Соціального середовища

Визначення та педагогічна сутність

План

Соціального середовища та його виховні функції

Індивідуальні завдання

Запитання до практичного заняття

1. Схарактеризуйте педагогічний зміст виховання студентів.

2. Що являє собою соціально-педагогічна соціалізація студентів (на прикладі структурно-логічної схеми)?

3. Мета, завдання та зміст процесу виховного впливу в умовах навчального закладу.

4. Яка типологізація студентів у ДонДУУ (на прикладі блок-схеми)?

5. У чому полягає педагогічна сутність студентського самоврядування (на основі письмового повідомлення)?

1. Визначити напрямки педагогічного впливу на студентів в умовах ВНЗ.

2. Розкрити педагогічні особливості студентства (визначення, сутність, ознаки, функції, структура).

3. Схарактеризувати залучення студентства до виховання підростаючого покоління в дитячих та юнацьких організаціях.

4. Розкрити особливості виховної діяльності інституту кураторів та його функції.

5. Скласти структурно-логічну схему «Педагогічні аспекти
студентського самоврядування».

6. Визначити педагогічні умови соціальної адаптації студентів в освітньому закладі (за вибором студентів).

Рекомендована література

[8, 10, 11, 13-15, 26, 51, 65]

Змістовий модуль 7. Педагогічні особливості

7.1. Визначення та педагогічна сутність соціального середовища.

7.2. Виховні аспекти соціального середовища.

Ключові слова: соціальне середовище, домашнє середовище, шкільне середовище, навчальне середовище, функції соціального
середовища, елементи соціального середовища, виховний вплив
соціального середовища.

Педагогіка соціальне середовище розглядає як постійне джерело поповнення особистого досвіду, знань вихованця й визначає, як воно впливає на життєві настанови, особистісну спрямованість, характер потреб, інтересів, зацікавлень, ціннісних орієнтацій, реальну поведінку людини.

На думку педагогів, «соціальне середовище» є поняттям видовим і ширшим, ніж загальне поняття «середовище», яке розуміють як все те, що оточує річ, рослину, тварину або людину і впливає на них безпосередньо чи опосередковано. До середовища людини належать економічні, політичні, соціальні й духовні умови та відносини, територіальні та інші соціальні спільноти й об’єднання тією мірою, якою вони стихійно або цілеспрямовано, прямо або опосередковано впливають на свідомість і поведінку особи.

Середовище характеризується яквсе те, що оточує людину:
починаючи з сім’ї, родини, враховуючи середовище соціальне, яке створює умови для її розвитку, соціалізації та формування особистості.

Соціальне середовище з погляду педагогіки являє собою сукупність суспільних, матеріальних і духовних умов, факторів, відносин тощо, в яких існує особистість і впливають на її свідомість, поведінку і діяльність.

Вчені розрізняють соціальне середовище: 1) у широкому розумінні – макросередовище,що охоплює всю суспільно-економічну
систему, соціум, до якого належить учень, студент (школа, вищий навчальний заклад), та 2) у вузькому розумінні – мікросередовище:безпосереднє соціальне оточення учня, студент-сім’я, певна спільність (клас, навчальна група), неформальна група (коло ровесників).

Середовище, що оточує людську особистість, можна умовно поділити на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у розвитку людини. Природне середовище,у т. ч. клімат, різноманітні природні умови та ресурси, безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і характер її трудової діяльності. Соціальне середовище як сукупність суспільних і психологічних умов, в яких людина живе і з якими постійно стикається, позначається на її розвитку найбільшою мірою. Тому потенційні можливості навколишнього
середовища слід уміло використовувати в процесі виховання.

У середовищі людина соціалізується. Соціалізація – процес двобічний: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, а з іншого – активно залучається до системи соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду. Мета соціалізації – допомогти вихованцеві вижити в суспільному потоці криз і революцій: екологічній, енергетичній, інформаційній, комп’ютерній тощо, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому людина прагне до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення.

Соціалізація залежить від багатьох чинників, які можна звести до таких груп: макрочинники (суспільство, держава, планета, світ і космос); мезочинники (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина); мікрочинники (сім’я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства однолітків, засоби масової комунікації та інші інститути виховання). Вони різною мірою безпосередньо впливають на кожну людину, динамічно змінюються в умовах науково-технічної революції самі, змінюється також їх питома вага в соціалізації підростаючих поколінь.

Очевидною є сила виховного впливу домашнього середовища, а також оточення дитини поза школою (вплив двору, вулиці). Особливим є вплив сусідів на виховання дітей у родині, адже від них
найшвидше можна отримати і допомогу, і розумну пораду («Хороший сусід – найближча родина»). Підтримуючи добрі стосунки з сусідами, батьки вводять дітей у громадське життя, навчають їх жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.

Спеціальної виховної роботи щодо їх профілактики потребують такі патологічні явища суспільного життя, як пияцтво, наркоманія, паління, хабарництво, злодійство, рекет, проституція. Про методику виховної роботи з формування у школярів несприйнятливості цих
негативних явищ йтиметься далі.

Певний позитивний виховний вплив на розвиток особистості мають і засоби масової інформації – телебачення, радіо, преса – як один з компонентів соціального середовища. Повідомляючи про соціально значущі факти, явища, події, процеси, вони виховують у під-ростаючого покоління певне ставлення до цієї інформації, сприяють його духовному збагаченню, соціальному зростанню, виробленню в нього правильного ставлення до життя, активної життєвої позиції. Зрештою, все це позначається на позитивному ставленні до навчальної праці як основного виду діяльності учня.

Використовуючи засоби масової інформації у виховному процесі, педагогам і батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі або статті у газетах негативно вплива ють на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам, який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому на екрані, зробити пра-вильні висновки. Тому нерідко він схвально сприймає те, що викривають автори фільму, а відтак намагається наслідувати «кіногероя». З огляду на таку психологію сприймання побаченого, найнебезпечнішими для виховання підростаючого покоління є зарубіжні серіали-бойовики, що заполонили український телеекран. Педагоги мають допомагати школярам правильно оцінювати побачене чи прочитане.

Вплив соціального середовища на особистість вихованця та її подальший розвиток неоднобічний, він здійснюється через мікросередовище. Безпосереднє соціальне середовище є сполучною ланкою між особистістю і суспільством. Найважливіші структурні компоненти мікросередовища – первинний трудовий або навчальний колектив, профспілкова та інші громадські організації за місцем роботи,
неформальне об’єднання за інтересами.

У педагогічній літературі визначають особливості соціального середовища: рівень і характер можливостей для самоактуалізації та самореалізації, прояву індивідуальних здібностей і творчого потенціалу особистості; рівень єдності й цілісності складових (соціальних відносин, соціальних сфер); рівень рівномірності розвитку різних елементів і сфер соціального середовища.

Різновидом соціального середовища, на погляд педагогів, є конкретне навчальне середовище, що являє собою сукупність різнома-нітних умов, які безпосередньо впливають на особистість вихованця під час виконання навчальних функцій.

Умови, що безпосередньо впливають на особистість у соціальному середовищі, класифікують на суспільні та матеріально-фізичні групи. До першої належать первинні колективи, педагогічний процес, ритуали, соціальне середовище певного регіону, до другої – мате-ріально-побутові умови життєдіяльності вихователів і вихованців у конкретній освітньо-виховній системі, морально-психологічний клімат у певній групі, організації.

Елементи конкретного середовища можуть впливати на людину прямо чи опосередковано, стихійно чи цілеспрямовано. Вплив може бути випадковим або закономірним, стійким або тимчасовим. Виховна робота має послабити асиміляцію факторів впливу соціальних процесів, які зумовлюють поряд із позитивним впливом соціального середовища негативні моменти, що дестабілізують свідомість і
поведінку особистості.

Дата добавления: 2015-05-24