Відповіді на білет № 11 ДПА-2012 9 клас

Охарактеризуйте образи-символи поеми Тараса Шевченка «Кавказ». Прочитайте напам'ять уривок із поеми.

Поему «Кавказ» Тарас Шевченко написав під враженням від загибелі свого приятеля, полтавського поміщика Якова де Бальмена, на кавказькій війні. Поет відреагував дуже емоційно: в нього не було сумнівів, що ця війна загарбницька, несправедлива. Що війна ця нікому не потрібна, окрім імператора та його прихвоснів, що проводять свою колонізаторську політику та «ніяк не нап’ються крові». І крові пролилося вже стільки, що стало би «напоїти всіх!»Початок поеми зображує картину людського горя на Кавказі. Поет уособлює горців Кавказу, і всі інші народи імперії в Прометеї, прикованому до скелі. Це міфологічний герой – борець за свободу та захисник людяності. Кожний день жадібний царський двоглавий орел прилітає та рве його серце. Але кожного разу це серце народу оживає і «сміється знову». Народ могутній, він нескорений. Незважаючи на тортури, він не вмирає, не втрачає серця та душі.
Шевченко щиро оплакує свого друга, який загинув «не за Україну, а за ката!».Водночас поет гнівно нападає на тих, хто намагається не помічати над собою катування. «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить!».Поет закликає до активної дії, до боротьби з самодержавством, і гостро засуджує тих, хто вважає існуючий стан речей нормальним. Як можна вважати себе культурною, освіченою, навіть віруючою людиною, і при цьому продавати та програвати в карти кріпаків. Таких и самих людей, навіть хрещених…

Уривок:

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої крові —
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога.

1. Назвіть і прокоментуйте афоризми Григорія Сковороди (на прикладі вивчених творів).

Афоризм – це лаконічний вислів, що виражає глибоку узагальнену думку. Творчість Григорія Сковороди пересипана афоризмами, неначе перлами. Це свідчить про те, яким видатним, глибоким філософом був він. Тим паче, що більшість цих афоризмів належать перу самого мислителя. Вони є однією з найбільших цінностей індивідуального стилю письменника. Іноді Сковорода також переосмислював вислови античних мудреців, оскільки добре знав латинську та давньогрецьку літературу.

Сковорода є автором багатьох афоризмів, що потім «пішли в народ» та стали популярними. Наприклад, «Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Або «З усіх утрат втрата часу найтяжча». Або «Не все те отрута, що неприємне на смак» та інші. Афористичності набув також початок вірша «Всякому городу – нрав і права» (в сучасній мові він звучить як «Всякому місту – звичай і права»).

Можна прокоментувати такі афоризми Григорія Сковороди. Наприклад, «Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти». Завжди існують люди, які вважають, що щастя їм хтось має дати. Замість того, щоб чесно трудитися та працювати задля своєї мети, вони займаються підлабузництвом до багатих та знатних, випрошують крихти хліба з панського столу. Сковорода бачить інший шлях – розвивати свій розум, набувати знання, не боятися праці.

У байці Сковороди «Бджола та Шершень» ми знаходимо афоризм:«Немає більшої радості, аніж жити за покликанням».Це означає, що невластива внутрішнім схильностям, душевно чужа людині праця завжди буде здаватися важкою, а невластивий їй спосіб життя -нестерпним. Той де спосіб життя, до якого ви маєте покликанням, буде даватися легко та мати успіх. А також приносити справжню радість та насолоду в житті.

Твори Григорія Сковороди сповнені висловів, які, можливо, не є короткими афоризмами, але звучать афористично. Наприклад, у вірші «Про свободу», «є рядки:

«Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото».

Автор стверджує, що ніякі матеріальні статки не можуть рівнятися з цінністю людської свободи, духовного скарбу. Навіть виміряти цю цінність грошима просто не можна.

2. Розкажіть про особливості зображення у творчості Т. Шевченка долі жінки (на прикладі прочитаних творів).

Тарас Шевченко в своїх творах зображує передусім жінок-страдниць, жертв сваволі панів, нещасливої долі або кохання. Всі вони мають різні життєві шляхи, але всі намагаються боротися за своє життя та щастя. Не всім це вдається, тому що жінки в тогочасному суспільстві беззахисні, безправні і часто їхня доля закінчується трагічно.

Героїня поеми «Катерина» - покритка. Таке явище було звичним у шевченкові часи, і часто спокусником наївних дівчат були пани та офіцери. Покритку зневажали в суспільстві, її діти презирливо називалися байстрюками.

Шевченко трактував проблему покриток не тільки в моральному плані, як інші письменники, а в соціальному і національному плані. Дівчат зводять та кидають розбещені представники метрополії, представники панівного класу, які не вважають селян взагалі за людей. І своїх дітей вони також цураються, звикши дивитися на «нижчі» верстви як на худобу. Праведному гніву поета тут немає меж.

Батьки Катерини, виховані в суворих традиціях честі, вигнали доньку з дому, не знесши ганьби. Це теж їхня особиста трагедія. Але голодна та боса дівчина з дитиною на руках продовжує боротися. Вона пішки йде в Московщину шукати батька дитини. ЇЇ веде провідна зірка її великого кохання. Цей промінчик згасає тільки тоді, коли офіцер грубо відштовхує її ніжні почуття, воля жінки ламається остаточно. Тарас Шевченко піднімає ще одну проблему – жебрацьку долю безбатченка після загибелі матері.

Ганна, героїня поеми «Наймичка»,має схожу долю. Але вона — сильніша духом за Катерину. Ганна влаштовує життя своєї дитини, підкинувши її в заможну родину. Все життя вона віддає синові, працюючи в родині як наймичка. Шевченко оспівує її безмежну жертовність, материнський подвиг, святу скромність, безкорисливу християнську любов.

Створював Тарас Шевченко і образи жінок-месниць у поемах «Марина» та «Слепая». Ці жінки здатні загинути, але помститися за ображену честь. Оксана вбиває розпусного пана, свого рідного батька, що переламав життя їй, відібрав її волю, зробив сліпою матір, погубив їхні мрії про кохання. Таким чином поет створював багатопланові образи жінок. Але всі вони страждали в жорстокому світі, де одні люди поневолювали інших.

Дата добавления: 2015-05-08