Питання. Земельна рента не може бути частиною середнього прибутку, бо капіталіст-орендар не захотів би вкладати капітал в сільське господарство

Земельна рента не може бути частиною середнього прибутку, бо капіталіст-орендар не захотів би вкладати капітал в сільське господарство. Тому земельна рента – це надлишок прибутку над середнім прибутком, що передає капіталіст-орендар землевласнику за користування його землею.

Треба пояснити, яким чином утворюється цей надлишок прибутку.

Ділянки землі розрізняються між собою: 1) по природній плодючості; 2) по розташуванню від ринків збуту. Умовно розрізнюють кращі, середні, гірші ділянки.

Різна природна плодючість ділянок → різний врожай → різні індивідуальні витрати виробництва на одиницю продукції при однакових авансованих капіталах → різні індивідуальні ціни виробництва на одиницю продукції, найвищі на продукцію з гірших ділянок (маються на увазі типові витрати виробництва на продукцію з гірших ділянок, а не взагалі найвищі, вони формуються під впливом конкуренції серед орендарів гірших ділянок).

Якщо б суспільна ціна виробництва на сільськогосподарську продукцію була б нижча за індивідуальну ціну виробництва продукції з гірших ділянок, то капіталісти перестали б їх орендувати, бо не отримали б середнього прибутку. Однак, якщо продукція з гірших ділянок необхідна для задоволення суспільної потреби в продукції землеробства, то це стає очевидним при підвищенні ринкових цін виробництва до рівня, який відповідає індивідуальній ціні виробництва на гірших ділянках (ціни сигналізують про необхідність продукції з гірших ділянок для задоволення суспільної потреби).

Перша особливість ціноутворення в сільському господарстві: регулюючою суспільною ціною виробництва є типова індивідуальна ціна виробництва продукції з гірших ділянок.

За таких обставин капітали, що орендують кращі і середні ділянки, отримують додатковий прибуток як різницю між суспільною ціною виробництва (вона співпадає з індивідуальною ціною виробництва продукції з гірших ділянок) і більш низькою індивідуальною ціною виробництва.

Лише в тому випадку, коли диференційований додатковий прибуток, що отримано на кращих і середніх ділянках, передається орендарем власнику землі, він перетворюється в диференційну ренту І (в руках капіталіста-орендаря це додатковий прибуток, а не рента).

Таким же чином формується диференційна рента і на ділянках в різній мірі віддалених від ринку збуту – найвища індивідуальна ціна виробництва на продукцію, що виробляється на самих далеких ділянках (високі транспортні витрати), саме ця ціна стає суспільною ціною виробництва, якщо продукція потрібна суспільству. Тому капіталісти, які орендують кращі і середні ділянки отримують додатковий прибуток, що передають землевласнику у вигляді диференційної ренти І.

В чому полягає причина утворення диференційної ренти?

Причиною диференційної ренти є монополія на землю як на об’єкт господарства. Що це значить? Капіталіста, який веде господарство на більш плодючій або ближче розташованій до ринку землі, його конкуренти не можуть позбавити додаткового прибутку, бо кількість кращих земельних ділянок довільно збільшити неможливо, вони обмежені самою природою. Висока природна плодючість або близьке розташування від ринку збуту – це вільно не відтворюваний фактор виробництва, такого роду перевага не може бути усунута в результаті конкуренції (порівняйте з вільно відтворюваними факторами виробництва, конкурентні переваги в яких можуть бути втрачені, – рівень техніки, агротехніки). Більш висока продуктивність труда на кращих ділянках монополізується капіталістом-орендарем внаслідок чого він отримує додатковий прибуток, котрий перетворюється в диференційну ренту.

Механізм утворення диференційної ренти І-го виду розглянемо на умовному прикладі. Припустимо, що m' = 100%, Каванс. = к.

Тоді:

∑ mn • 100% 60 • 100%

p'сер. = ∑ Kn = 300 = 20%

Ціна виробництва = С + V + p сер.

Ділянки землі	Витрати капіталу	Кількість продукту	Р'сер.	Рсер.	Індивідуальна ціна виробництва	Суспільна ціна виробництва	Діференційна. рента І виду
1частини товару	Всього випуску	1частини товару	Всього випуску
Кращі	80с +20V		20%
Середні	80с +20V		20%
Гірші	80с +20V		20%		30		30		-

Продуктивність труда на земельних ділянках пов’язана не лише з природною плодючістю ґрунту. Вона підвищується при додаткових капіталовкладеннях, при використанні сільськогосподарської техніки (краща обробка ґрунту), добрив, отрутохімікатів. Ці затрати дозволяють найбільш ефективно мобілізувати природну плодючість і ведуть до зростання економічної плодючості, що означає підвищення продуктивності землі в результаті інтенсифікації виробництва.

Слід розрізняти екстенсивний і інтенсивний типи розвитку сільського господарства.

Екстенсивний тип розвитку сільського господарства означає зростання обсягів виробництва в цій галузі за рахунок збільшення площі землі, що обробляється, поголів’я скота, зростання кількості робітників такої ж кваліфікації. Кількість факторів виробництва зростає, а їх якість не змінюється.

Інтенсивний тип розвитку сільського господарства означає зростання обсягів виробництва завдяки підвищенню врожайності, продуктивності праці, що передбачає додаткові капіталовкладення в ту ж ділянку землі з метою використання в інтересах капіталу досягнень НТР (використовується краща техніка, технологія, добрива, вдосконалені наукою різновиди рослин та тварин). Зростає якість факторів виробництва, включаючи підвищення кваліфікації робочої сили, та краще використовуються всі фактори виробництва завдяки новим технологіям.

Диференційною рентою ІІ називається рента, яка виникає внаслідок того, що збільшення плодючості в результаті додаткових затрат капіталу неоднакове на різних землях, а суспільна ціна виробництва регулюється найменш продуктивними затратами капіталу.

Ділянки землі	Витрати капіталу	Кількість продукту	Р'сер.	Рсер.	Індивідуальна ціна виробництва	Суспільна ціна виробництва	Діференційна. рента І і ІІ виду
1частини товару	Всього випуску	1частини товару	Всього випуску
Кращі	80с +20V 80с +20V	6	20%					180
Середні	80с +20V		20%
Гірші	80с +20V		20%		30		30		-

Як правило, додаткові затрати капіталу здійснюються на кращих і середніх ділянках. При цьому може бути продуктивність затрат капіталу, що підвищується, колишня продуктивність затрат капіталу або продуктивність затрат капіталу, що знижується. Це означає, що врожайність в результаті додаткової затрати капіталу може бути вищою, ніж в результаті такої ж першої затрати, відповідно, в двох інших випадках вона залишається колишньою, чи зменшується. При додаткових вкладеннях капіталу в кращі та середні ділянки виробляється додаткова продукція, індивідуальна ціна виробництва якої нижча, ніж на гірших ділянках, котрі регулюють суспільну ціну виробництва. В результаті утворюється додатковий прибуток і, відповідно, диференційна рента ІІ на кращих і середніх ділянках.

Іноді диференційна рента ІІ утворюється і на гірших ділянках: підвищення попиту на продукцію землеробства може викликати додаткові вкладення капіталу в гірші ділянки, якщо при цьому виробляється більш дешева продукція (продуктивність затрат капіталу, що підвищується), а суспільна ціна виробництва колишня, або якщо виробляється більш дорога продукція і підвищується суспільна ціна виробництва, то додатковий прибуток приносять також гірші ділянки. Аналогічна картина спостерігається і коли в результаті додаткових капіталовкладень в кращі і середні ділянки отримують продукцію більш дорогу, ніж на гірших ділянках (продуктивність додаткових затрат капіталу, що знижається) і суспільна ціна виробництва відповідає індивідуальній ціні виробництва цієї продукції.

Додатковий прибуток, отриманий в результаті додаткових затрат капіталу, до закінчення строку орендного договору привласнює орендар, а при укладанні нового договору землевласник враховує додатковий прибуток і починає привласнювати його у формі диференційної ренти ІІ. В цьому зв’язку існує протиріччя між землевласниками і капіталістами. Землевласники зацікавлені в мінімальних строках оренди, а капіталісти – в максимальних строках (щоб окупити авансований капітал і довше отримувати додатковий прибуток). Висновок: наявність класу землевласників – фактор, що гальмує розвиток сільського господарства.

Найважливіші моменти при характеристиці диференційної ренти І і ІІ:

1) умова виникнення – різниця в плодючості землі і розташуванні ділянок від ринку збуту, або різна продуктивність додаткових затрат капіталу в ту ж ділянку землі;

2) причина виникнення – монополія на землю як на об’єкт господарства;

3) джерело – високопродуктивний труд найманих робітників на кращих і середніх ділянках, що створює надлишкову додаткову вартість;

4) механізм утворення – різниця між суспільною ціною виробництва (співпадає з індивідуальною ціною виробництва продукції з гірших ділянок) і більш низькою індивідуальною ціною виробництва на кращих і середніх ділянках землі.

Дата добавления: 2015-07-01