Види СГК, принципі їх діяльності

СГК, відповідно до норм ЗУ “Про с/г кооперацію”, залежно від цілей, завдань та характеру діяльності, підрозділяються на виробничі та обслуговуючі. У літературі для їх визначення використовують різні терміни: для перших – “горизонтальні”, “кооперативи першого рівня”, для других – “вертикальні”, “межфермерські”, “кооперативи другого рівня”. Якщо виробничі кооперативи об’єднують громадян, то обслуговуючі – виробників с/г продукції (як громадян, так і юридичних осіб).

У ЗУ “Про с/г кооперацію” закріплено, що сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Таким чином, серед ознак СГВК можна назвати:

1) специфічний вид діяльності – виробництво продукції сільського, рибного і лісового господарства;

2) обов’язкова трудова участь членів в його діяльності.

У названому Законі закріплено, що СГВК здійснюють свою діяльність на принципах підприємництва з метою отримання доходу. Але, як відомо, одним з обов’язкових принципів підприємницької діяльності є отримання не доходу, а прибутку. Також Закон “Про с/г кооперацію” не називає жодного підвиду СГВК, що не є оправданим. Можна назвати такі різновиди СГВК (залежно від предмету діяльності): рослинницькі, тваринницькі, лісівницькі, рибницькі.

Що стосується СГОК, то це кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності.

Ознаками СГОК виступають:

1) особливий вид діяльності – обслуговування с/г виробництва його членів;

2) безпосередня участь товаровиробників с/г продукції;

3) обов’язкова участь членів у господарській діяльності кооперативу.

Залежно від виду діяльності СГОК підрозділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні тощо. Можливим є створення багатофункціональних кооперативів шляхом об’єднання декількох видів діяльності.

Деякі норми ЗУ “Про с/г кооперацію” стосовно СГОК протиріч ять одні одним. Так, ці кооперативи не мають на меті отримання прибутку, а, відповідно вони не є суб’єктами підприємницької діяльності, а з іншого боку їх державна реєстрація проводиться у порядку, передбаченому для суб’єктів підприємницької діяльності.

В цілому с/г кооперативи засновуються не менше ніж трьома засновниками (громадянами України або юридичними особами України) на установчих зборах, проходять державну реєстрації і мають права юридичної особи.

Слід зауважити, що в цілому у світі більш стрімко розвивається саме обслуговуюча кооперація, а не виробнича. Такі ж процеси характерні й для України, підтвердженням чому є хоча б прийняття Міністерством аграрної політики України 31.08.2000 р. Концепції розвитку с/г обслуговуючих кооперативів.

Що стосується принципів кооперативної діяльності, то вони закріплені в ст. 3 ЗУ “Про с/г кооперацію” та до них належать:

- добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

- обов'язкова участь членів у діяльності кооперативу;

- відкритість і доступність членства;

- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті
рішень за правилом "один член кооперативу - один голос";

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх
участі в діяльності кооперативу;

- контроль членів кооперативу за його роботою.

Дата добавления: 2014-01-03