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до валютних надходжень держави (експорту). Граничною межею показника вважається значення 25 %. Про рівень довгострокової платоспроможності країни можна судити з урахуванням показника співвідношення дисконтної вартості боргу й експорту, критичний рівень якого не має перевищувати 200—260 %.

Відповідно до Бюджетного кодексу України граничний обсяг державного боргу, граничний обсяг надання державних гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України. Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність до положень кодексу.

Витрати на обслуговування та погашення державного боргу здійснюються Міністерством фінансів України відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання, незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України.

Джерела погашення внутрішнього боргу:

– бюджетні кошти;

– кошти, отримані від приватизації державного майна;

– нові запозичення.

Джерелами погашення зовнішнього боргу також можуть бути золотовалютні резерви країни.

8. Які існують методи управління державним боргом?

Методи управління державним боргом:

1) конверсія – це зміна дохідності позики; здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, якщо вона не може виплачувати передбачуваний дохід;

2) консолідація – збільшення термінів дії випущених раніше позик;

3) уніфікація позик – це об’єднання декількох позик в одну шляхом обміну раніше випущених кількох позик на облігації нової позики з метою спрощення управління державним боргом;

4) обмін за регресивним співвідношенням облігацій раніше випущених позик на одну нову з коефіцієнтом, що зменшується, здійснюється, щоб скоротити державний борг;

5) відстрочення погашення – перенесення строків виплати заборгованості, яке відрізняється від консолідації тим, що не тільки подовжуються строки погашення, а й припиняється виплата доходів;

6) обмін боргу на акції національних підприємств чи національну валюту;

7) тимчасовий мораторій на виплату відсотків або частини основного боргу – відстрочення сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов’язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення певних надзвичайних подій;

8) викуп боргу з дисконтом на вторинному ринку – скорочення обсягу державного боргу через викуп власних боргів із дисконтом (знижкою) на вторинному ринку. Такий метод можуть собі дозволити лише деякі країни-боржники, які мають у своєму активі значні обсяги золотовалютних резервів;

9) реструктуризація боргу – угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов’язань, про нову схему їх погашення. Це метод управління боргом, використовуючи який можна значно полегшити борговий тягар за рахунок перегляду умов і строків сплати загальної вартості кредиту й процентних платежів. Реструктуризація передбачає використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів;

10) анулювання боргів – держава повністю відмовляється від зобов’язань за боргами, що може бути зумовлено її фінансовою неспроможністю;

11) рефінансування – це проведення нових запозичень з метою розрахунків з власниками облігацій раніше випущених позик. Цей спосіб застосовується у разі збільшення державної заборгованості та бюджетних труднощів країни. Активно рефінансування застосовується у процесі сплати процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення, потрібно мати добру репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну й політичну стабільність у країні.

________________________________________________________

1. У чому полягає економічна сутність страхування?

2. Які функції притаманні страхуванню?

3. Як здійснюється організація страхування?

4. Що таке страховий ризик?

5. Що таке страхова сума?

6. Що таке страхова виплата?

7. Що таке страховий платіж і страховий тариф?

8. Як класифікують галузі і види страхування?

9. Які існують форми страхування?

________________________________________________________

1. У чому полягає економічна сутність страхування?

Страхування є складовою частиною фінансів, однією з ланок фінансової системи. Специфіка страхування полягає в тому, що на відміну від фінансів, які пов’язані з формуванням, розподілом і перерозподілом прибутків та заощаджень, страхування охоплює лише сферу перерозподілу.

Страхування є особливою сферою перерозподільчих відносин щодо формування і використання цільових фондів грошових засобів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальних втрат при настанні страхових випадків.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Закон України "Про страхування" визначає: « Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».

2. Які функції притаманні страхуванню?

Сутність страхування проявляється у його функціях:

- ризикова функція (функція страхового захисту) полягає в переданні за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій;

- формування і використання страхових резервів (за допомогою створення достатнього обсягу страхових резервів у вигляді страхових внесків здійснюється відшкодування матеріального збитку в разі настання страхових випадків або виплата страхових сум по закінченні дії договору страхування життя);

- заощаджувальна функція (дає змогу страхувальнику за рахунок страхових внесків накопичити певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії договору страхування);

- превентивна функція страхування (попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій);

- інвестиційна функція (передбачає розміщення тимчасово вільних коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності, прибутковості та диверсифікації);

- контрольна (фінансовий контроль за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів).

3. Як здійснюється організація страхування?

Життєдіяльність людини, як і підприємницька діяльність в умовах ринку, пов’язана з наявністю постійних природних, підприємницьких, фінансових ризиків. У результаті стихійних лих, падіння ринкової кон’юнктури чи будь-яких інших непередбачуваних обставин фізичним та юридичним особам може бути завдано шкоди чи збитку.

Можливі два варіанти джерел відшкодування збитків:

1) фінансові ресурси, що знаходяться в обігу підприємства чи фізичної особи (цей шлях занадто ризиковий і пов’язаний із скороченням обсягів виробництва або повним припиненням його);

2) спеціальні цільові ресурси - резервні страхові фонди (більш прогресивний), які можуть існувати у трьох формах:

* фонди самострахування,

* централізоване страхове забезпечення,

* колективні страхові фонди.

Характерні риси страхової справи:

- надійність (високі гарантії відшкодування збитків);

- раціональність (ефективне використання тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку).

Основними суб’єктами страхування виступають:

* страховик – юридична особа, яка бере на себе зобов’язання щодо створення страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування в разі настання страхового випадку;

* страхувальник – юридична чи фізична особа, яка уклала із страховиками договори страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України та сплачує страхові внески до страхового фонду;

* застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі страхового випадку.

Об’єкт страхування – це конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, пов’язаний із життям, здоров’ям, працездатністю, з володінням, користуванням та розпорядженням майном, із відповідальністю, ризиком, яким може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією.

4. Що таке страховий ризик?

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

5. Що таке страхова сума?

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

6. Що таке страхова виплата?

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

7. Що таке страховий платіж і страховий тариф?

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

8. Як класифікують галузі і види страхування?

Галузева класифікація здійснюється за об’єктами страхування. Галузі страхування: майнове, особове, соціальне, медичне, відповідальності, ризиків.

Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Його видами є страхування будівель, домашнього майна, транс­портних засобів (засобів наземного, повітряного, водного транспорту), вантажів тощо.

Об’єктами особового страхування є здоров’я та життя громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей, весільне страхування тощо.

Об’єктами соціального страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття. Обов’язкове страхування реалізується через загальнодержавні ці­льові фонди. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

Дата добавления: 2015-05-24