Історичні (найдавніші) чергування голосних

Поняття чергування. Його види

ЧЕРГУВАННЯ ФОНЕМ

Різновиди однієї морфеми з різним її фонематичним складом називаються аломорфами.

Фонемна відмінність аломорфів називається чергуванням.

Чергування бувають позиційні (фонетичні) та історичні.

Позиційні – це чергування, яке відбуваються залежно від позиції звука в слові і зумовлюються фонетичними законами сучасної мови.

Історичні – це чергування, що сформувалися на давньоруському грунті або ж виникли у процесі становлення самої української мови. Вони властиві всім слов’янським мовам.

Історичні чергування не залежать від спеціальних фонетичних умов сучасної мови, вони викликані фонетичними закономірностями, що діяли в минулому, в більш ранні епохи розвитку української мови.

Одне й те саме чергування в різних випадках може виступати як фонетичне так і історичне.

Фонетичні чергування поширені тільки серед приголосних фонем.

На відміну від історичних, фонетичні чергування в більшості випадків не відбиваються в орфографії.

Причиною фонетичних чергувань можуть бути:

· асиміляція –;

· дисиміляція –;

· спрощення приголосних.

За направленістю чергування можуть бути:

· регресивними –;

· прогресивними –.

В українській мові переважають регресивні чергування приголосних фонем.

5. Історичні та позиційні чергування голосних.

(ще – Доленко, 43-48)

Найдавніші чергування голосних виникли в праслов’янській мові у зв’язку з закономірностями становлення її вокалізму на індоєвропейській фонетичній основі.

Більшість чергувань голосних належить до історичних. Найпоширеніші з них такі:

1. Чергування [е]: [о]

Воно найдавніше, і властиве тільки українській мові, розвинулося ще в дослов’янський період, і спочатку було пов’язане з наголосом: під наголосом – фонема [е], а в ненаголошеній позиції – [о]:

нести – носити – ноша; везти – возити – вози; брести – бродити – броди;

стерегти – сторожити – сторож; текти – потоки; мелю – молоти; тебе – тобою.

2. Чергування [і]: [а]

Воно розвинулося з індоєвропейських довгих голосних [ ẽ ], [ õ ]. У спільнослов’янській мові фонема [ ẽ ] змінилася на [Ь], яка в українській мові дала [ і ], а [ õ ] – на [ а ]:

сідати – садити; лізти – лазити.

3. Чергування [о]: [а]

Це чергування є наслідком спільнослов’янського чергування коротких [ ǒ ] і [ ǎ ] з довгими [ ō ] й [ ā ]. Короткі [ ǒ ] та [ ǎ ] дали в усіх слов’янських мовах [ о ], а довгі [ ō ] та [ ā ] дали [ а ].

Чергування [ о ] з [ а ] відбувається в коренях дієслів і пов’язане зі зміною їх значень: з голосною [ о ] пов’язане переважно значення протяжної, неповторюваної дії, з голосною [ а ] – повторюваної.

котити – катати; гонити – ганяти; скочити – скакати; стояти – стати.

Проте в багатьох дієслівних парах це співвідношення чітко не виявляється, або й нівелюється:

зломити – зламати – без різниці в значенні.

4. Чергування [е]: [і]

Це чергування є наслідком колишнього чергування короткого [ ĕ ] з довгим [ ē ].

З короткої [ е ] розвинулася нормально коротка фонема [ е ], а з довгої [Ь], яка в українській мові дала [ і ], [ е ] виступає на означення одноразової протяжної дії; [ і ] – на означення повторюваної, багатократної дії.

мести – замітати; летіти – літати; пекти – випікати; наректи – нарікати.

Дата добавления: 2015-05-07