Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридич­ної особи

Законодавець у двох статтях, присвячених загальним положенням про припинення, здійснює відсилання до окремого закону щодо припинення юридичної особи в процесі відновлення платоспроможності або банкрут­ства (ч. З ст. 104 ЦК та ч. З ст. 110 ЦК). Причому важливе значення для розгляду коментованих статей має саме ч. З ст. 110 ЦК, оскільки вона стосується випадків, за яких або юридична особа самостійно прийняла рішення про її ліквідацію або відповідне рішення було прийняте судом, і під час процедури ліквідації виявляється недостатність майна для задо­волення вимог кредиторів. І за такої ситуації має відбуватися ліквідація юридичної особи в порядку, передбаченому Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Залежно від моменту виявлення недостатності майна самі учасники або ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язані звернутися до госпо­дарського суду, відповідно до положень ст. 51 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За загальним правилом, підставою для припинення юридичної особи в порядку банкрутства є неспроможність юридичної особи - суб'єкта під-

ігриємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо заро­бітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язковихплатежів) не інакше якчерез відновлення платоспроможнос­ті. Сукупний обсяг заборгованості при цьому має складати не менше трьох­сот мінімальних розмірів заробітної плати, а строк, протягом якого борж­ник не розрахувався з кредиторами, - три місяці після настання встановленого строку їх сплати (ч. 1 ст. 1, ч. З ст. 6 Закону «Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Увага!

а) суб'єктами банкрутства можуть бути не всі юридич­
ні особи, а лише підприємницькі товариства;

б) обсяг їх заборгованості має бути не меншим трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

в) строк, сплив якого дозволяє звернутися до суду із заявою про визнання боржника банкрутом, три місяці з моменту настання в боржника обов'язку сплатити борг (на підставі рішення суду чи ви­конавчого напису нотаріуса).

Особами, які можуть звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, є сам боржник, тобто юридич­на особа та її кредитори.

Припиненню юридичної особи в цьому порядку передують такі етапи відновлення її платоспроможності:

а) призначення розпорядника майна та виконання ним своїх функцій;

б) санація.

Ліквідація юридичної особи, визнаної банкрутом, може мати місце у випадку, якщо зазначені процедури не дадуть своїх результатів.

Визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів від­бувається не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

При припиненні юридичної особи в процесі банкрутства господар­ський суд призначає ліквідатора, яким може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією борж­ника. За клопотанням ліквідатора, погодженим із комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії, до складу якої

входять представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхід­ності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі (фонді) якого державна частка складає більше ніж двадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та за необхідності - органу місцевого самоврядування (ч. 1 та 2 ст. 24, ч. З ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом»).

Дата добавления: 2015-06-04