Мовні засоби виразу поняття

Загальна характеристика поняття.

Процес мислення незалежно від спрямованості (чи міркуємо ми про юридичні норми, чи про числа, чи про історичні події і т.ін.), незалежно від рівня (буденний рівень міркування чи науковий) реалізується і існує в трьох основних формах: понятті, судженні та умовиводі,

У практиці міркування ці форми взаємозв'язані між собою, тому виділяти серед них простіші і складніші немає сенсу. У підручниках з логіки, як правило, аналіз форм мислення починають із поняття і переходять відповідно до судження і умовиводу. Це зумовлено, з однієї сторони, методичними міркуваннями, а з іншої - тією роллю, яку відіграють поняття і судження в структурі умовиводу.

Поняття як форма мислення є такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак. Тому мати поняття про предмет, означає знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв'язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відрізняється.

Поняття - це така форма мислення, яка відображає предмети і явища у вигляді сукупності їх суттєвих ознак.

Поняття є найпростішою формою теоретичного пізнання (мислення). Воно в загальному вигляді відбиває властивості предметів і явищ, відбиває (називає, позначає) предмети в їх вагомих сутнісних ознаках. Ознаками, у свою чергу, є певні властивості предметів, завдяки яким вони є подібними чи відрізняються.

Мовним еквівалентом поняття взагалі є окреме слово або словосполучення, що вказує на якийсь один предмет, їх окремий клас, певну ознаку предмета, наприклад: “викладач”, “маркетолог”, “фінансист”, “релігія”, “кандидат у майстри спорту”, “добрий”, “розумний”, “цінні папери”, “закон”, “формальний лідер” тощо. Разом з цим наука більш схильна розглядати у якості понять теоретичні інструментарії мови – терміни, які доведені до певної раціональної досконалості, завершеності, наприклад “есенція”, “демократія”, “тиранія”, “охлократія”, “громадянська суспільство” тощо.

Поняття виражаються і втілюються у словах і їх сполученнях.

Слово – це матеріальна звукова оболонка, в якій фіксуються чи закріпляються наші думки, які стали результатом пізнавальної діяльності, воно також є важливим засобом спілкування, комунікації людей.

Тому поняття нерозривно пов’язано зі словом. Слова і словосполучення називають іменами. Імена бувають прості і складні. Простими іменами, наприклад, є: „конституція”, „право”, „економіка”, а складними: „додаткова вартість”, „суспільна свідомість”, „нормативний акт”, „прилад для вимірювання тиску”.

Органічна єдність поняття і слова не дає підстави для їх ототожнення. Окреме слово може виражати декілька понять і мати зовсім різне значення. Це може бути пов’язано з існуванням у мові слів-синонімів і слів-омонімів.

Наприклад: слова „бідний” і „убогий” є синоніми, тобто різні по значенню, а по сенсу однакові. А слово „закон” вживається в сенсі закону природи, закону логіки або закону юридичного, це омоніми.

Слово володіє двома типами значень – денотацією і сенсом.

Денотацією слова (від лат. denoto – позначаю) є предмет, який позначається власним іменем певної мови, а сенсом – виражена в понятті думка.

Кожна наука в процесі пізнання використовує свій, спеціально розроблений категоріально-понятійний апарат.

Поняття, які чітко визначені і придатні до вживання називаються термінами.

В економічній теорії, наприклад, термінами є „засіб виробництва”, „виробничі відносини”, „гіперінфляція”, тощо. В логіці термінами є такі поняття як „логіка”, „закон”, „індукція”, „дедукція” та ін.

Дата добавления: 2015-05-09