Утворення НКЗС УРСР ((1944 р.) та його завдання

Участь України у створенні ООН. Українська делегація на конференції у Сан-Франциско.

Коли завершувалася вже війна в Європі, у Сан-Франциско 25 квітня 1945 р. відкрилася установча конференція, щ мала створити між нар.орга-ію безпеки.

Згідно з ршенням Ялтинської зустрічі, у Сан-Франциско мали взяти участь ті країни, що підписали Декларацію ОН за станом на 8 лютого 1945 р., а також союзні нації, які оголосили війну Німеччині до 1 березня 1945 р. Таких націй було 8.

Адміністрація США вдалася до ревізії рішення Ялтинської конференції щодо запрошення УРСР і БРСР. Вважалося, що їх запросили вже коли ООН була створена, тому Україну та Білорусь треба вважати, як нових членів. 27 квітня 1845 р. було ухвалено рішення про прийняття цих двох держав як «первісних членів міжнар. орган-її».

Напружена робота йшлася над затвердження основоположного документу. Уточнювалася структура ООН, гол.органи, розміри внесків тощо.

Варто сказати, що українці себе дуже добре показали на цій місії.

В конференції взяло участь 50 держав, схваливши всі документи й назву обєднання – ООН, завершилася 26 червня 1945 р. підписанням Статуту ООН.

У зв’язку з появою УРСР на високому між нар.форумі на її адресу посипалося чимало гострих критичних звинувачень, преважно з кіл укр.. діаспори в США та Канаді, бо вони наче «слухалися вказівок Москви».

Результати для укр. Народу: 1. підвищення авторитету УРСР, прорив на наступний рівень. 2. починали визнавати у світі. 3. здобуття досвіду. 4. виросла плеяда укр. Дипломатів, як кваліфікованого персоналу. 5. знову зажевріла надія на суверенітет.

Україна зробила великий внесок у воєнні зусилля СРСР для розгрому фашистської Німеччини та її союзників. Досить вказати, що приблизно п'яту частину радянських Збройних сил становили українці. Шлях до перемоги був тернистим і лежав через важкі втрати життів мільйонів людей, руйнацію економіки, знищення колосальних матеріальних цінностей. За оцінками, Україна втратила до 8 млн. своїх громадян, 2,4 млн. молоді було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Географічне становище й потенціал України зумовили запеклий характер битви за неї з обох сторін. Вогненний молох війни двічі прокотився її територією. На думку українського дослідника М.Коваля, до жовтня 1944 р. саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни".

Москва вирішила здійснити черговий "крутий" поворот у політиці керівництва СРСР щодо союзних республік. 1 лютого 1944 р. сесія Верховної Ради СРСР схвалила закон "Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзно-республіканський комісаріат". Такий крок означав повернення членам радянської федерації зовнішньополітичної функції, безцеремонне забране у 1923 р. Союзні республіки одержували право вступати в безпосередні зносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними й консульськими представниками, а також мати свої республіканські військові формування. Відповідні закони ухвалила й Верховна Рада УРСР.

Відтоді й дотепер вітчизняні та зарубіжні експерти розмірковують над причинами й наслідками цього рішення. На перший погляд воно здавалося нелогічним, по-друге, формальне підвищення ролі союзних республік на міжнародній арені також підкладало політичну міну уповільненої дії під будівлю СРСР. Але СРСР подолав передвоєнну зовнішньополітичну ізоляцію, здобув престиж впливового члена антигітлерівської коаліції й для майбутніх дій на світовій арені потребував поліпшення свого іміджу. По-друге, на той час розпочинались дискусії про утворення міжнародної організації безпеки, й СРСР мав намір включити до неї суб'єктів федерації, щоб одержати більшу кількість голосів. По-третє, в роки війни зруйнувалося чимало штучних бар'єрів між народами, зросла національна свідомість людей. По-четверте, ймовірно, що відчайдушна боротьба ОУН-УПА за незалежність України певною мірою спонукала Москву до внесення модифікацій у структуру державного управління СРСР.

5 лютого 1944 р. з'явилися постанова про утворення НКЗС УРСР. Наркомом ЗС України став відомий драматург і громадський діяч О.Корнійчук.

Початковою метою НКЗС було: забезпечити участь представників Урср у мирній конференціях, встановити дипл. зв’язки з Польщею, Чехословаччиною та Румунією.

Відбулося становлення структури НКЗС УРСР, в якому планувалося створити понад 10 відділів – загальних і тих, що мали здійснювати двосторонні відносини з різними групами держав. Загальний штат співробітників мав налічувати 75 осіб.

На практиці ж створено було створено лише політичний, протокольно-консульський, таємно-шифрувальний та деякі допоміжні відділи. До липля 1944 р. в наркоматі працювало вже 40 лсіб. Перші зусилля спрямовувалися на виконання доручень НКЗС СРСР та уряду УРСР, а також підготовки аналітично-інфор. матеріалів.

Корнійчук виявився лише тимчасовим головою, тому у липні 1944 р. постало питання про заміну. Не варто відкидати і родинної причини його скидання з місця. Дружина Корнійчука була головою Спілки польських патріотів і мала стати заступником голови Пол. комітету нац. визволення.

Новим наркомом зак. справ став Мануїльський, який ще в 1911 р. отримав фах юриста в Сорбоннському університеті і вільно володів фр. мовою. На той час йому виповнилося 60 років.

Чесно кажучи управляти штатом було дуже важко, дивлячись на умови праці. Хоча працівників було 40, але більшість з них були на кваліфікаціїних курсах, адже не знали мови, Жахливе мат.-техн. забезпечення:Виділялося співробітникам лише 9 квартир, придбано було лише деякі конторські та квартирні меблі, було надано малолітражних легковий автомобіль, який потребував капітального ремонту, а вантажних був вже не придатний до експлуатації.

Але були і позитивні моменти. Завдяки НКЗС УРСР восени 1944 р.Україну відвідала делегація пол.ком.нац.визвол., побували з оф. візитами ПМ Югославії Шубашич та заступник маршала Тіто Кардель. Також НКЗС ретельно підготував проект угоди між урядом УРСР і ПКНВ про евакуацію укр. населення з території Польщі, а пол. Громадян-з УРСР. Але пол. Сторона зволікала з переселення, бо надіялася тим самим повернути собі укр. землі

38. Діяльність УРСР в ООН (1944-1991)

Як держава-засновниця ООН Україна (Українська РСР) брала участь у розробці Статуту цієї організації, формуванні її структури, органів та установ. Делегація УРСР розгорнула активну діяльність в ООН вже в перші роки її існування. Українська делегація внесла чимало пропозицій до Статуту ООН, тимчасових правил процедури Генеральної Асамблеї ООН, резолюцій щодо біженців і переселенців, переміщених осіб, представництва неурядових організацій в Економічній і Соціальній Раді ООН, роботи Дунайської конференції тощо. У 1945 р. Українська РСР стає членом Міжнародного Суду, в 1946 р. - Всесвітньої організації охорони здоров'я, в 1947 р. - Всесвітнього поштового союзу, в 1948 р. - Всесвітньої метеорологічної організації, в 1954 р. - Міжнародної організації праці (МОП,) ЮНЕСКО, в 1956 р. - Європейської Економічної Комісії, в 1957 р. - МАГАТЕ.

У 1948-1949 і 1984-1985 роках Україна обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН. Однак лише у 2000-2001 роках, коли Україна була втретє обрана до РБ ООН, наша держава діяла як незалежний учасник міжнародних відносин.

1945-1990 рр. участь УРСР в міжнародних організаціях, в першу чергу ООН, керувалася Москвою. Водночас, працівники української зовнішньополітичної служби здобували необхідний фаховий досвід.

Дата добавления: 2015-05-07