Поняття форми державно-територіального устрою, та класифікація держав за формою державно-територіального устрою

Вони розрізняються в залежності від того, яким чином розподілені суверенні повноваження між центральними органами державної влади і органами управління окремими частинами держави.

Найпростішою (і найбільш поширеною) формою державного устрою є унітарна держава.

Унітарна (проста) держава - це форма державного устрою, за якої територія держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних повноважень.

Необхідно відзначити, що існує також досить багато невеличких, переважно острівних, унітарних держав (Мальта, Бахрейн, Сан-Марино та ін.), територія яких взагалі на частини не поділяється — нема там чого ділити.

Ознаками унітарних держав є:

1. Єдина система вищих органів державної влади - глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;

2. Єдине громадянство;

3. Єдина система законодавства і єдина судова система;

Унітарна держава в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини, унітарної держави мають різні назви: в Україні - області, у Польщі - воєводства, в Англії - графства, в Італії -провінції. Залежно від того, яким чином формуються владні органи на місцях, розрізняють:

1. Централізовані унітарні держави, у яких місцева влада призначається центральними органами держави (Болгарія, держави Латинської Америки).

2. Децентралізовані унітарні держави, у яких органи місцевого самоврядування обираються виключно населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Японія, Велика Британія).

3. Змішані унітарні держави, у яких органи місцевого самоврядування, обрані населенням, поєднуються з органами державної влади, призначеними центром (Україна, Франція, Польща).

Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні — це Автономна Республіка Крим. Автономія має певні суверенні повноваження, передані їй центральними органами влади. Разом з тим, вся повнота державного суверенітету належить централізованій державній владі і автономія може бути у будь-який момент позбавлена свого статусу, або обмежена в ньому, як це було зроблено стосовно Криму у 1996 році.

Іншою формою державного устрою є федерація (складна, або союзна держава).

Федерація - це форма державного устрою, за якої територія держави утворюється з окремих частин (суб'єктів федерації), що мають власні суверенні повноваження.

Суб'єкти федерації можуть мати різну назву (в США, Індії, Австралії - штати, в ФРН — землі, в Росії — області, автономні республіки та округи). Суверенні повноваження суб'єкта федерації не можуть бути скасовані або обмежені за рішенням федеральних органів.

Федерації притаманні наступні основні риси:

Наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - Суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;

Наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;

Наявність федерального двопалатного парламенту (нижня палата - представники рівних за населенням округів, верхня - представники суб'єктів федерації) і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

Федерації утворюються шляхом укладення федеративного договору, який може бути окремим документом, а може бути частиною конституції. Федеративний договір може передбачати право суб'єктів федерації на сецесію, тобто на вихід зі складу федерації в односторонньому порядку, за волею суб'єкта федерації.

Федерації, залежно від способу виділення суб'єктів, можуть бути:

1. Національними, у яких суб'єкти виділяються за етнічним складом населення (Індія).

2. Територіальними, у яких суб'єкти виділяються за ознакою приблизно рівних території і населення (США, Австралія).

3. Змішаними, де частина суб'єктів створена за національною, а частина - за територіальною ознакою (Росія).

Розглянемо такі союзи держав, як конфедерація і співдружність. Вони відрізняються від федерації як форми територіального устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.

Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації:

1. Відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

2. Відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

3. Відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

4. Відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5. Наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;

6. Наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію. Зараз у світі не існує жодної конфедерації. Через стан конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація -Я Сенегамбія, існувала у 1981- 1989 рр. і поєднувала Сенегал і Гамбію.

Дата добавления: 2015-05-26