Підстави виникнення, зміни та припинення права природокористування

Головними підставами виникнення права природокористування є юридичні дії, які повинні бути правомірними, що залежать від об'єкта природи, суб'єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо. Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки й індивідуальні акти.

Юридичний вчинок як правомірна дія є підставою здійснення загальнодоступного природокористування.

Індивідуальні акти як підстава виникнення права природокористування являють собою складну юридичну сполуку, що означає:

• клопотання/заява особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;

• видання рішення (постанови) компетентних державних органів;

• відведення на місцевості природного об'єкта;

• видача відповідного документа, який засвідчує право користування даним природним об'єктом..

Зміна права природокористування не означає припинення (повністю або частково) даного права, воно стосується лише самого змісту права користування, тобто змінює його мету, характер, а значить і правомочності природокористувача.

Кожний вид права природокористування має свій, визначений законом порядок припинення, зупинення або змін, який залежить від самої підстави припинення, зупинення або зміни і значною мірою від різновиду природних об'єктів.

Припинення права спеціального природокористування здійснюється в порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів спеціального природокористування умовою припинення прав на використання природним об'єктом є:

• відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;

• закінчення строку користування;

• ліквідація організації природокористувача;

• вилучення природного ресурсу із використання за рішенням компетентного державного органа з метою передачі його у використання іншому природокористувачу;

• порушення правил цільового використання природного ресурсу.

Також підставою припинення права природокористування є розірвання договору про тимчасове користування природним об'єктом, у тому числі і на умовах оренди. Воно є умовною підставою припинення того чи іншого права природокористування, бо для його дострокового розірвання необхідна наявність порушень умов договору з боку орендаря або орендодавця.

22.Поняття, юридичні ознаки і зміст екологічного управління.

Екологічне управління – це діяльність щодо упорядкування суспільних екологічних відносин. Упорядкування суспільних відносин означає їх приведення до певного бажаного стану, який собі задумав суб’єкт управління (ідеальний стан).

Суб’єкт управління досліджує реальний (фактичний) стан об’єкту управління (суспільних екологічних відносин) і розробляє програму досягнення ідеального стану об’єкту управління (що визначається екологічним законодавством чи іншими критеріями). Він впливає на реальний стан за допомогою заходів управління (які складають зміст управління), спираючись при цьому на ресурс влади.

Ідеальний стан об’єкту – бажаний запланований стан суспільних відносин, визначений екологічним законодавством чи екологічною політикою суб’єкту управління. Ідеальний стан, що визначений екологічним законодавством, називається екологічним правопорядком. Після того, як будуть застосовані всі заходи управління, реальний стан повинен наблизитися до ідеального.

Ресурс влади суб’єкта управління – це засоби, що забезпечують реалізацію волі суб’єкта управління (матеріальні ресурси (економічні стимули), авторитет суб’єкту управління, каральний апарат тощо).

Цілі та завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій, тобто видів діяльності, що необхідні для оптимальної організації раціонального використання та охорони природних об'єктів чи навколишнього середовища в цілому.

Управління природокористуванням і охороною довкілля базується як на основних принципах державного управління в цілому (плановість, компетентність, законність, участь громадськості), так і на специфічних принципах, властивих природокористуванню в цілому (науковість, комплексність, платність спеціального природокористування та ін.). Ґрунтуючись на цих принципах, суб'єкти управління — державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські об'єднання — повинні проводити діяльність, спрямовану на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорону довкілля, екологічну безпеку.

Дата добавления: 2015-05-31