Система органів фінансового контролю в Україні

[[ Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. ]]

[[ Органу державного фінансового контролю надається право: 1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;

3) зупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами;

4) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

5 ) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків,

6) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються;

7) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

8) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

9) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

10) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;

11) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

12) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

13) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

14) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

[[ У здійсненні фінансового контролю беруть участь усі органи дер­жавної та місцевої влади і управління залежно від їх компетенції, а також незалежні аудитори та аудиторські фірми, та органи громадського контролю. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи:

[[ 1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями. Це органи загальної компетенції ]] ВРУ, Президент України, ВР АРК,місцеві ради; органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад); г) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансовий контроль поряд зі своїми основними функціями;

[[ 2) органи, що спеціально створені для здійснення фінансового контролю в Україні ]] (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, органи державної фінансової інспекції, органи державної фіскальної служби України, Державна пробірна служба України тощо).

[[ Україна, здобувши незалежність, проголосила реорганізацію існуючої і створення власної системи фінансового контролю. Найбільш важливими напрямами у цій сфері стали: подолання принципів партійності контролю; усунення надмірної централізації органів фінансового контролю; роздержавлення контролю; утворення інститутів фінансового контролю, придатних для де­мократичного суспільства, сучасних потреб держави, органів місцевого самоврядування; формування інститутів незалежного фінансового контролю, що відповідає принципам становлення громадянського суспільства в Україні. ]]

[[ Процес формування системи органів фінансового контролю в Україні можна поділити на два етапи: 1) етап становлення (1990-1997 pp.), під час якого було:

а) сформовано на законодавчому рівні систему органів державного фінансового контролю, а саме: органи державної податкової служби (1993), органи державної контрольно-ревізійної служби (1993), Державне казначейство України (1995), Рахункову палату (1996);

б) закріплено правові основи діяльності органів фінансового контролю;

в) започатковано розмежування контрольних повноважень між органами державної влади та місцевого самовряду­вання відповідно до вимог Конституції України (1996);

г) відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» (1993) утворено інфраструктуру незалежного фінансового контролю;

д) з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) створено правові основи для формування місцевого фінансового контролю;

2) етап удосконалення (з 1998 p.), який передбачає здійснення заходів щодо реформування та подальшого розвитку системи органів фінансового контролю, її оптимізації та підвищення ефективності цих органів у здійсненні контрольних повноважень. У результаті прийняття нових редакцій законів України: «Про Рахункову палату» (1998), «Про Національний банк України» (1999), видання указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України було окреслено коло повноважень як існуючих, так і новостворених органів фінансового контролю.

Відповідно до конституційних положень в Україні сформовано три залежних одна від одної сфери фінансового контролю, а саме: державна сфера, муніципальна сфера, громадянське суспільство. ]]

Дата добавления: 2015-05-09