Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направляються до суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

Перелік матеріалів, які додаються.

1. Апеляційна скарга як процесуальний документ має відповідати певним вимогам Закону щодо її форми та змісту.

На відміну від КПК 1960 р. законодавець уводить новий термін кримінального процесу - "апеляційна скарга" (замість "апеляція" як визначалося у КПК 1960 р.).

Назва коментованої статті "Вимоги до апеляційної скарги", на відміну від назви ст. 350 в редакції КПК 1960 р. "Зміст апеляції", зосереджує увагу на тому, що до зазначеного документа, а саме апеляційної скарги встановлено саме "вимоги", ігнорування або недотримання яких призведе до наслідків, передбачених ст. 399 КПК і викликає необхідність вчинення певних дій особою, яка не дотримала цих вимог, з тим, щоб апеляційна скарга була прийнята судом апеляційної інстанції, а також встановлює підстави, за якими апеляційна скарга повертається особі.

Таким чином, дотримання вимог, встановлених ст. 396 КПК щодо форми та змісту апеляційної скарги, має особливе процесуальне значення, оскільки є підставою, за умови дотримання процесуальних строків, для надіслання кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

2. Для апеляційної скарги законом встановлена письмова форма. В апеляційній скарзі обов'язково зазначається:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

6) перелік матеріалів, які додаються.

Аналогічні вимоги до апеляційної скарги містилися у ст. 350 КПК 1960 р. КПК 2012 р. перелічені відомості про особу апелянта, які мають бути зазначені (прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є).

Вимог до викладення апеляційної скарги виключно машинописним текстом (на комп'ютері) законодавець не висуває, але це не означає, що апеляційна скарга може бути написана нерозбірливим почерком, із дописками, виправленнями чи закресленнями.

На наш погляд, апеляційна скарга, якщо викладається власноруч, повинна бути викладена розбірливим почерком, без дописок, виправлень чи підчисток, та не повинна містити незрозумілих абревіатур чи скорочень, які не є загальноприйнятими з тим, що не допускалося неоднозначного тлумачення вимог апелянта.

КПК 2012 р. не містить обов'язку апелянта (на відміну від ст. 350 КПК 1960 р.) посилання на відповідні аркуші справи, тому з підстав незазначення цих посилань апеляційна скарга не може бути залишена без руху.

Разом із цим, КПК 2012 р. також вказує на обов'язок апелянта зазначити причини неподання доказів до суду першої інстанції та незазначення у суді першої інстанції обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі і які судом першої інстанції не досліджувалися.

Також треба зазначити, що про своє бажання не брати участь в апеляційному розгляді особа повинна вказати в апеляційній скарзі. А тому, якщо відповідна позиція сторони в апеляційній скарзі не викладена, треба розуміти, що питання про участь особи в апеляційному розгляді підлягає додатковому з'ясуванню (або розуміти так, що ця особа бажає брати участь у судовому засіданні).

Обов'язком особи є зазначення у своїй апеляційній скарзі (ч. 4 ст. 396) причин, чому вона не скористалася цим у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга повинна бути підписана особою, яка її подає.

У разі подання апеляційної скарги захисником, представником потерпілого, до неї додаються належним чином оформлені документи, на підтвердження їх повноважень відповідно до вимог КПК.

3. КПК України установлює вимоги щодо апеляційної скарги, а також доданих до неї письмових матеріалів, зокрема повинні бути подані їх копії у тій кількості, яка необхідна для надіслання сторонам обвинувачення та захисту, іншим учасникам процесу, інтересів яких стосується апеляційна скарга.

Вказана вимога законодавця зумовлено передачею суду апеляційної інстанції повноважень щодо надіслання копії апеляційних скарг заінтересованим особам та здійснення інших процесуальних дій, спрямованих на підготовку справи до апеляційного розгляду.

Винятком із цього правила є відсутність такого обов'язку в обвинуваченого, який знаходиться під домашнім арештом або тримається під вартою.

Недотримання вимог ст. 396 КПК тягне наслідки, встановлені ст. 399 КПК.

Стаття 397. Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг

1. Зазначена стаття е новелою КПК і встановлює триденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження, в який суд першої інстанції повинен надіслати апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Що стосується апеляційних скарг, які надійшли до суду першої інстанції після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, то у цьому випадку на суд першої інстанції покладений обов'язок надіслати їх не пізніше наступного дня до апеляційного суду.

2. Таким чином, після закінчення судового провадження у суді першої інстанції, у нього є лише один обов'язок - вчасно надіслати апеляційні скарги разом із кримінальним провадженням до апеляційного суду, тобто на відміну від положень гл. 29 "Подача апеляції" КПК України в редакції 1960 р. суд першої інстанції звільнений від перевірки на відповідність вимогам кримінального процесуального закону апеляційної скарги (щодо форми та змісту), повідомлення про надходження апеляції та дій, пов'язаних із цим, вчинення процесуальних дій щодо залишення апеляції без руху та без розгляду, здійснення дій, пов'язаних із наслідками порушення строку на апеляційне оскарження та порядку його відновлення.

Зазначена вище процесуальна діяльність відповідно до КПК України 2012 р., покладена на суд апеляційної інстанції.

Об'єктивно це правильно, оскільки саме на апеляційну інстанцію покладений обов'язок здійснювати апеляційне провадження щодо перевірки судових рішень, а тому природним є підхід, що саме суддя-доповідач апеляційної інстанції визначає відповідно до закону про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження і здійснює процесуальні дії, пов'язані з цим.

Стаття 398. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції

1. Стаття 397 також є новелою КПК України і передбачає здійснення процесуальних дій судом апеляційної інстанції, спрямованих на прийняття апеляційної скарги суддею-доповідачем. Указана норма встановлює строк про те, що апеляційна скарга, яка надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

У даному випадку треба розуміти, що разом з апеляційною скаргою, судді-доповідачу має бути передане також і саме кримінальне провадження, оскільки у наступних статтях кодексу про це не зазначається.

Подальші дії судді-доповідача також чітко визначені законом. Він протягом 3-х днів зобов'язаний перевірити апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 396 КПК та за відсутності перешкод постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, що дозволяє перейти до наступного етапу апеляційного провадження, а саме - підготовки до апеляційного розгляду.

2. Такий підхід законодавця про те, що саме суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на відповідність нормам КПК, повністю виключає можливість тяганини, як це було при КПК 1960 р., коли апеляційний суд повертав до суду першої інстанції для усунення недоліків кримінальну справу, що надійшла до суду апеляційної інстанції з порушенням норм КПК, що сприяло затягуванню апеляційного розгляду і зайвому витрачанню коштів на пересилку кримінальних справ.

1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

4. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

1. Під межами розгляду судом апеляційної інстанції розуміється той обсяг, у якому відбувається перевірка оскарженого судового рішення. Межі перегляду судом апеляційної інстанції характеризуються певними особливостями: 1) суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; 2) розгляд справи відбувається лише в межах апеляційної скарги; 3) недопустимість погіршення положення обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) неприпустимість встановлення й доказування фактів, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції; 5) суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати докази шляхом проведення судового слідства в повному обсязі чи частково і може винести вирок.

Суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. Відповідно обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне та обґрунтоване рішення.

2. Вирок або ухвала суду першої інстанції за загальним правилом перевіряються в межах вимог, викладених в апеляційній скарзі, тобто суд апеляційної інстанції передусім розглядає вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (про апеляційні вимоги див. коментар до ст. 396 КПК). У той же час суд апеляційної інстанції імперативно не зв'язаний ними, тому в інтересах виконання завдань кримінального провадження може перевірити відповідне рішення суду першої інстанції у повному обсязі і при прийнятті рішення вийти за межі апеляційних вимог, дотримуючись при цьому правила щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченого (про недопустимість погіршення становища обвинуваченого див. коментар до ст. 421 КПК). Відповідно до цього правила вихід за межі апеляційних вимог не допускається, якщо це пов'язано із необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого. В іншому випадку, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, які не подавали апеляційні скарги або в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

3. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за одночасної наявності таких умов: 1) якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та 2) за клопотанням учасників судового провадження. Неповнота або порушення під час дослідження обставин судом першої інстанції, на які можуть посилатися учасники судового провадження, полягають у поверховій їх оцінці, помилках або плутанині у фактичних обставинах, порушенні вимог § 1 гл. 28 КПК щодо загальних положень судового розгляду стосовно строків, незмінності складу суду, безперервності судового розгляду, наслідків неприбуття когось із учасників судового провадження тощо. Відповідне клопотання щодо цього має право заявити не лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а й будь-який інший учасник судового провадження.

Судове слідство у суді апеляційної інстанції не повинно дублювати дослідження доказів, яке проводилось у суді першої інстанції. Натомість воно здійснюється в обсязі, який необхідний для перевірки законності та обґрунтованості вироку чи ухвали, з урахуванням доводів і вимог, що наведені в апеляційній скарзі. У пункті 5 ППВСУ від 15 травня 2006 р. № 1 "Про практику постановлена судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" зазначено, що під час судового слідства апеляційний суд може досліджувати всі докази, що є в справі, або лише ті, правильність оцінки чи повноти дослідження яких судом першої інстанції оспорено в апеляції (апеляціях), або ж які він зовсім не досліджував.

Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Завдяки цьому забезпечується реалізація принципу змагальності та свобода сторін у наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом в апеляційному судовому провадженні. У пункті 7 ППВСУ від 15 травня 2006 р. № 1 "Про практику постановленім судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" зазначається, що коли суд першої інстанції докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має провести судове слідство з метою з'ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися у суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд. Таким чином, закон обмежує розгляд справи в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку або ухвали суду першої інстанції, законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційній скарзі.

4. Окремо слід наголосити на тому, що суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, яке не було висунуте в суді першої інстанції. Це означає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводиться тільки відносно обвинуваченого і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті і за межі якого суд вийти не може. Таким чином, законодавець додатково гарантує додержання правила щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченого, а також низки інших засад кримінального провадження.

Апеляційний розгляд (ст. 405 КПК)

Розгляд матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів (ч. 4 ст. 31 КПК). При цьому слід враховувати, що:

1) апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу", та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється колегіально судом у складі п'яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років;

2) апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи, здійснюється колегіально судом. При цьому головуючим під час такого розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Судове засідання суду апеляційної інстанції складається з певних частин, які послідовно слідують одна за одною.

Підготовча частина судового засідання. Апеляційний розгляд розпочинається відкриттям головуючим судового засідання і оголошенням про розгляд відповідного кримінального провадження. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з'ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду матеріалів кримінального провадження. Винятком є випадки, коли суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 401 КПК визнав обов'язковою участь обвинуваченого або учасник процесу не з'явився з поважних причин.

Після вирішення питань щодо наслідків неприбуття учасників кримінального провадження секретар судового засідання повідомляє про те, що судовий розгляд здійснюється при повному фіксуванні, а також про умови фіксування судового засідання.

Після цього суддя-доповідач оголошує склад суду, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз'яснює учасникам судового провадження право заявлення відводу і з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

Після вирішення питання про відвід окремих учасників кримінального провадження, відбувається повідомлення про права і обов'язки, яке полягає у тому, що судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені КПК. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою суддя-доповідач з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх. Якщо в судове засідання викликані свідки, суддя-доповідач дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання. При цьому судовий розпорядник вживає заходів, щоб допитані і недопитанні свідки не спілкувалися між собою.

Виконавши зазначені вимоги, головуючий опитує, чи мають особи, які беруть участь в апеляційному розгляді клопотання, і роз'яснює, що клопотання можуть стосуватися тільки тієї частини вироку або ухвали суду першої інстанції, що оскаржується. Особа, що подала клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин необхідно виконати ті або інші дії (викликати нових свідків або інших осіб, витребувати та приєднати до матеріалів кримінального провадження нові докази). Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи ухвали, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляції і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані, головуючий також з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали. Після з'ясування зазначених питань головуючий переходить до дослідження доказів.

Судовий розгляд (дослідження доказів). Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто не в цілому, а лише в тій частині, в якій судове рішення оскаржується.

В той же час, апеляційний суд має право вийти за межі апеляційних вимог лише у таких випадках:

1) якщо цим не погіршується становище обвинуваченого;

2) якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) за наявності підстав для прийняття рішення на користь осіб, які не подали апеляційну скаргу. У такому випадку суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти рішення на користь цих осіб.

За наявності відповідного клопотання учасників кримінального провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний:

- повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями;

- дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, лише у випадку, якщо під час розгляду в суді першої інстанції було клопотання про дослідження таких доказів;

- дослідити докази, які стали відомими після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому слід мати на увазі, що такі докази можуть бути подані учасниками судового провадження або витребувані судом за наявності відповідного клопотання учасника кримінального провадження при підготовці до апеляційного розгляду (ст. 404 КПК).

В апеляційній інстанції судовий розгляд проводиться за правилами передбаченими гл. 28 КПК, яка регламентує порядок проведення судового розгляду судом першої інстанції.

Після закінчення підготовчих дій суддя-доповідач оголошує про початок апеляційного розгляду. Він доповідає зміст оскарженого судового рішення, а також повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені. Послідовно і стисло оголошує основні доводи, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, якщо вони надійшли на них від інших учасників судового провадження, з'ясовує у осіб, які подали апеляційні скарги, чи вони їх підтримують.

Після з'ясування зазначених питань суддя-доповідач надає слово учасникам кримінального провадження для висловлення своїх доводів і пояснень з приводу поданої апеляційної скарги. Спершу слово надається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим висловлює доводи сторона захисту: обвинувачений, захисник, цивільний відповідач, їхні представники. Після цього слово надається тій стороні кримінального провадження, яка подала апеляцію, а потім - всім іншим учасникам судового провадження. За необхідності проводяться й інші процесуальні дії щодо з'ясування обставин та перевірки їх доказами.

Після висловлення доводів та перевірки їх доказами суддя-доповідач з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити апеляційний розгляд і чим саме. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Судові дебати в апеляційному розгляді проводяться з такими особливостями: першій надається слово особі, яка подала апеляційну скаргу; якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим висловлює доводи обвинувачений. Прокурору може бути надано слово для виступу першим тільки у випадку, якщо він був суб'єктом подання апеляційної скарги, а в інших випадках прокурор виступає останнім. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження.

Останнє слово обвинуваченого. Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово. Виступити з останнім словом є правом обвинуваченого, яке дає йому можливість останній раз звернутися до суду з тим чи іншим проханням, висловити свою думку щодо законності і обґрунтованості вироку суду першої інстанції, досліджених під час судового розгляду доказів тощо. Від останнього слова обвинувачений може відмовитися, позбавити ж цього права його не можна.

Постановлення та проголошення рішення. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, який передбачений в суді першої інстанції.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового (заочного) судового провадження, без залучення учасників судового провадження, лише на основі вивчення апеляційних скарг, заперечень на них і матеріалів, що до них додаються. Це можливо виключно за умови, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Процесуальна можливість ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції, оскільки згідно із ч. 2 ст. 406 КПК суд апеляційної інстанції у письмовому провадженні наділений правом призначити апеляційний розгляд, якщо у цьому виникне необхідність. Копія ухваленого рішення за результатами письмового провадження надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів із дня підписання його повного тексту.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аналіз повноважень апеляційної інстанції свідчить, що рішення, яке вона приймає у кожному конкретному випадку, залежить від того, чи були нею встановлені порушення вимог закону, а якщо встановлені, то які саме.

Суд апеляційної інстанції залишає вирок, ухвалу без зміни, а апеляцію без задоволення, якщо в результаті розгляду справи дійшов висновку про їх законність, обґрунтованість і справедливість.

Апеляційна інстанція змінює вирок або ухвалу суду першої інстанції, якщо цим не буде погіршено становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Змінити вирок апеляційний суд має право у випадках:

1) пом'якшення призначеного покарання, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;

2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;

3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. У таких випадках суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо його зміна не погіршує становища обвинуваченого, зокрема: а) у разі зміни рішення про долю речових доказів і документів згідно зі ст. 100 КПК; б) у разі виключення окремих епізодів обвинувачення, що не підтверджені доказами, не містять складу кримінального правопорушення чи поставлені у вину особі з порушенням порядку застосування процесуального закону, якщо направлення провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним.

Суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у випадках:

1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;

2) пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім вищевказаних рішень, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження: 1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження; 2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Після закінчення провадження в суді апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження мають бути направлені до суду першої інстанції не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніше як у триденний строк.

Дата добавления: 2015-05-10