КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Деозапис. 6 страница. 2. Потреба участі і фах спеціаліста для надання допомоги в проведенні експерименту визначається слідчим
2. Потреба участі і фах спеціаліста для надання допомоги в проведенні експерименту визначається слідчим, прокурором з урахуванням завдань, які поставлені перед цією слідчою (розшуковою) дією. Обов'язкової участі спеціаліста в проведенні слідчого експерименту не передбачено, проте в окремих випадках участь конкретного спеціаліста з криміналістичних позицій слід визнати обов'язковою вимогою забезпечення ефективності слідчої дій і об'єктивності отриманих результатів, наприклад, слідчий експеримент за участі спеціаліста в галузі автотехнічної експертизи під час проведення відтворення механізму дорожньо-транспортної події. 3. За рішенням слідчого, прокурора до участі в проведенні цієї слідчої (розшукової) дії можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Якщо для кримінального провадження має значення перевірка показань раніше допитаної особи шляхом отримання повторних показань у певному місці, то попередній допит такої особи та її особиста участь в проведенні слідчого експерименту є обов'язковими. Для виконання експериментальної частини цієї слідчої (розшукової) дії можуть бути запрошені статисти чи виконавці певних дій, результати яких спостерігають інші учасники слідчого експерименту. Якщо метою експериментальної перевірки є встановлення певних професійних чи інших можливостей особи, то виконувати дії, повідомляти про почуте, побачене повинна лише ця особа, в інших випадках слідчий, прокурор може здійснити експериментальні дії особисто або доручити їх проведення залученим учасникам. Експериментальні дії повинні здійснюватися кілька (не менше трьох) разів зі зміненням умов виконання, застосованих знарядь та відображенням у протоколі ходу й результатів кожного з етапів для формулювання висновку з оцінкою загальних результатів слідчого експерименту за середніми показниками, а показання особи, які перевіряються в певному місці, даються лише один раз із можливістю постановки уточню-вальних запитань, але не можуть повторюватися для отримання кращого чи іншого результату.
4. Дії, що здійснюються будь-ким під час проведення слідчого експерименту, не повинні створювати небезпеки для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, а також інших осіб, не принижувати їхні честь і гідність та не сприйматися як образливі, не завдавати шкоди й зайвих незручностей будь-кому. Доцільність і розмір матеріальних витрат чи інших ресурсів, що потрібні для проведення слідчого експерименту, визначається з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. 5. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи або умови проведення якого допускають потребу проникнення до таких об'єктів, здійснюється з дотриманням порядку і правил, встановлених КПК для проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. 6. Окрім загальних вимог до застосування технічних засобів з метою фіксування слідчої дії та складання протоколу слідчої дії, встановлених ст.ст. 104-107 КПК, додатковою вимогою є обов'язковість відображення в протоколі умов і результатів слідчого експерименту на кожному з його етапів, а в разі експериментального отримання під час слідчої (розшукової) дії речей, слідів, документів тощо, зазначення про подальшу долю таких об'єктів, зокрема, їхнє знищення, вилучення для проведення досліджень, долучення до матеріалів кримінального провадження тощо. С т а т т я 24 1. Освідування особи 1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідусться. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. 3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. 4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду. 5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилось примусово, надається копія протоколу освідування. 1. Освідування особи є різновидом слідчого огляду, специфіка підготовки й проведення котрого зумовлена об'єктом огляду, яким є жива людина та її тіло або окремі ділянки на ньому. Такий огляд здійснює слідчий, прокурор, а освіду-ваними можуть бути підозрюваний, свідок чи потерпілий, на тілі яких можуть бути виявлені сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети, тілесні ушкодження чи інші ознаки, що мають значення для кримінального провадження. Достовірність наявності таких слідів на тілі особи для прийняття рішення про проведення слідчої дії може носити лише ймовірний характер. У разі призначення судово-медичної експертизи потерпілого, підозрюваного або свідка такі сліди й ознаки виявляються судово-медичним експертом під час огляду особи, а тому й проведення освідування як окремої слідчої (судової) дії є зайвим. Водночас, результати освідування як невідкладної слідчої (розшукової") дії можуть стати приводом для призначення судово-медичної експертизи.
2. Підставою для проведення освідування особи є постанова прокурора, яка виноситься ним за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, сторони кримінального провадження чи потерпілого. Необхідність участі судово-медичного експерта або лікаря зумовлена потребою виявлення й описування в протоколі ознак, для спостереження яких потрібні медичні знання, місць на тілі, що приховані медичними пов'язками тощо. Освідування, яке супроводжується оголенням особи чи потребою огляду інтимних ділянок на тілі, здійснюється особою тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем, стать якого не має значення для визнання принизливим факту оголювання особи, і за згодою особи, яка освідується. Частиною 2 коментованої статті встановлено, що під час освідування може мати місце оголювання освідуваної особи в присутності осіб протилежної статі в разі наявності її згоди на такі дії, проте слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи протилежної статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню, навіть за наявності такої згоди з боку освідуваної особи. 3. До початку проведення слідчої (розшукової) дії особі пред'являється постанова прокурора, після чого пропонується добровільно пройти освідування для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження. В разі відмови пройти освідування, воно може бути проведене примусово, а застосовані до освідуваної особи заходи примусу не повинні створювати загроз її здоров'ю, життю чи бути принизливими за своїм характером. Під час освідування особи можуть бути оглянуті й предмети її одягу, зокрема білизна, а результати їх огляду заносяться до протоколу освідування особи й не потребують складання окремого протоколу огляду речей.
4. Застосування технічних засобів фіксування ходу й результатів освідування здійснюється за наявності такої потреби, до того ж зафіксованими на фотознімках чи у відеозаписі можуть бути не всі події, що відбувалися під час проведення слідчої (розшукової) дії, а лише сліди чи інші ознаки на тілі освідуваної особи, для виявлення яких і призначалося освідування, або місця, на яких таких ознак немає, хоча до початку слідчої дії передбачалася їх наявність. Результати застосування технічних засобів фіксування оформлюються як додатки до протоколу і додаються до матеріалів провадження, але ті зображення, демонстрація яких стороннім особам може розглядатися як образлива для освідуваної особи, зберігаються в запечатаному і завіреному підписом слідчого, прокурора конверті. З матеріалами провадження такі додатки до протоколу для ознайомлення нікому з його учасників не надаються і можуть бути надані лише суду під час судового розгляду. 5. Копія протоколу освідування надається освідуваній особі в обов'язковому порядку лише в тому випадку, коли проти проведення освідування вона заперечувала і таке освідування було проведене примусово. Стаття 242. Підстави проведення експертизи 1. Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального проваджен- ня, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права. 2. Слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадження щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України. 3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. 1. Проведення експертизи є процесуальною дією, котра передбачає призначення експертизи, проведення досліджень і надання висновку експертом з питань, вирішення яких потребує спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і які поставлені перед експертом за зверненням сторони кримінального провадження, за дорученням слідчого судді чи суду, або відповіді на які надані експертом за його ініціативою, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідно використати спеціальні знання. Спеціальні знання можуть відноситися до будь-якої сфери людської діяльності - науки, техніки, мистецтва, ремесла. Винятки становлять правові знання. Експерт не вправі вирішувати питання правового характеру (наприклад, чи мало місце вбивство або самогубство; надання кваліфікації дій особи за певною статтею чи частиною статті кримінального закону; чи є нестача результатом розкрадання або недбалості тощо), навіть якщо вони перед ним поставлені. Експерт вправі вирішувати лише питання спеціального характеру, наприклад, чи не спричинене поранення власною рукою, питання ж стосовно того, мало місце вбивство або самогубство, на основі висновків експерта та сукупності інших зібраних за кримінальним провадженням доказів вирішують органи досудового розслідування та судового провадження. 2. Частина 2 коментованої статті містить перелік обставин, встановлення яких зобов'язує слідчого або прокурора звернутися до експерта для проведення експертизи. По суті, йдеться про обов'язковість призначення й проведення експертиз у випадках, вказаних в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК. Така вимога закону зумовлена необхідністю доказування тих обставин, без встановлення яких неможливо вирішити кримінальне провадження. Відсутність у кримінальних провадженнях висновків експертів з питань, перерахованих в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК, розглядається як підстава для висновку про те, що зібрані докази є недостатніми для вирішення кримінального провадження. Положення коментованої статті відповідають загальним правилам збирання, перевірки й оцінки доказів. 3. Проведення судово-медичних, судово-психіатричних, комплексних судово-медичних та психіатричних або судово-психіатричних та психологічних експертиз доволі часто пов'язується із вторгненням у сферу особистих інтересів підозрюваного, потерпілого, свідка, що може полягати в обмеженні їх недоторканості, свободи, а також потребою отримання від досліджуваних експертами людей відомостей особистого характеру. Результати окремих експертних досліджень інколи безпосереднім чином торкаються інтересів цих осіб й водночас істотно впливають на результат кримінального провадження. Тому в процесі підготовки й проведення експертиз, об'єктами дослідження яких є живі особи, першочергову увагу треба приділяти дотриманню розроблених і затверджених правових положень, що забезпечують обґрунтованість вторгнення в сферу особистих прав, свобод та інтересів громадян. Такі норми повинні застосовуватися лише у виключних випадках, в порядку та межах, що встановлені законом, та зумовлені потребою виконання завдань кримінального судочинства, зокрема: 1) п. 1 ч. 2 коментованої статті встановлює обов'язковість призначення й проведення експертизи для встановлення причини смерті, що настала не з природних причин. З цією метою призначається судово-медична експертиза, об'єктами якої є труп людини та (або) його частини. При проведенні такої експертизи експерт вирішує суто медичні питання і не вправі визначати вид насильницької смерті (вбивство або самогубство), особливу жорстокість позбавлення життя тощо, тобто обставини, які вимагають правової оцінки та юридичної кваліфікації. Судово-медична експертиза зі встановлення причини насильницької смерті проводиться, як правило, одним експертом. У випадках складності та значного обсягу експертного дослідження експертизи ексгумованого трупа з метою встановлення причини настання смерті вона може проводитися двома та більше експертами; 2) відповідно до п. 2 ч. 2 коментованої статті для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається й проводиться експертиза. Законодавець не встановлює, експертизою якого виду ці обставини мають встановлюватися, проте характер вирішуваних завдань, об'єкти та предмет експертного дослідження вказують на те, що обов'язковим для з'ясування цих питань є призначення судово-медичної експертизи живих осіб. На це орієнтує і вища судова інстанція. В постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» в п. 27 звертається увага судів на те, що для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. При цьому слід ураховувати, що визначення наявності ознак особливої жорстокості, мучення, мордування, катування, знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас, треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння, і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися. До того ж таку експертизу потрібно назначати не лише обов'язково, а й негайно, як тільки виникне потреба та будуть наявними умови для її призначення. Зволікання з призначенням експертизи може призвести до негативних наслідків, а то й неможливості дослідження окремих об'єктів. Ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень визначаються за правилами та кваліфікаційними ознаками, закріпленими в Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6; 3) проведення експертизи за кримінальним провадженням є обов'язковим для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумніви щодо його осудності, обмеженої осудності. Встановлення психічного стану є винятковою компетенцією судово-психіатричної експертизи, а стан осудності визначає лише суд, проте за дотримання умови обов'язкового проведення експертизи і спираючись на висновки судових експертів. Психічний стан особи може впливати на здатність підозрюваного самостійно захищати свої права і законні інтереси в кримінальному судочинстві. Якщо для встановлення осудності підозрюваного законодавство передбачає обов'язковість призначення експертизи, оскільки в своєму рішенні суд повинен спиратися на спеціальні знання в галузі психіатрії, то обов'язковості проведення судової експертизи для встановлення інших психічних станів підозрюваних, потерпілих, а часом і свідків, законом не передбачено. Проте наявність в особи вад психічного здоров'я, які впливають на здатність розуміти сутність перебігу процесу, керувати своїми діями, правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення, може бути встановлена лише в разі застосування спеціальних знань у галузі психіатрії. У зазначених випадках оцінка судом показань особи без урахування думки спеціалістів щодо стану її психічного здоров'я може призвести до помилок в обгрунтуванні прийнятих рішень. Під час проведення експертного дослідження можна виявити не тільки психічний розлад, а й ступінь його впливу на психологічні механізми формування поведінки як психологічного феномену. До того ж, основне значення матиме саме психологічний висновок щодо здатності особи повною або неповною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними, розуміти сутність обставин, що мають значення для кримінального провадження, давати про них показання. Зазвичай для встановлення осудності (неосудності) чи обмеженої осудності складання експертного висновку потребує проведення складних і довготривалих досліджень, різноманітних спостережень за підекспертним в умовах стаціонару з одночасним застосуванням лікарняних заходів. І тому найчастіше ці питання вирішуються шляхом призначення стаціонарної судово-психіатричної або стаціонарної комплексної судово-психіатричної і психологічної експертиз; 4) підставою для зобов'язання слідчого або прокурора звернутися до експерта за проведенням експертизи з метою встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, є відсутність документа про вік особи або наявність документа, що викликає сумніви щодо достовірності відомостей, які містяться в ньому, а іншим способом неможливо отримати ці відомості. Для встановлення цих обставин обов'язково потрібно призначати судово-медичну або комплексну судову медичну й психологічну експертизу Відповідна експертиза призначається за участі спеціалістів у галузі судової медицини, дитячої та юнацької психології; 5) процесуальний закон зобов'язує особу, що здійснює кримінальне провадження, призначити експертизу потерпілої особи за провадженнями про злочини, що вчинені на статевому грунті, для встановлення статевої зрілості потерпілої особи, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК). Проте ця категорія кримінальних проваджень потребує обов'язкового з'ясування більш широкого кола питань, які спеціалісти в галузі судової медицини називають питаннями «статевих станів». Проведення таких судово-медичних експертиз має певні особливості. Дослідження повинен проводити судово-медичний експерт, який пройшов спеціальну підготовку, частіш за все такі дослідження здійснюють комісійно з залученням акушера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, невропатолога тощо залежно від конкретного випадку. Обстеження осіб, які не досягли 16-річного віку, повинно здійснюватись в присутності батьків, опікунів, а в разі їх відсутності - педагога. В необхідних випадках обстежувані направляються для клінічного обстеження в спеціалізовані медичні заклади (наприклад, у гінекологічне відділення лікарні). При проведенні таких експертиз, крім потерпілої особи, проводять обстеження і підозрюваних. 4. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. З огляду на те, що цією статтею не визначено процесуальної категорії осіб, яким може бути призначено судово-медичну або судово-психіатричну експертизу в примусовому порядку, слід вважати, що така експертиза може бути призначена примусово підозрюваному, потерпілому, а за певних і виключних обставин - і свідку. Примусовість проведення експертизи полягає в тому, що особа, якій призначено експертизу, освідується спеціалістами в галузі судової медицини або судової психіатрії проти її волі. Проведення такого освідування експертом амбулаторно є не довготривалим і не потребує значного часу для перебування особи в певному місці в умовах судово-медичного чи психіатричного стаціонару. Тому в разі відмови підозрюваного, потерпілого свідка прибути у визначений час у призначене для проведення експертизи місце рішення про здійснення приводу такої особи під час досудового розслідування приймається слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора, а під час судового провадження - судом у порядку, встановленому ст.ст. 140-143 КПК. З огляду на те, що умови проведення стаціонарної судово-медичної та стаціонарної психіатричної експертиз потребують тривалого утримування особи в умовах відповідного медичного стаціонару з обмеженням у пересуванні, спілкуванні з іншими особами та з потребою дотримання режиму, зумовленого проведенням експертних досліджень, дозвіл на проведення стаціонарної судово-медичної та стаціонарної судово-психіатричної експертиз може бути наданим лише щодо підозрюваного чи обвинуваченого, а порядок його надання та застосування здійснюється за правилами, що встановлені КПК для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчим, прокурором приймається процесуальне рішення про призначення конкретного виду стаціонарної експертизи і визначається місце її проведення, а слідчим суддею чи судом приймається рішення щодо розміщення особи в стаціонарному відділенні державної судово-медичної чи судово-психіатричної експертизи на час проведення експертних досліджень за участі цієї особи. Стаття 243. Порядок залучення експерта 1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. 2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової. 3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу. 1. Коментована стаття визначає можливість та загальний порядок залучення експерта сторонами кримінального провадження. Перша частина містить принципові положення, які обумовлюють порядок залучення експерта стороною обвинувачення. Проведення судової експертизи - це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену кримінальним процесуальним законом форму одержання нових знань, що мають значення для справи, за допомогою проведення досліджень особами зі спеціальними знаннями в галузях науки, техніки, мистецтва тощо. Процесуальну форму цієї слідчої дії визначають закріплені в законі положення, що передбачають умови й процедури залучення спеціалістів для її проведення. Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого, прокурора, слідчого судді (крім випадків, коли процесуальні особи зобов'язані звернутися до експерта для проведення експертизи), який приймає рішення виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом. Таке рішення може бути прийнятим слідчим, прокурором не лише за їх ініціативою, а й за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. 2. У ч. 2 коментованої статті надано право захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема обов'язкової. Щодо останньої, то вона буває судово-медичною або судово-психіатричною чи комплексною судово-медичною та психіатричною. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», змін до якого не внесено, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи проводяться виключно державними спеціалізованими установами, але це не заважає їх проведенню за дорученням захисту на договірних умовах. Крім того, сторона захисту може клопотати перед особою, що здійснює кримінальне провадження, про залучення експертів і призначення експертизи. 3. Залучаючи експерта для проведення експертизи, слідчий, прокурор повинен дотримуватися такої процедури: визначити юридичні та фактичні підстави, а також обрати момент призначення експертизи; вибрати експерта та з'ясувати необхідні дані щодо його спеціальності та компетентності; визначити установу, в якій повинна бути проведена судова експертиза і в якій є відповідні спеціалісти; сформулювати питання, що підлягають вирішенню експертами; скласти постанову про призначення експертизи з вказівкою часу й місця її проведення; підготувати для дослідження матеріали (об'єкти) та зразки для порівняльного дослідження; відібрати, належним чином упакувати й надати у розпорядження експерта матеріали кримінального провадження, які необхідні для проведення дослідження. При залученні експерта на слідчого, прокурора покладається обов'язок з'ясування необхідних даних щодо спеціальності та компетенції експерта. Ці дані встановлюються під час бесіди з ймовірним експертом та з'ясування питання про те, чи не зацікавлений він у вирішенні кримінального провадження, при вивченні документів, що засвідчують його особу, а також підтверджують освіту, спеціалізацію, стаж наукової, практичної та експертної роботи, місце роботи, посаду, яку він займає тощо. Дані щодо спеціальності та компетенції експерта, який є співробітником експертної установи, встановлюються його керівником та відображаються в окремій довідці або у висновку експерта. 4. Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Сторона захисту, відповідно до ч. З ст. 42 КПК, має право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази. Підозрюваному, обвинуваченому та їхнім захисникам надано право самостійно вирішувати питання про необхідність проведення судової експертизи й надано можливість реалізувати це право. 5. Сторона захисту може звернутися з клопотанням до слідчого судді про залучення експерта. Відповідно до ч. 2 ст. 244 КПК у клопотанні зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта 1. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне кло-
потання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді. 2. У клопотанні зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту. 3. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п'яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов'язковою. 4. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, повертає його особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу. 5. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.
Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 811; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |