Види норм права 2 страница

Контрасигнація – правовий інститут, сутність якого полягає в тому, що особа (прем'єр-міністр або міністр), яка скріпила своїм ім'ям акт глави держави, бере на себе політичну і юридичну відповідальність за цей акт, а глава держави персональної відповідальності не несе.

Крім здійснення безпосередньої правотворчості, Президент України бере участь у правотворчому процесі, здійснює повноваження в галузі законотворчості. Цю сторону правотворчості Президента можна назвати опосередкованою, тому що він особисто не бере участі в законодавчому процесі. Він є учасником процедури прийняття закону, додання йому юридичної чинності. Основні форми участі Президента в законодавчому процесі закріплені в Конституції і у рішеннях Конституційного суду:

– здійснення права законодавчої ініціативи;

– підписання й офіційне обнародування прийнятого парламентом закону протягом 15 днів. Конституція не обмежує Президента у строках підписання та офіційного оприлюднення закону, який через його неповернення протягом встановленого строку до парламенту для повторного розгляду вважається схваленим Президентом;

– використання права «вето» у відношенні прийнятого парламентом закону з наступним поверненням закону на повторний розгляд парламенту (п. 30 ст.106). Конституція України не обмежує Президента України у підставах для застосування наданого йому права «вето». Такими підставами можуть бути економічна недоцільність закону, неможливість його виконання;

– підписання та офіційне оприлюднення повторно прийнятого закону протягом 10 днів, коли парламент повністю врахував пропозиції Президента України або під час повторного розгляду повністю або частково відхилив пропозиції Президента і прийняв закон у цілому не менш як 2/3 від конституційного складу

69.Правотворчість Кабінету Міністрів України.

Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Змістом постанов уряду є норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження уряду, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття.

70.Джерела (форми) права: поняття та види.

Форма права — це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковість.

У правознавстві розділяють такі форми (джерела) права:

1) правовий звичай - це історично обумовлене неписане стихійно сформоване стійке правило поведінки людей, що ввійшло у звичку, завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу, якому держава надала загальнообов'язкового значення і яке санкціонується й забезпечується державою;

2) правовий (судовий, адміністративний) прецедент - це рішення судового або адміністративного органу з конкретної справи, яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому;

3) нормативний договір - це письмовий документ, у якому загальні правила поведінки встановлюються за домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;

4) нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ компетентних правотворчих органів держави, у якому закріплене правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою. Нормативно-правові акти є головною і найбільш завершеною формою сучасного права. У системі права України і нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права — це система законодавства.

1) соціально-правові джерела, в т.ч. об'єктивні і суб'єктивні (матеріальні і ідеальні);

2) юридичні джерела (офіційні чи неофіційні).

Соціально-правові джерела — це, насамперед, суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість і т. ін.

Юридичні — це нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо.

71.Нормативно-правовий акт: поняття та види.

Нормативно-правовий акт — офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

Види нормативно-правових актів за юридичною чинністю:

• закони;

• підзаконні нормативні акти.

Юридична чинність нормативно-правового акта визначається Конституцією і Законом про нормативні акти.

Юридична чинність нормативно-правового акта — це його специфічна властивість мати точно позначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов'язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб'єктом нормотворчості.

Види нормативно-правових актів за сферою дії:

• загальні;

• спеціальні;

• локальні.

Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:

• акти встановлення норм права;

• акти заміни норм права;

• акти скасування норм права.

Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:

• цивільні;

• кримінальні;

• адміністративні;

• кримінально-процесуальні;

• адміністративно-процесуальні та ін.

за галузями законодавства

Види правових актів за суб'єктами нормотворчості в Україні:

- Верховна Рада України — закони і постанови;

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим — постанови (з питань, що носять нормативно-правовий характер) і рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру);

- Президент України — укази (нормативні та ненормативні) і

розпорядження;

- Кабінет Міністрів України — постанови і розпорядження;

керівники міністерств і відомств — нормативні накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки міністра;

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим — постанови,рішення і розпорядження;

- голови місцевих (обласних і районних) державних адміністрацій — розпорядження;

- місцеві ради народних депутатів, їх виконавчі комітети — рішення і нормативні постанови; керівники їхніх управлінь і відділень — нормативні накази;

- адміністрація державних підприємств, установ, організацій — нормативні накази, статути, положення та інструкції.

72.Поняття та види законів.

Закон України (далі - закон) - це нормативно-правовий акт представницького вищого органа державної влади - Верховної Ради України або громадянського суспільства (безпосередньо народу України), що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів цих відносин та юридичної відповідальності за порушення цих правил, має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

За значенням і місцем у системі законодавства закони можна розподілити на:

1. Конституція - основний закон, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

2. Конституційні закони -це

- закони, на які посилається конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачена діючою конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію;

- закони, які вносяться зміни та доповнення в чинну конституцію (див., наприклад, розділ XIII Конституції України). Закон, яким вносяться зміни в конституцію, відрізняється від закону, прийняття якого передбачено діючою конституцією тим, що він після затвердження (прийняття) набуває найвищої юридичної сили і стає складовою частиною конституції.

Конституційні закони відрізняється від інших законів наступними ознаками: 1) юридичною силою; 2) предметом регулювання - особлива сфера; 3) порядком прийняття - особлива процедура. Як правило, конституційний закон приймається кваліфікованою більшістю голосів (в Україні - 2/3). Так конституційними будуть закони про Державний прапор України, про Державний Герб України, про Державний Гімн України (ст. 20 Конституції України), про внесення змін до Конституції України (ст. 155 Конституції України).

3. Звичайні закони – це значна по кількості група законів, що регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції, т.б. це закони, що приймається Верховною Радою України у порядку загальної законодавчої процедури з усіх питань законодавчого регулювання, за винятком тих питань, які регулюються безпосередньо Конституцією України. Звичайні закони дуже різноманітні за своїм змістом і приймаються простою більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Звичайні закони поділяють на наступні види:

а) загальні закони - закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути: кодифіковані та некодифіковані (поточні);

6) спеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносинах і їх дія розповсюджується на частину населення.

4. Забезпечувальні (оперативні) закони - нормативно-правові акти, які вводять в дію окремі закони, ратифікують міжнародні договори та ін.

Види законів за терміном їх дії:

1. постійні - закони, що діють без обмеження терміна дії;

2. тимчасові - закони, що діють з обмеженням терміна дії;

3. надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - приймаються в певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад., проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів.

Види законів за структурною формою:

1. кодифіковані – це

Кодекс – єдиний, зведений, юридично та логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт. Кодекси мають складну структуру і великий об'єм, поділяються на частини: особливу та загальну, розділи та глави.

Основи законодавства – кодифікований нормативно-правовий акт, що містить концептуальні визначення, цілі і задачі правового регулювання, принципи, що встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається із нетипових правових норм – норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і погодженість норм тих чи інших галузей чи інститутів права.

2. некодифіковані закони. До некодифікованих законів також відносяться Зводи законів, що є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація, т.б. в об'єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше, консолідація полягає в підготовці і прийнятті укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, що видані з одного питання.

73.Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види.

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль. Відповідно до Конституції України повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). У обмеженому обсязі та у випадках, передбачених конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміністрацій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (статті 143, 144).

Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією:

1) Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань.

2) Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Змістом постанов уряду є норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження уряду, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття.

3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України.

Накази — розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії.

Інструкції — встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності.

Положення, статути — закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5) Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність.

74.Система нормативно-правових актів в Україні.

Система нормативно-правових актів в Україні будується залежно від місця органу, що видає акт, в ієрархії державного апарату. Всі нормативно-правові акти поділяються на:

- закони;

- підзаконні нормативні акти.

Закон – це акт, прийнятий Верховною Радою України або через референдум (тобто законодавчою владою), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має вищу юридичну силу. Прийнято розрізняти закони:

- конституційні;

- звичайні.

Конституційні закони – це насамперед сама Конституція і закони, що мають безпосереднє відношення до неї. Конституція України є основним законом, що має найвищу юридичну силу. У ст. 8 Конституції України закріплено, що "закони та інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України й повинні їй відповідати". Більше того, в Конституції України встановлене правило про те, що "норми Конституції України є нормами прямої дії".

Звичайні закони теж можна розділити на дві групи:

кодифікаційні;

поточні.

Кодифікаційний закон (кодекс) – це документ, в якому в систематизованому вигляді розташовані нормативні приписи, що регулюють окрему область суспільних відносин. Кодекс, як правило, становить ядро певної галузі законодавства. В Україні діють 18 кодексів. Усі інші закони є поточними.

Існує і таке поняття, як делегована правотворчість, тобто видання нормативно-правового акта за прямим дорученням одного органу держави іншому. Тут доречно буде згадати чинні зараз Декрети Кабінету Міністрів України (далі – Декрети КМУ). Кабінет Міністрів є органом виконавчої влади, що видає підзаконні нормативні акти – постанови й розпорядження. Однак Верховна Рада України як орган законодавчої влади наприкінці 1992 р. делегувала свої повноваження строком на 6 місяців Кабінету Міністрів і доручила йому видавати такий вид нормативних актів, як Декрет, що є не підзаконним актом, а законодавчим. Тому варто пам’ятати, що чинні на сьогодні Декрети КМУ (наприклад, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15) за своєю юридичною природою мають силу закону, а не підзаконного акта.

Частиною українського законодавства є також міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України.

Найбільшу групу в системі законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти – акти державних органів, прийняті в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції та законів.

До підзаконних нормативно-правових актів належать:

-укази Президента;

-постанови Кабінету Міністрів України;

-акти місцевих органів влади і самоврядування;

-акти міністерств і відомств;

-локальні акти (статут підприємства, колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, положення про філії та представництва, накази з основної діяльності та з особового складу і т.ін).

75.Співвідношення права і закону.

Закон може бути двох видів: правовий і неправовий. Правовий закон відповідає вимогам права, втілює справедливість. Проте будь-який закон — правовий чи неправовий — належним чином прийнятий, підлягає виконанню, доки він не скасований. У країнах із демократичним режимом (а такою є Україна) ця вимога не поширюється на явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 Конституції України).

Якщо закон не відповідає конституції, він вважається неправовим і скасовується.

Отже, право і закон — не одне й теж. Проте було б неправильним протиставляти їх одне одному, вважати, що юридичні норми можуть існувати без вираження їх у законі та інших санкціонованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі незалежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон.

76.Дія нормативно-правових актів у часі.

Дія нормативного акту в часі тісно пов'язане з поняттям юридичної чинності (законної чинності) нормативного акту. Цій дії властиві два основних моменти:

набрання актом чинності;

втрата актом чинності.

Нормативні акти набувають чинності:

а) або з моменту їхнього прийняття;

б) або з моменту їхнього оприлюднення (офіційного опублікування);

в) або з моменту настання строку, зазначеного в самому нормативному акті або в спеціальному акті про введення його в дію;

г) або після закінчення певного строку після оприлюднення (офіційного опублікування) нормативного акту (строк набрання чинності не зазначений у самому нормативному акті, але визначений для такого випадку законодавством).

д) або з моменту їхнього одержання адресатом (якщо акти відповідно до законодавства не публікуються, а розсилаються).

Згідно Конституції України, закони й інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відомості населення в порядку, установленому законом, є недіючими.

Способи припинення дії (втрати чинності) нормативних актів:

- закінчення терміну дії, на який був прийнятий даний акт;

- скасування акту уповноваженим на те органом (пряма скасування);

- фактична заміна даного акту іншим актом, прийнятим по тимі ж питанням (фактичне скасування).

За загальним правилом, нормативні акти в часі мають пряму дію, і не мають зворотну

Пряма дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію.

Зворотна дія (т.зв. «зворотна чинність закону») припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли до введення його в дію.

Згідно Конституції України закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм'якшують і скасовують відповідальність особи.

Зворотна чинність закону — поширення дії виданого закону на відносини, що мали місце до набуття ним чинності, з моменту їх виникнення.

77.Дія нормативно-правових актів у просторі.

Дія нормативно-правового акта у просторі може бути територіальною і екстериторіальною.

Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим — на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим.

Під територією держави розуміється її:

· суходольний простір — земна територія; • водний простір — внутрішні води усередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських миль; • повітряний простір над державними межами — на висоті до 35 кілометрів; • надра; • військові і торговельні судна у відкритому морі; • повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України; • космічні об'єкти під прапором і гербом держави; • трубопроводи; • підводні кабелі і нафтові морські вишки; • території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. Вона відома як право екстериторіальності держав — порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків.

78.Дія нормативно-правових актів за колом осіб.

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

Усі особи: • громадяни держави; • іноземці; • особи без громадянства (апатриди); • особи з подвійним громадянством (біпатриди); • усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності.

Види законів у дії за колом осіб:

1.Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);

2.Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається.

3.Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, наділені імунітетом -- дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних із їх службовою діяльністю.

Так, працівники дипломатичних представництв мають дипломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності та інші заходи державного примусу.

79.Порядок опублікування та набрання чинності нормативно-правових актів в Україні.

Відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Офіційними друкованими виданнями є:

● "Офіційний вісник України";

● газета "Урядовий кур'єр".

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України".

Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України".

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Закони України

Через 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня опублікування в офіційному виданні

Нормативно-правові акти ВРУ

Через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні

Нормативно-правові акти Президента України

Через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні

Нормативно-правові акти КМУ, які не визначають права і обов’язки громадян

З моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Нормативно-правові акти КМУ, які визначають права і обов’язки громадян

Не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях

Акти ВРУ та Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад

З моменту їх прийняття

80.Співвідношення норм національного та міжнародного права.

Міжнародне право — частина національної системи права. У процесі укладання державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу до міжнародних організацій (вступ України в РЄ) національне право збагачується завдяки міжнародному — особливій галузі наддержавного права, що входить у його систему.

Дата добавления: 2015-05-07