Мовчить собор

Текст-самоперевірка

Перепишіть, вставляючи пропущені букви і розділові знаки.

Мовчит... собор

На(в)коло вируют... пристрасті, л...мают...ся списи в щоден...их баталіях, що їх в...дут... будівничі з бракон...єрами, а він стоїт..., думає свою одвічну думу. Про що вона? Все тут проход...ло п...ред ним, як п...ред свідком і п...ред суддею. Ще, здаєт...ся, (не)давно р...піли гарби повз н…ого з снопами, кл...котіла революція на ц...ому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на...ходи, на пожежі, то радісно, то тр...вожно будили (пе...ред)міс…тя, б...ючи пудовими язиками свою литу, з домішкою срібла мідь.... Поглядом болю й туги востан...є дивилися на н...ого ро...шир...ні очі дівчат(полонянок), коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридан...я чув, і крики надій, і залізні гуркоти війни, і її страшнішу тишу.... Т...пер в...лосипеди нічних змін (не)чутно о…тікают... його (що)дня і (що)ночі.

Все він бачит... і чує усе. Ярмарки в...рували круг н...ого, яскраво гомоніли, бурунили, буйно сміялис... червоним, сивіли шапками, сан...ми красувалис... в різ...бл...них оздобах. Чи так уже воно й вищ...зло все? Чи б...р...же він у собі ві...гомін жит...я н...вмирущого, ми...тін...я списів запоро...ких, (різно)голос...я ярмаркового люду, жарти циганс...кі, чвари прасолів, іржан...я коней (продано)ображєн...их, лоскітний сміх ш...нкарок щасливих, нічні ш...поти закоханих, зор...яні обійми й зачат...я. Повен, повен вс...ого! Темрявою ночі окутан...ий, зірок дістає ш...ломами своїх бан... (круто)лобих (О. Гончар).

Перевірте, чи правильно виконали попереднє завдання.

Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть будівничі з браконьєрами, а він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього з снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходи, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя, б'ючи пудовими язиками свою литу, з домішкою срібла мідь... Поглядом болю й туги востаннє дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надій, і залізні гуркоти війни, і її страшнішу тишу... Тепер велосипеди нічних змін нечутно обтікають його щодня і щоночі. Все він бачить і чує усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво гомоніли, бурунили, буйно сміялись червоним, сивіли шапками, саньми красувались в різьблених оздобах... Чи так уже воно й вищезло все? Чи береже він у собі відгомін життя невмирущого, мигтіння списів запорозьких, різноголосся ярмаркового люду, жарти циганські, чвари прасолів, іржання коней продано-ображених, лоскітний сміх шинкарок щасливих, нічні шепоти закоханих, зоряні обійми й зачаття... Повен, повен всього! Темрявою ночі окутаний, зірок дістає шоломами своїх бань крутолобих (О. Гончар).

Дата добавления: 2015-05-31