КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основні терміни. Відповідно до використання певних методологічних підходів у дослідженні закономірностей та проблем трансформації капіталізму у сучасних наукових джерелах
4. 3. 2. Відповідно до використання певних методологічних підходів у дослідженні закономірностей та проблем трансформації капіталізму у сучасних наукових джерелах розрізняють: - концепції, засновані на методі технологічного детермінізму; - концепції соціалізації капіталу; - концепції глобалізації та екологізації; - концепції соціал-демократичного та неомарксистського спрямування. До концепцій, підґрунтям яких є метод технологічного детермінізму та аналіз структурних зрушень в економіці відносять: - концепцію індустріального суспільства; - концепції постіндустріального суспільства; - концепцію третинного сектору - суспільство послуг; - теорії інформаційного (комп'ютерного, електронного тощо) суспільства. Концепції соціалізації капіталу: - теорія колективного капіталізму, теорія народного капіталізму; - теорія соціального ринкового господарства; - концепції держави загального добробуту, суспільства споживання, суспільства «якості життя»; - концепції «регульованого капіталізму»; - концепція змішаної економічної системи, теорія конвергенції, «економіка автономних організацій»; - теорія фірми на принципах самоуправління, концепції надання працівникам власності та участі у прибутках, «економіка участі» тощо. Концепції глобалізації та екологізації: - теорії Римського клубу, концепції гуманізації та екологізації суспільного розвитку; - концепції ноосфери, техносфери, «універсалізму», альтернативістики, «екологічний план Маршалла» для країн третього світу, концепції відносної нестачі ресурсів; - теорії глобалізації тощо. Концепції соціал-демократичного та неомарксистського напряму:
- дослідження культури та творчості, змісту творчої праці, розвитку особистості як процесу творчості; - концепції монополістичного та державно-монополістичного капіталізму тощо. За будь-яких умов трансформацію економічної системи капіталізму слід розглядати: по-перше, як внутрішньосистемний процес; по-друге, як процес природно-еволюційних змін у системі та самої системи, що викликані історичною та об'єктивною логікою розвитку капіталістичного способу виробництва у єдності таких його складових, як продуктивні сили, технологічний спосіб виробництва, соціально-економічні відносини; по-третє, цей процес протягом усього життєвого циклу капіталізму залишається саме внутрішньосистемним, наслідком подолання притаманних капіталізму, на кожному із його історичних етапів розвитку, суперечностей; по-четверте - у процесі трансформації поступово, але постійно формуються нові інституціональні форми економічного та соціального життя, які, з одного боку, збагачують наявну метасистему, з другого - свідчать про те, що ця система ще не пройшла пік свого розвитку. Усі названі вище специфічні ознаки трансформації притаманні капіталістичній економічній системі, що свідчить про значну тривалість і стабільність стадії розвитку даної системи, а також про те, що внутрішньосистемні процеси трансформації капіталізму не порушили основних внутрішніх важелів його існування. Якщо стати на позицію інституціонально-технологічного підходу у характеристиці ознак, за якими можна розрізняти різні історичні епохи та цикли у житті суспільства, тобто виокремлювати такі його форми, як доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну, слід буде визнати, що більшість з них проходять свої життєві цикли у межах однієї капіталістичної економічної системи, базові елементи якої фактично (мотивація, відносини власності, механізми регулювання) залишалися незмінними у своїй основі, раз по раз збагачуючись, оновлюючись, стаючи привабливішими для дедалі ширших верств населення та різних його соціальних груп.
Сутність індустріалізації виявляється у процесі формування у народному господарстві окремих країн технологічних систем, пов'язаних із масовим застосуванням машинного виробництва, домінуванням в економіці промислового виробництва. Наслідком такого процесу є перетворення країн із аграрних або аграрно-індустріальних, в індустріальні або індустріально-аграрні, де широкого розвитку набуває суспільний поділ праці, понад 60 % працездатного населення зайнято у промисловості, а головним робочим органом є руки. В умовах розвитку товарно-грошових відносин, дії ринкових законів, індустріалізація сприяє формуванню та швидкому розвитку не тільки господарства капіталістичного типу, а й впливає на усі сфери суспільного розвитку: систему соціально-економічних відносин, управління, політичний устрій країн, культуру тощо. Безпосередньою основою формування індустріального типу господарства та індустріального суспільства став промисловий переворот першої половини XIX ст. у країнах Європи (насамперед у Великій Британії та Нідерландах) та у США, пов'язаний із вибухом технічного прогресу, що дало змогу забезпечити розширене використання і відтворення технологій, заснованих на масовому виробництві машин і систем машин. Поширенню та прискоренню процесів індустріалізації у країнах Європи та інших регіонів планети сприяли й такі чинники: - загальний рівень розвитку країни на момент індустріалізації; - розміри внутрішнього ринку; - фактор часу; - ефективність обраної економічної стратегії. Однобічний процес індустріалізації, який сприяє якісним і кількісним змінам у розвитку продуктивних сил лише у промисловості, негативно впливає на становлення нового капіталістичного суспільства, гальмуючи ці процеси. Унаслідок об'єктивних закономірностей розвитку капіталізму якісна трансформація продуктивних сил та соціально-економічних відносин в аграрному секторі почалася значно пізніше, ніж у промисловості. Пов'язане це передусім з особливостями відносин власності, що склалися, відсутністю достатньої кількості капіталів та інтересу з боку промислового капіталу.
Фактично масова активізація процесів індустріалізації аграрного сектору економіки розпочалася вже у XX ст., спочатку у США, Канаді, Великій Британії, Новій Зеландії, а згодом, у 50-х рр. - у європейських країнах. Наслідки індустріалізації аграрного сектору виявляються: - у широкому комплексному застосуванні машин та устаткування для виробництва продукції в усіх галузях сільського господарства; - у швидкому зростанні продуктивності праці; - у значному зростанні концентрації та спеціалізації виробництва, появі нових форм сільськогосподарських підприємств; - у стрімкій концентрації капіталів, що функціонують в аграрному секторі. За різнобарвності процесів індустріалізації народного господарства та формування індустріального суспільства в Європі вже у другій половині XIX ст. почали формуватися інституціональні основи майбутнього єдиного економічного простору. Епоха індустріалізації стала основою виникнення та швидкого розвитку нових форм концентрації та централізації капіталу як у виробничій, так і у фінансовій сфері. Водночас динамічні процеси індустріалізації супроводжувалися й виникненням системи притаманних їм внутрішніх суперечностей. Основні причини та чинники цих суперечностей закладалися самим характером процесів первісного нагромадження капіталу; масовим вилученням власності у дрібних товаровиробників тощо. Індустріальне суспільство називають «суспільство димних труб», «суспільство нагромадження техніки і капіталів», яке пройшло за короткий час шлях від промислової революції до кризового стану еволюційної стагнації внаслідок руйнування механізмів саморозвитку. Адже монополізація економічного життя, заперечуючи демократичний характер прийняття рішень, свободу економічної діяльності, розширюючи виробництво, водночас скорочувала базу попиту та споживання. Життєвий цикл індустріального суспільства вже на початку XX ст. вступив у спадну фазу. Постійне нарощування інвестицій в економіку не забезпечувало зростання прибутку, навпаки, відбувалося падіння середньої норми прибутку, темпів економічного зростання, стагнація, зростанні безробіття, економічні кризи. Потреба у якісних змінах технологічного способу виробництва ставала дедалі нагальнішою.
За Д. Беллом, постіндустріальне суспільство - новий принцип соціотехнічної організації та новий спосіб життя, який дає змогу говорити про три типи соціальної організації суспільного виробництва: доіндустріальний (взаємодія людини із природою), індустріальний (взаємодія людини із штучною природою за допомогою енергії та машин) і постіндустріальний, пов'язаний із обробкою даних, управлінням інформацією та взаємодією людей). В. Іноземцев виділяє моделі сучасного постіндустріалізма, які склалися на основі особливостей становлення суспільства індустріального у Європі і США: - індустріальна економіка та індустріальне суспільство виникли у США у короткі історичні терміни, їм не передували, як це було у Європі, віки феодалізму, середньовіччя; - у США постіндустріальний тип економіки не означав нічого, крім соціального порядку, який виникає після завершення етапу індустріального розвитку; зміни у соціальній сфері у США значно відстають від економічних перетворень; - у Європі становлення постіндустріального типу господарства впливає на формування постматеріальних мотивів діяльності, зростає роль культурних цінностей; стимули індустріального етапу втрачають актуальність; на перший план виходить не рівень, а якість життя; - на відміну від США, у Європі досягнення інформаційної революції значно ширше використовуються у галузях соціального спрямування, пов'язаних із масовим «споживанням» громадянами культурних досягнень. Отже, основою переходу до постіндустріального суспільства, на відміну від постіндустріального типу господарства, виступають як системні зміни у технологічному способі виробництва, перехід до економіки «виробництва знань», так і зміни у соціальній природі, соціальному становищі людини, яка в нових умовах є не лише індивідуумом, а й членом громадянського суспільства, що формується під впливом складної сукупності економічних і позаекономічних чинників. У XX ст. найхарактернішою рисою розвитку суспільства є завершення автономії економіки, підпорядкування економічної функції соціальним цілям. Матеріальною ж основою зміни ролі економіки в суспільстві стали процеси, що відбувалися саме в економіці під впливом розвитку НТР, стрімкого скорочення часу між науковими відкриттями та впровадженням їх результатів у виробництво, інші сфери суспільного життя. Розвиток НТР привів до структурної перебудови народного господарства, сектору матеріального виробництва, сукупної робочої сили, принципів, характеру та форм її функціонування, взаємодії з іншими суб'єктами господарювання, форм реалізації відносин власності. На зміну індустріальному типу економіки поступово приходять господарство та суспільство, головними відмінностями яких є сучасні інтелектуальні технології, інформація та знання,які стають вирішальним чинником інновацій, породжуючи цілу низку трансформацій у системі економічних відносин. Однією з визначальних особливостей постіндустріального суспільства, що формується під впливом НТР, є перехід саме до інноваційного типу економіки, головною рисою якої стає створення ідей. Реалізація ідей вимагає творчих підходів не лише від авторів цих ідей, а й від тих, хто займається їх практичним впровадженням, що стрімко збільшує поле інтелектуальної праці. Специфічною особливістю функціонування світової капіталістичної економічної системи є сьогодні глобалізація процесів соціально-економічного розвитку. Чинниками прискорення глобалістських тенденцій та формами їх реалізації є науково-технічна революція, діяльність транснаціональних монополій, соціалізація економічного життя, глобалізація проблем безпеки, економічна політика розвинутих держав та міжнародних фінансово-кредитних організацій. Ці чинники можуть забезпечувати як позитивну динаміку та результати глобалізації, так і негативні наслідки цього процесу. Капіталізм. Капіталізм вільної конкуренції. Монополістичний капіталізм. Економічна система сучасного капіталізму. Державно-монополістичний капіталізм. Змішана економіка. Доіндустріальне суспільство. Індустріальний лад. Індустріалізація. Постіндустріальне суспільство. Парадигма.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 505; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |