Призупинитися й перерватися

Короткочасними.

Основна відмінність законних строків від позовної давності полягала в тому, що:

1) законні строки менш тривалі – один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про

нерухоме майно. Позовна давність – 30 років;

2) сплив законного строку погашав не тільки право на захист, а й саме матеріальне право.

Наприклад, у спорі про право власності зі спливом законного строку власник втрачав як право на

захист, так і право власності на спірну річ. Із спливом позовної давності власник втрачав право на

судовий захист свого права власності, однак він не втрачав самого права власності;

3) законні строки не переривались і не призупинялись. Позовна давність могла

Спочатку цивільні позови давністю не обмежувалися – доти, доки існувало саме право,

існувало й право на позов, тобто право на судовий захист. Однак уже претори із зазначених вище

причин обмежують право на захист строком в один рік (строк повноважень самого претора).

Згодом було встановлено строкові обмеження для деяких цивільних позовів. І тільки в 424р.

імператор Теодосій II ввів спеціальні строки для погашення права на позов тривалістю 30 років.

Згодом для деяких позовів (церкви, державні скарбниці та ін.) встановлюються триваліші строки –

40 років, для інших – коротші. Але основний строк позовної давності — 30 років.

Встановлення жорстких строків позовної давності потребувало точного визначення початку

перебігу, що залежало від характеру правовідносин. У строкових договорах початком перебігу

позовної давності вважався наступний день після закінчення договірного строку. Наприклад,

договір позики грошей був укладений на 5 років – з 01.01.80 р. до 01.01.85 р. н. е. Позовна давність

починає свій перебіг з 02.01.85 p., проте якщо в договорі строк виконання не зазначений, то він

спливає через 7 днів після заяви вимоги кредитора. У спорах про речове право перебіг позовної

давності починається з того часу, коли в суб'єкта речевого права (власника) виникає право на

позов, тобто коли йому стає відомо, де знаходиться його річ.

Нормальний перебіг позовної давності може перериватися й призупинятися. Перерва настає з

двох підстав: підтвердження боргу і звернення з позовом у встановленому порядку. Наприклад,

боржник, якому кредитор нагадав про необхідність виконати зобов'язання, своїм проханням про

відстрочку виконання не тільки не заперечує наявності боргу, а й підтверджує його і тільки

просить про відстрочку. Інший випадок переривання позовної давності – подання позову, який не

був розглянутий судом внаслідок досягнення мирної угоди про ту саму відстрочку. В

зазначених випадках позовна давність переривалась і починала свій перебіг спочатку. Час, що

Дата добавления: 2015-05-31