Розкрийте суть основних історіософських концепцій щодо походження та часу виникнення українського народу. Яка з них, на вашу думку, найбільш достовірна? Аргументуйте

____________________________________________________________________________________

№ п/п	НАИМЕНОВАНИЕ МОДУЛЕЙ	Всего часов	Теор. обуч.	Пркт. обуч.	Зачет

М-1	Предупреждение и пресечение нарядами вневедомственной охраны полиции правонарушений на охраняемых объектах и маршрутах патрулирования
М-2	Особенности применения сотрудниками полиции физической силы, специальных средств и огнестрельного оружия в различных ситуациях оперативно-служебной деятельности
М-3	Задержание и доставление в служебное помещения подразделений полиции лиц, совершивших административное правонарушение
М-4	Задержание и доставление в помещение подразделений полиции лиц, подозреваемых в совершении преступлений
М-5	Выявление и пресечение сотрудниками полиции административных правонарушений, ответственность за совершение которых предусмотрена законами субъектов Российской Федерации
М-6	Тактика проведения лично досмотра, досмотра вещей, находящихся при физическом лице, досмотра транспортных средств
М-7	Тактика осмотра мест возможного укрытия лиц, подозреваемых в совершении преступлений или административных правонарушений
М-8	Проведение опроса свидетелей и потерпевших
М-9	Действия нарядов полиции вневедомственной охраны по предупреждению и пресечению хищений имущества
М-10	Действие нарядов вневедомственной охраны полиции охраны по предупреждению и пресечению преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотических средств и психотропных веществ
М-11	Предупреждение и пресечение сотрудниками полиции правонарушений, совершаемых несовершеннолетними
М-12	Охрана общественного порядка и обеспечение общественной безопасности сотрудниками полиции при проведении массовых мероприятий
М-13	Действие нарядов вневедомственной охраны полиции при возникновении чрезвычайных ситуаций на охраняемых объектах
М-14	Особенности несения службы сотрудниками полиции по охране особо важных объектов. Действия ГЗ при поступлении сигнала «тревога» из охраняемых объектов и квартир.
М-14	Особенности несения службы сотрудниками полиции по охране особо важных объектов. Действия ГЗ при поступлении сигнала «тревога» из охраняемых объектов и квартир.
М-15	Организация взаимодействия нарядов вневедомственной охраны полиции с представителями органов государственной власти, предприятий, учреждений, организаций, общественных объединений и гражданами при предупреждении и пресечении административных правонарушений и преступлений
М-16	Организация взаимодействия нарядов полиции с гражданами по поводу их обращений, не связанных с деятельностью полиции
Всего

«Предупреждение и пресечение нарядами вневедомственной охраны полиции правонарушений на охраняемых объектах и маршрутах патрулирования»

«Особенности применения сотрудниками полиции физической силы, специальных средств и огнестрельного оружия в различных ситуациях оперативно-служебной деятельности»

«Задержание и доставление в служебное помещения подразделений полиции лиц, совершивших административное правонарушение»

«Задержание и доставление в помещение подразделений полиции лиц, подозреваемых в совершении преступлений»

«Выявление и пресечение сотрудниками полиции административных правонарушений, ответственность за совершение которых предусмотрена законами субъектов Российской Федерации»

«Тактика проведения лично досмотра, досмотра вещей, находящихся при физическом лице, досмотра транспортных средств»

«Тактика осмотра мест возможного укрытия лиц, подозреваемых в совершении преступлений или административных правонарушений»

«Проведение опроса свидетелей и потерпевших»

«Действия нарядов полиции вневедомственной охраны по предупреждению и пресечению хищений имущества»

«Действие нарядов вневедомственной охраны полиции охраны по предупреждению и пресечению преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотических средств и психотропных веществ»

«Предупреждение и пресечение сотрудниками полиции правонарушений, совершаемых несовершеннолетними»

«Охрана общественного порядка и обеспечение общественной безопасности сотрудниками полиции при проведении массовых мероприятий»

«Действие нарядов вневедомственной охраны полиции при возникновении чрезвычайных ситуаций на охраняемых объектах»

«Особенности несения службы сотрудниками полиции по охране особо важных объектов. Действия ГЗ при поступлении сигнала «тревога» из охраняемых объектов и квартир»

«Организация взаимодействия нарядов
вневедомственной охраны полиции с представителями органов государственной власти, предприятий, учреждений, организаций, общественных объединений и гражданами при предупреждении и пресечении административных правонарушений и преступлений»

«Организация взаимодействия нарядов полиции с гражданами по поводу их обращений, не связанных с деятельностью полиции»

Існують 3 основні історіософські концепції щодо походження та часу виникнення українського народу.

1) Великодержавна шовіністична концепція. Вважають, що її основи заклав автор Київського літопису Інокентій Гізель. Він доводив, що українського народу взагалі не існувало, його історія подається як складова частина історії російського народу. Він, а також інші представники цієї концепції: Карамзін, Погодін, Соловйов виводили походження Російської держави від Київської Русі, потім Велике князівство Володимира Суздальського, Московська держава. Мавродін та Третяков стверджують, що росіяни, українці та білоруси походять від єдиного кореня. Погодін вважав що до середини XIII ст. на території України проживало великоросійське населення, які після навалу відійшли на Наддніпрянщину. Українці з'явилися тільки у XV ст. з появою козаків. Ця концепція існувала до 1917 року.

2) Радянська концепція (1917…1991 рр.). ця концепція стверджувала спільне походження трьох слов'янських народів - українського, російського та білоруського, що розвивалися в часи Київської Русі на її території.
Історія українського народу ділилася на 2 етапи: початок ХІІІ ст. - перша половина XVII ст. - становлення та формування української мови та народу; кінець XVII ст. - XIX ст. - закінчення становлення.

3) Автохтонно-автономістична концепція. Представники: Костомаров, Грушевський. Український народ е автохтоном на своїй території, тобто такий, що з самого початку виник, проживає на цій території, що і зараз. Корені його треба починати шукати з трипільської культури. Маркевич наприкінці XVIII ст. написав працю "Історія Малоросів", в якій показав відрив українського народу від інших великоруських народів і довів, що українці старші за роком виникнення ніж російський народ. Також працю по історії України написав Грушевський. Він вважає, що Київська Русь - лише частина Української держава та, що руської історії ніколи не існувало, не існує і зараз. Він вперше в історіографії бачив цілковито сформований український народ. За Грушевським предками українців були анти.
Я схиляюсь до третьої концепції. Грушевський та інші історики виводили походження українського народу від слов'ян. Анти - східні слов'яни - Київська Русь, нащадками якої я вважаю український народ.

3. Розкрийте зміст поняття "історико-етнографічний регіон". Назвіть причини та етапи формування історико-етнографічних регіонів на території України.

Історико-етнографічний регіон – це етнотериторіальне утворення в межах розселення даного етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Його назви зафіксовані в історичних документах, крайовій символіці та в історичній пам’яті людей.
Історично склалося так, що на території України формувалася складна система різноманітних історично-етнографічних регіональних одиниць: одні з них повторювали кордони літописних східнослов’янських племен, інші – союзів племен, треті – земель, четверті – кордони колонізованих сусідніми країнами районів, п’яті – межі новоосвоєних українським населенням земель.

Процес формування регіональної етнічності України поділяється на три основних етапи. Перший охоплює VІ–Х ст. і пов’язаний із етноплемінними утвореннями. Якщо зіставити територію розселення східнослов’янських племен з історико-етнографічними регіонами, то можна побачити, що деякі з них певним чином співпадають. Так, територія Середньої Наддніпрянщини приблизно співпадає з територією розселення полян, Волинь – волинян, Полісся – деревлян і т. ін. Другий етап відбувався у ХІ–ХІV ст. і пов’язаний з процесом дроблення держави на окремі етнотериторіальні частини, головною одиницею серед яких була земля. Тривалість такої самостійності відбивалася на етнокультурних особливостях населення землі, сприяла поступовій трансформації землі як політично-територіального утворення в етнічну землю. Регіональна своєрідність етнічності населення України різко окреслюється на третьому етапі – ХV–ХІХ ст. – у зв’язку з колонізацією її окремих земель сусідніми державами, а також колонізацією українцями «вільних» земель Півдня і Сходу.

4. Які ви знаєте гіпотези щодо походження назв "Русь" та "Україна"? Як в українській історіографії висвітлюються проблеми етнічного походження Київської Русі?

Українські та російські дослідники здавна намагалися розгадати етимологію слів "руси", "роси", "Русь". Щодо походження хороніма (назви країни) "Русь", з грецької "Росія", умовно сформувалось понад 10 концепцій: 1) Варязько-норманська, за якою русами були варяги - "північні веслярі", "мореплавці"; 2) кельтська; 3) полябсько-поморська (від назви західнослов'янських племен); 4) пруськолитовська; 5) русинська - від ріки Рус, що впадає в озеро Ільмень; 6) руська - в основі якої лежить прикметник "русий"; 7) грецька (простонародна) - від прикметника (роос) - червоний, рудий, русявий; 8) латинська: "ruz" - "село"; 9) роксоланська, що своїм походженням завдячує світловолосим аланам (іраномовним племенам сарматського походження); 10) версія, за якою назва " русь" - похідна від етнічної назви населення, що проживало над річкою Рось (над гирлом, де вона впадає в Дніпро стояло місто Родень).

В будь-якому випадку більшість етимологів (мовознавців) признає, що назва "Русь" не має слов'янського походження. Вона прижилась у Київській державі.

Перша згадка в літопису назви “Україна” пов`язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини та українських земель взагалі від нападів половців.

Літописне повідомлення про реакцію народу на його смерть має наступний вигляд: “І плакашеся по нем всі Переяславці, бі бо любя дружину, і злата не збірашеть, імінія не щадяшеть, но даяшеть дружині, бі бо князь добр і кріпок на раті і мужьством кріпком показася, всякими добродітельми наполнен, о нем же Україна много постона” [Цит. за: 8,136]. Таким чином, перша згадка назви “Україна” в Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Киівщини, Переяславщини й Чернігівщини. В цьому самому літописі під 1189 р. названо “Украйну Галичську”.

“В не менш важливому джерелі – Галицько-Волинському літописі (під 1213 р.) зазначається, що тоді галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави “Берестій, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комів і всю Україну”. Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини й Волині” [6,79]. Під 1279 р. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснивши похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі: “Посем же Лев восхоже себе части в земле людской города на Вкраїні”. Інший випадок застосування назви Україна” належить до 1285 р.: польські війська вдерлися на Волинь і захопили тоді “село на Україні на ім”я Воінь”. Отже, назва “Україна” застосовується і щодо Волинської землі. Вважаючи всі три назви (Країна, Вкраїна та Україна) синонімами, що мають одне слов`янське і українське походження, С.Шелухін виділяє їх спільний корінь “кра”. З огляду на те, що київський літописець вніс у початок своєї хроніки відомості з грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі на стару слов`яно-українську мову, С.Шелухин вважає старослов`янське «кра» перекладом грецького слова tmhma, що означає “відрізок”, “шматок”, “відрізаний шматок землі”.

Даний корінь можна зустріти в українських словах “краяти”, “кравець”, в російському “кроить”, словенському krajat, чеському krajeti. Отже, С.Шелухин тлумачить поняття “Україна” як “окрема, відкраяна, тобто відрізана земля”, наголошуючи, що ця назва має бойове походження, тобто свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвоювувати рідну землю у ворога-загарбника.

Іншої версії щодо походження назви “Україна” дотримуються І.А.Мішина, Л.М.Жарова та А.А.Міхеєв. Вони тлумачать слово “Україна”, що згадується близько 1185 в Іпатіївському літописі, як позначення “степового порубіжжя”, колишні південні території Київської Русі. [5,27].

Існують і інакші точки зору на проблему походження назви “Україна”.

“Одна з гіпотез твердить, що первісне сонячне значення слова Україна в нашій мовній старовині прочитується як земля предка журавля. Це пов`язано з сонячним світоглядом наших пращурів-хліборобів, буття яких підпорядковувалось Сонцю – джерелу земному. Від прадавньої назви Сонця – Ар, Ра – походить самоназва наших предків: арії, оріЇ – орачів, які орали – ОСОНЮВАЛИ землю, і назва сонячного птаха-тотема круна-журавля, якого також обожнювали, як свого предка-покровителя, бо цей птах єднав їхню землю, їхнє буття з життєдайною силою Сонця” [2,88-89].