КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Типологія політичних режимівІнтерес до типології політичних режимів має таку ж давню історію, як і вивчення політики. Починаючи з Платона і Арістотеля, різні мислителі намагалися виробити концепцію класифікації політичних режимів. Кожна типоло- гія відображала не тільки політичний інтерес ученого й реалії політики того чи іншого типу. Типологія Платона й Арістоте-ля відображала історичний і політичний досвід Стародавньої Греції, а також їх власні переконання. Арістотель виділив три типи політичних режимів. Це монархія, здатна обернутися на тиранію; аристократія, котра може стати олігархією; політика з поміркованою демократією, що може виродитися в демагогію. За всі наступні століття до цієї схеми було мало науково переконливих доповнень. Поняття "політичний режим" існувало вже в науці конституційного права у Франції. Класифікація режимів базувалася на відмінності законодавчої й виконавчої функцій держави та з'ясуванні їх співвідношення. Відповідно виділявся режим злиття влад (абсолютна монархія), режим їх поділу (президентська республіка), режим співробітництва (парламентська республіка). Одним із перших у політичній науці спробував класифікувати політичні режими Г. Моска. І хоча він не довів до кінця свою типологію, деякі західні дослідники, підсумовуючи його роздуми, виділяють чотири типи політичних режимів: аристократично-авторитарний, демократично-ліберальний, демократично-авторитарний. До спроби класифікувати політичні режими вдавалася й українська політична думка. У своїх "Листах до Братів-Хліборо-бів" В. Липинський виділяє три типи політичних режимів: 1) демократія з республікою; 2) охлократія з диктатурою; 3) класократія з правовою — "законом обмеженою і законом обмежуваною" — монархією. Під демократією фактично розуміються парламентська й президентська республіки. Основна увага приділяється аналізові демократичного республіканського ладу США з метою обґрунтування ідеї неможливості побудови демократичного суспільства в Україні без попереднього проходження етапу монархічного правління. В Сполучених Штатах, на думку В. Липинського, "демократія не виявила своїх негативних якостей тому, що правляча суспільна верства опиралася на стару монархічну консервативну традицію. А брак монархії вона надолужувала зміцненням політичної влади президента". Охлократією вважають такий суспільно-політичний лад, за якого активна меншість згуртовується шляхом організації різно-класових елементів у одній верстві, яка необмежено панує над даним громадянством. Тобто охлократія, за В. Липинським, "це не влада натовпу, а влада над натовпом". Каасократія — такий суспільно-політичний лад, де активна меншість — аристократія, приходить до керівництва шляхом вибору найкращих представників різних станів і класів суспільства. Активна меншість — виборна аристократія — обмежує свою владу послухом монархові. Монарх, у свою чергу, обмежений законами, ухваленими в законодавчих установах представниками класів. "Аристократія, — говорив В. Липин-ський, — це чинник динамічний, який сам себе витворює й виправдовує право на існування, постійно відновлюючи себе в житті держави шляхом залучення до правлячої ролі нових представників різних соціальних груп". Для середини й кінця XX ст. характерні, з одного боку, зростання демократії й досягнення нею стадії зрілості, а з іншого — поширення антидемократичних режимів. Тобто один із основних конфліктів нашого часу — між демократією й антиде-мократією. Тому можна запропонувати типологію режимів, в основу якої покладено принцип відповідності походження та дій вимогам демократії. Протягом багатьох століть вироблялася формула плюралістичної демократії: політична влада народу, що здійснюється більшістю, яка вільно виявляє себе і яка поважає право меншості виявляти свою незгоду, або лаконічніше — влада більшості, яка поважає права меншості. Залежно від того, чи здійснюється формула демократії в суспільстві, прийнято виділяти два типи політичних режимів: демократичні й антидемократичні. У свою чергу, їх можна поділити на два підтипи: тоталітарний і авторитарний; парламентський і президентський.
Дата добавления: 2015-06-29; Просмотров: 352; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |