Географічний напрямок. Шарль Луї де Монтеск'є

Шарль Луї де Монтеск'є (1689-1755), у своїй праці "Про дух законів“ пояснював буття людини і суспільства, виходячи з природного буття. Монтеск'є визнає Бога лише "творцем та охоронцем" природи, який, створивши світ, більше не втручається в його справи (таке уявлення про світ в епоху Просвітництва було поширеним і отримало назву деїзм).

Людина є частиною природи і підкоряється її об'єктивним законам. Монтеск'є наголошує на пріоритеті впливу природних географічних обставин на історичний розвиток народів (географічний детермінізм), перш за все клімату, характеру ґрунту, ландшафту, площі і т.д.

Помірний клімат сприяє формуванню волелюбності, хоробрості, войовничості, а теплий – лінощів, покірності, розбещеності; родючий ґрунт, вимагаючи багато часу для свого обробітку, сприяє правлінню однієї особи – монархічній формі правління, яка, як правило, домінує у землеробських народів, а неродючі ґрунти сприяють утвердженню республіканського правління.

Природне середовище, кліматичні умови, характер ґрунту, площі, способу життя народів, визначають не тільки "дух законів", а й державне правління. Він розрізняє три види державного правління: республіканське, монархічне та деспотичне. Монтеск'є характеризує соціальну цілісність через поняття "загального духу народів" як результату дії "багатьох речей", що "управляють людьми": клімату, релігії, законів, принципів правління, прикладів минулого, звичаїв, традицій і т.д.

Соціологічна концепція марксизму.
Висловлювання К.Маркса (1818-1883)

Суспільство є закінчена сутнісна єдність людини з природою, справжнє воскресіння природи, здійснений натуралізм людини і здійснений гуманізм природи.

Великі видаються нам великими лише тому, що ми самі стоїмо на колінах.

Царство свободи починається в дійсності лише там, де припиняється робота, що диктується нуждою і зовнішньою доцільністю, отже, за природою речей воно лежить по той бік сфери власне матеріального виробництва.

Революції — локомотиви історії.

Один акт насильства може бути викорінений тільки іншим таким же актом.

Привид бродить по Європі, привид комунізму.

Релігія – опіум для народу.

Релігія є лише ілюзорне сонце, яке рухається навколо людини до тих пір, поки вона не починає рухатися навколо себе самої.

Те, що можна сказати про ставлення людини до своєї праці, то ж можна сказати і про ставлення людини до іншої людини.

Тільки в колективі існують для кожного індивіда кошти, що дають йому можливість всебічного розвитку своїх задатків, і, отже, тільки в колективі можлива особиста свобода

Соціологічна концепція марксизму.
Цитати К.Маркса

Того, чого хоче обиватель, - жити і розмножуватися, хоче і тварина? Почуття своєї людської гідності, свободу, потрібно ще тільки пробудити в серцях цих людей.

Противно бути під ярмом - навіть в ім'я свободи
Пригнічений турботами, нужденний чоловік нечутливий навіть по відношенню до найпрекраснішого видовища.
Царство свободи починається в дійсності лише там, де припиняється робота, що диктується нуждою і зовнішньою доцільністю, отже, за природою речей воно лежить по той бік сфери власне матеріального виробництва.

Людина є в самому буквальному сенсі не тільки тварина, якій властиво спілкування, але тварина, яка тільки в суспільстві і може відокремлюватися.

Людина вільна не внаслідок негативної сили уникати того чи іншого, а внаслідок позитивної сили виявляти свою справжню індивідуальність.
Без обмеження сфери діяльності не можна ні в одній області здійснити нічого чудового.
Сором - це свого роду гнів, тільки звернений усередину. Сором - це вже свого роду революція.

Думки В.Леніна (1870- 1924)

Усяка революція лише тоді чого-небудь варта, коли вона вміє захищатися

Комунізм є Радянська влада плюс електрифікація всієї країни

Революція не визнає нейтральних

Я, знаєте, у мистецтві не дужий. Мистецтво для мене це… щось подібне до інтелектуальної сліпої кишки, і коли його пропагандну роль, необхідну нам, буде зіграно, ми його — дзик, дзик! — виріжемо. Як зайве.

Загалом, до інтелігенції, як ви, мабуть, знаєте, я великої симпатії не маю, і наш лозунг «ліквідувати неписьменність» жодною мірою не варто тлумачити як прагнення до народження нової інтелігенції. «Ліквідувати неписьменність» варто лише для того, щоб кожен селянин, кожен робітник міг самостійно, без сторонньої допомоги, читати наші декрети, накази, відозви. Мета — цілком практична. От і все.

Набагато приємніше робити революцію, ніж її описувати.
Партія — розум, честь і совість нашої епохи.

Основні положення марксизму:

вчення про суспільно-економічні формації:

5 суспільно-економічних формацій: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична (з першою фазою – соціалізмом).

спонукальні чинники суспільного розвитку містяться у матеріальній, економічній сфері. У фундаменті кожної формації лежить певний спосіб виробництва матеріальних благ, який складається з продуктивних сил (прогресивна частина) і виробничих відносин (консервативна частина).

Продуктивні сили - це люди, предмети, засоби праці.

Виробничі відносини – форми обміну матеріальних благ, розподілу матеріальних благ, форми власності на засоби виробництва.

Продуктивні сили знаходяться у процесі постійних змін і вдосконалення, тоді як виробничі відносини стримують цей розвиток. Конфлікт може вирішитися лише революційно.

закони марксизму:

1) закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил;

2) закон первинності базису і вторинності надбудови;

3) закон класової боротьби і соціальної революції;

4) закон природно історичного розвитку людства через зміну суспільно-економічних формацій.

Базис та надбудова у марксизмі

Проблема відчуження у Маркса

Феномен відчуження - стан, коли сили, витворені людиною, повертаються проти неї самої, тобто спостерігається явище ворожості рукотворного світу його творцям, втрати контролю людини над продуктами діяльності.

Зі зростанням влади людини над природою зростає і її відчуження.

Маркс розрізняє чотири види відчуження:

1) від результатів своєї праці, бо продукти забирає капіталіст і вони надалі «живуть власним життям»;

2) від процесу виробництва, адже слабко уявляє, що робить і для чого;

3) від себе, тому що йому протистоїть власне я, жорстко запрограмоване на виробництво, а не на творчість;

4) від суспільства, точніше — від власної родової соціальної сутності;

Маркс наголошував, що відчуження — це продукт певного способу виробництва, а саме капіталістичного. Відчуження у нього виступає і причиною, і наслідком капіталізму. Шлях подолання відчуження — скасування приватної власності.

Ця концепція допомогла Марксу знайти підтримку серед багатьох західних інтелектуалів, вказавши нові недоліки капіталізму. Вплив марксистського розуміння відчуження можна прослідкувати у працях відомих соціологів XX століття.

Критика марксизму К.Поппером

позитивні риси соціологічного вчення Маркса:

1) спроба застосувати раціональні методи до вивчення суспільства;

2) щирість і відвертість марксизму, його палке прагнення допомогти пригнобленим;

3) поділяв деякі думки Маркса про релігію: Маркс показав, що соціальна система може бути несправедливою и що якщо система погана, то вся доброчесність індивідів, які отримують з цієї системи вигоду, є фальшю та лицемірством, оскільки люди відповідальні за соціальну систему та її інститути, яким дозволяють продовжувати існувати;

4) відкрите відстоювання інтересів робітничого класу, який на той час був найбільш експлуатованою частиною населення розвинутих країн; відкрита ворожість до визискувачів пролетаріату – буржуазії.

Критика:

1) Маркс був лжепророком, він ввів в оману багато людей;

2) Відверте обстоювання інтересів лише одного класу; він свідомо чи підсвідомо закривав очі на ті явища, які суперечили його ідеологічним і політичним переконанням;

3) ідея детермінізму в марксизмі, тобто причинна зумовленість явищ суспільства за аналогією до причинно-наслідкових зв’язків у природі обмежена;

4) Маркс недооцінював роль політичної влади, коли говорив, що у безкласовому суспільстві вона втратить свої функцї і «відімре». На практиці марксисти ніколи не покладалися на доктрину безсилля політичної влади, яку використовували для контролю над суспільством. Маркс не усвідомлював значної небезпеки та парадоксу людської свободи;

5) К.Поппер критикував марксизм за ірраціональність, нехтування методом поступових реформ, зауважуючи, що «спроба створити рай на землі неминуче приводить до створення пекла». Поппер вважав революцію допустимою для скинення тиранії, однак лише з метою встановлення демократії.

Критика марксизму

Реймо́н Аро́н (1905-1983)

-Маркс допускається паралелізму економічних явищ, з одного боку, і класової боротьби та соціальних революцій, з другого. Арон вважає, що зміни в економічній сфері не обов’язково ведуть до неминучих змін у соціально-політичній та духовній сферах. Історія не підтверджує Марксового визнання вирішальної ролі економічних чинників у суспільному розвитку.

*Одному рівню розвитку продуктивних сил можуть відповідати різні виробничі відносини і різні соціальні устрої (капіталізм і соціалізм); *З розвитком продуктивних сил при капіталізмі класова боротьба не посилюється, а навпаки, послаблюється; *Там, де продуктивні сили були найбільш розвинутими, соціалістичних революцій не було.

Пітірім Сорокін (1889-1968)

Критикує положення Маркса про абсолютне зубожіння робітничого класу та зростання його чисельності внаслідок розорення середнього класу, концентрацію багатств в руках небагатьох капіталістів. Середній клас у капіталістичних країнах не зникав, а кількісно зростав і ставав основою процвітання країни та запорукою політичної стабільності;

Людина у марксизмі перетворюється на іграшку в руках сліпих економічних сил. Відбувається деградація особи, для якої немає нічого святого; людські відносини дегенерують до рівня жорстокої боротьби.

Сорокін вважав, що домінуючим типом суспільства має бути не капіталістичний і не комуністичний, а проміжний, інтегральний. Він об’єднає більшість позитивних цінностей і звільниться від серйозних дефектів кожного типу

Самостійна робота

Дата добавления: 2015-05-26