КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Перенесений гепатит В 2 страница
4. Вплив аліментарного фактору (порушення ритму харчування, вживання великої кількості вуглеводів або білків, бідне на вітаміни харчування, зловживання гострою їжею та алкоголем). 5. Вплив екзогенних факторів (отруєнь препаратами ртуті, свинцю, миша-ка, фосфора, радіоактивними речовинами) та ендогенних (при уремії, печінковій недостатності, гіпертиреозі) інтоксикацій. 6. Вроджений дефіцит ферментів (лактози), супутні захворювання (хронічний аутоімунний гастрит, хронічний панкреатит тощо).
Основні патогенетичні ланки захворювання: 1. Пошкодження слизової оболонки товстої кишки в результаті тривалої дії біологічних, механічних, токсичних та алергічних факторів. 2. Втягнення в патологічний процес нервового апарату кишечника призводить до порушення моторної та секреторної функцій товстої кишки, що посилює трофічні зміни в кишечній стінці. 3. Велике значення у розвитку хронічного коліту має дисбактеріоз, який сприяє зменшенню кількості мікроорганізмів (біфідобактерій, кишечної палички, лактобактерій), зменшенню умовно-патогенної та збільшенню патогенної флори з розвитком вторинної ферментопатії, що призводить до кишечної диспепсії, імунних порушень з появою антитіл до антигенів слизової оболонки товстої кишки. 4. Суттєве порушення імунного статусу з розвитком Т-клітинного дефіциту (знижений вміст Т-активних лімфоцитів, зменшена кількість Т-хелперів, зниження функціональної активності Т-клітин), пригнічення В-ланки імунітету (проявляється зниженням кількості В-лімфоцитів, дефіцитом який відіграє у здорових людей захисну роль слизової оболонки товстої кишки, в результаті чого компенсаторно стимулюється В-клітини, збільшується синтез ^М, які є антитілами проти тканинних антигенів товстої кишки та мікробних антигенів з утворенням імунних комплексів.
Класифікація. Згідно МКХ-10 хронічний коліт класифікується під рубрикою К 52.9. Класифікація хронічних колітів [Ногаллер А. М., 1992]: І. За етіологією: 1. Первинні: — інфекційні; — паразитарні; — аліментарні; — алергічні; — медикаментозні; — токсичні 2. Вторинні: — при інших захворюваннях органів травлення; — при гіпоксії, гіпоксемії різного генезу II. За локалізацією: 1. Тотальний хронічний коліт (панколіт) 2. Сегментарні коліти:
— правобічний коліт (тифліт); — лівобічний коліт (сигмоїдит, проктит, проктосигмоїдит) III. За морфологічними ознаками: 1. Поверхневий хронічний коліт 2. Атрофічний хронічний коліт:
— поверхневий кістозний; — глибокий кістозний коліт I V.За клінічними ознаками: 1. Фаза перебігу захворювання: — фаза загострення; — фаза ремісії 2. За характером порушень моторної функції: — гіпомоторна; — гіпермоторна; — змішана дискінезія 3. За важкістю перебігу: — хронічний коліт легкого перебігу (І ст.); — середньої важкості (2 ст.); — важкого перебігу (3 ст.) V. За наявністю ускладнень: 1. Солярит 2. Мезаденіт 3. Копростаз 4. Дисбактеріоз кишечника Приклади формулювання діагнозу:
1. Хронічний інфекційний (постдизентерійний) коліт з атрофічними змінами слизової оболонки товстої кишки з вираженою гіпомоторною дискінезією у фазі загострення. 2. Хронічний вторинний колагеновий коліт, проктосигмоїдит на фоні хвороби Хошімото, первинно диспепсична форма у фазі ремісії. Клініка і діагностика захворювання наведені в алгоритмі 4.12. Алгоритм 4.12. Стандарти критеріїв діагностики хронічного коліту [12] Клінічні критерії синдромної діагностики: 1. Больовий синдром характеризується болем ниючого характеру по всьому животі, але частіше в лівій здухвинній ділянці, який може посилюватись після їди, посередині ночі або під ранок («симптом будильника») та зменшуватись після відходження газів, дефекації, під впливом теплої грілки чи спазмолітиків
2. Синдром кишкової диспепсії супроводжується проносами (випорожнення невеликими порціями, часті, водяні зі слизом) після їди, частіше в другій половині дня, несправжні поклики, відчуття неповного звільнення кишечника, інколи проноси чергуються із закрепами. Проноси провокуються вживанням м'ясних або надмірно холодних страв, молока, продуктів із значними домішками клітковини, гострих приправ; характерними є здуття живота, надмірне відходження газів, відрижки, неприємний смак у роті, нудота 3. Синдром товстокишкової діареї характеризується частими актами дефекації, зниженням маси тіла на 3-5 кг, виділенням малої кількості фекалій, підвищенням у крові кальцію, гіпокаліємією, гіповітамінозом, слабко-вираженою анемією 4. Астеноневротичний синдром проявляється загальною слабкістю, швидкою втомлюваністю, дратівливістю, головним болем, зниженням працездатності, погіршенням сну 5. Синдром дисбактеріозу чи дисбіозу проявляється пригніченням нормальної сапрофітної флори (біфідо-, лактобактерій, кишкової палички) та надмірним ростом патогенних мікроорганізмів (виявляється кишкова паличка з гемолітичними властивостями, вульгарний протей, дріжджові та дріжджеподібні грибки, клебсієла, синьогнійна паличка, клостридії), що сприяють розвитку гнильних і бродильних процесів, метеоризму, здуття живота, діареї 6. У залежності від переважної локалізації патологічного процесу розрізняють такі синдроми: тотальний (панколіт) і сегментарний коліт: тифліт (запалення сліпої та висхідної кишки), трансверзит (запалення поперечно-ободової кишки), етмоїдит (запалення сигмовидноїкишки), ангуліт (запалення селезінкового згину товстої кишки або синдром «лівого підребер'я»), проктит (запалення прямої кишки). При тифліті біль локалізується в правій половині живота, спостерігається пронос, нерідко до 5 разів на добу, чергування закрепів та проносів; при трансверзиті — болі та розпирання локалізуються в середній частині живота, характерне бурчання, що виникє одразу після їжі. Пальпаторно визначається болючість, яка локалізується в ділянці поперечно-ободової кишки; при ангуліті біль локалізується в лівому підребер'ї; при сиг-моїдиті та проктосигмоїдиті — в лівій половині живота і лівій здухвинній ділянці; в прямій кишці — з відчуттям тиску та розпирання; біль посилюється і зменшується після дефекації, очисної клізми, закрепи змінюються проноса- ми, кал типу «овечого» з домішками слизу та крові _______________
Лабораторно-біохімічні та інструментальні критерії: 1. Критерії копрологічного дослідження: в калі виявляються слиз, лейкоцити, інколи — еритроцити, велика кількість йодофільної флори, внутрішньоклітинного крохмалю (амілорея), неперетравленої клітковини, м'язових волокон (креаторея) 2. Критерії бактеріологічного дослідження: виявляються зміни мікрофлори товстої кишки, умовно-патогенні ентеробактерії (клебсієла, протей, си-ньогнійна паличка, цитобактер) та патогенна флора (стафілококи тощо). При дисбактеріозі 1-го ступеня різко зменшується кількість нормальних симбіозів у природних умовах виживання; 2-го — різко зменшується чи зникають деякі симбіози за рахунок збільшення кількості інших; 3-го — з'являється аутомікрофлора в органах, в яких вона зазвичай не зустрічається; 4-а ступінь — визначається мікробна патогенність 3. Ендоскопічні критерії (ректороманоскопія, колоноскопія): ознаки запалення, дистрофія та атрофія слизової оболонки, гіперемія і набряклість стінок кишки, петехії, поодинокі ерозії; при атрофії слизова оболонка бліда з добре вираженим судинним малюнком, її тонус знижений, є ознаки фібринозного чи гнійного запалення 4. Ендоскопічні критерії з біопсією: визначають зменшення або збільшення висоти ворсинок, сплющення епітелію, інфільтративні ознаки запалення, збільшення кількості бокаловидних клітин у ділянці крипт, появу лейкоцитів 5. Іригоскопічні критерії: локалізація патологічного процесу, зміни рельєфу слизової оболонки, дискінетичні розлади товстої кишки, звуження просвіту товстої кишки, наявність множинних гаустрацій, які виступають за кишковий контур
Більш узагальнюючим терміном є «дисбіоз», а не «дисбактеріоз». Дис-біоз — це наявність змін не тільки бактерій, але також вірусів, рикетсій і грибів. Таким чином, дисбіоз кишечника — це клініко-мікробіологічний синдром, який характеризується кількісними, якісними і топографічними змінами нормальної кишечної мікрофлори і є вираженою адаптаційною реакцією організму людини, що призводить до розвитку основного захворювання. Вітчизняному терміну «дисбіоз» відповідає англійський термін «синдром надлишкового росту бактерій». Перший термін свідчить про зміни мікробіоценозу товстої кишки, другий — про надлишкову контамінацію тонкої кишки. Однак ці терміни близькі до розуміння патологічних змін у кишечнику. Дисбіоз зустрічається часто (в 5-39% людей). До факторів ризику дисбіозу належать вік пацієнта (молодше 6 років і старше 65 років), супутні захворювання органів травлення, а також порушення функції імунної системи. Найбільш важким і загрозливим для життя станом з антибіотикоасоційо-ваним дисбактеріозом кишечника є С. сіеґпсіїе-асоційований коліт. С. сІеГпсіїе бактеріологічно виявляється в 1-3% здорових осіб і більше ніж у 20% пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію. Найчастіше С. <1еГгтсі1е зі зміною її токсичних властивостей виникає при застосуванні кліндаміцину, лінкоміцину, напівсинтетичних пеніцилінів, рідше — цефалоспоринів з широким спектром антибактеріальної дії. Найбільш тяжкою формою С. сіеітісіїе-асоційованого коліту є псевдомембранозний коліт, летальність при розвитку якого досягає 30%.
Виділяють З стадії хронічного коліту: При легкому перебігу відзначається незначна болючість у нижніх ділянках живота, частота дефекацій < 4; при ендоскопічному дослідженні виявляють катаральні зміни товстої кишки, незначні зміни в копроцитограмі; рецидиви бувають короткими і не частими. Середній ступінь тяжкості захворювання характеризується значними болями в ділянці пупка і в нижніх ділянках живота, сигмовидна кишка спаз-мована і болюча, частота дефекацій — 4-6; рентгенологічно виявляють змінений рельєф слизової оболонки, ендоскопічно — катаральні та субатрофічні зміни. У калі неперетравлена клітковина, слиз, помірний дисбактеріоз. Рецидиви 2-3 рази на рік. Тяжкий перебіг супроводжується постійним болем у животі, здуттям, бурчанням, дефекаціями > 6. Рентгенологічно визначають виражені зміни в слизовій оболонці, бактеріологічно — виражений дисбактеріоз. Часті рецидиви. В практичній роботі інколи зустрічається ішемічний коліт у результаті порушення кровопостачання, ішемічних змін у кишечнику, а інколи дегенеративно-дистрофічних змін і навіть гангрени кишки. Ішемічний коліт зустрічається при атеросклерозі, тромбозі, васкулітах (системному червоному вовчаку, хворобі Такаясу, дерматоміозиті), амілоїдозі, цукровому діабеті, пухлинах, шокових станах тощо. Кишечна відповідь на ішемію характеризується спочатку гіперперистальтикою, сильним больовим синдромом, а пізніше — бактеріальною інвазією та розвитком некрозу стінки і перитоніту. Гангренозна (некротична) форма ішемічного коліту найбільш важка (з розвитком некрозу кишки). Лікування проводиться консервативне (вводять тромболітики до 12 год, антибіотики, актовегін, солкосерил, призначають нітрати, похідні нікотинової кислоти тощо) і хірургічне (при виникненні перфорації, гангрени, сепсису, виразок тощо).
Лікування хронічного коліту розглянуто в алгоритмах 4.13; 4.14. Алгоритм 4.13. Схема стандартів лікування хронічного коліту [18] — І Лікувальний режим Збалансоване лікувальне харчування Етіотропна терапія Лікування гострих та хронічних інфекцій — Лікування дисбактеріозу — Лікування протозойних та гнилісних інвазій Патогенетична терапія — відтворення нормальної кишкової флори — протизапальні засоби нормалізація моторики кишки місцева терапія І—мікроклізми: адсорбіруючі, протизапальні деривати та дифеніламіни касторове масло —сольові —збільшуючі об'єм вмісту кишечника — послаблюючі солі Аліфітотерапія — Екстракорпоральне лікування Немедикаментозне лікування — \ Санаторно-курортне лікування *— І Профілактика
Алгоритм 4.14. Лікування хронічного коліту [12] Крок 1 Дієтотерапія: в період загострення дієта 46-4 на 3-5 днів (100-120 г білка, 10 г жиру, 300-450 г вуглеводів, 8 г кухонної солі) Крок 2 Протидіарейна терапія з застосуванням протидіарейних, в'яжучих засобів та ентеросорбентів: — імодіум (лоперамід) по 2 мг 2 рази на день; — смекта по 1 пакетику 3 рази на день; — карбонат кальцію і дерматол по 1 г 3 рази на день; — відвари плодів чорниці, черемшини, бруньок вільхи, кореневища змійовика, лапчатки, кори дуба, шкірки граната, які призначають самостійно або в комбінації з антидіарейними препаратами; — активоване вугілля (карболен) по 0,25-0,5 г 4 рази на день; — силард П по 2 г 3 рази на день, розчинити в 1/3 склянки питної води; — ентеродез по 5 г 3 рази на день Крок З Етіопгропне лікування дисбактеріозу (після проведення бактеріологічного дослідження) протягом 5-7 днів: — сульфосалазин по 1 г 2 рази на день; — рідше фталазол, левоміцетин в оптимальних дозах; — інтетрикс (нітроксоліновий препарат) по 1 капсулі 4 рази на день; — метронідазол по 500 мг 3 рази на день; 1. У випадку високих титрів умовно патогенної чи патогенної мікрофло- — стрептоміцин по 500 000 ОД 2 рази на добу протягом 5-7 днів; — фталазол по 1 г 4 рази на день; — фуразолідон по 50-100 мг 3 рази на день 2. При протейному дисбактеріозі застосовують: — фуразолідон по 50 мг 3 рази на день; — невіграмон (неграм) по 0,5 г 4 рази на день; — бісептол по 480 мг 2 рази на день 3. При ентерококовому дисбактеріозі застосовують: — еритроміцин по 0,25 г 4 рази на день; — левоміцетин по 0,25-0,5 г 4 рази на день; — фталазол по 1 г 4 рази на день 4. При кандидомікозному дисбактеріозі застосовують: — ністатин по 500 000 ОД 4 рази на день; — нітроксолін по 100 мг 4 рази на день; — флуконазол по 150 мг 1 раз/тиж.; — метронідазол по 0,25 г 4 рази/добу; — фуразолідон по 0,1 г 4 рази/добу
5. При асоційованому дисбактеріозі застосовують препарати з широким спектром дії, які не впливають на нормальну кишкову мікрофлору: інтесто-пан, інтетрикс, ентероседив по 1-2 табл. З рази на день 6. Одночасне застосування пробіотиків, які відновлюють нормальну мікрофлору кишечника: — біфідобактерин, лактобактерин, біфіцид, аципол, біфіформ по 9-12 доз на добу; — хілак-форте по 40-60 крапель 3 рази на день з помірним зниженням дози; — біфікол по 4-5 доз для відновлення змін у складі аеробної та анаеробної кишкової мікрофлори; — лінекс по 1-2 капсули 2 рази на день Крок 4 Корекція зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози: — креон по 10-25 тис ОД (1-2 капсулі) 3 рази на день; — панкреатин по 1 г 3 рази на день; — мезим-форте по 1-3 драже 3 рази на день; — трифермент по 1-2 капсули 3 рази на день; — холензим по 2 капсули 3 рази на день; — панцитрат по 1 капсулі 3 рази на день; — панзинорм форте по 1-2 драже 3 рази на день; — фестал (дигестал, ензистал), котазим-форте, маркензим по 1-2 табл. З рази на день (препарати містять ферменти та жовч) Крок 5 Санаторно-курортне та фізіотерапетичне лікування: — санаторно-курортне лікування проводиться в умовах курортів Миргорода, Моршина, Трускавця, Сатанова, Єсентуків, Залізноводська, Бор-жомі, Друскінінкай тощо; — використовують такі мінеральні води: Поляна квасова, Миргородська, Лужанська по 150-200 мл 3 рази на день; — фізіотерапевтичне лікування з застосуванням УВЧ-терапії, електрофорезу з новокаїном, хлористим кальцієм, індуктотермії, ультразвукової терапії, сантиметрових хвиль з метою відновлення епітелію слизової оболонки товстої кишки; зменшенню запального процесу сприяють мі-кроклізми з олією обліпихи, шипшини, риб'ячим жиром, фітосумішшю «Елікасол» по 50 мл у теплому вигляді на ніч), мікроклізми з солкосерілу (вміст тюбика розчинити в ЗО мл кип'яченої води) або бальзам Шостаков-ського (вводять у пряму кишку 1 раз на день протягом 10 днів)
Прогноз сприятливий. Профілактика хронічних колітів передбачає раціональне харчування, ведення правильного способу життя, запобігання виникненню інфекційних захворювань, які сприяють розвитку хвороби, відмова від зловживання спиртними напоями, а також лікувальне харчування, застосування мінеральних вод, санаторно-курортне лікування. 4.6. СИНДРОМ ПОДРАЗНЕНОЇ ТОВСТОЇ КИШКИ Визначення. Синдром подразненої товстої кишки (СПТК) — це функціональні розлади кишечника впродовж 3 міс. і більше, під час яких абдомінальний біль поєднується з порушеннями акта дефекації та кишкового транзиту. У світі синдром подразненої товстої кишки зустрічається у чоловіків (10-20%) і в жінок (20-30%). Етіологія. Фактори, які сприяють розвитку захворювання: 1. Нервово-психічний вплив (депресії, тривожність, іпохондричний стан, фіксація на відчутті вини) та дисфункція вегетативної НС (гіперреактивність симпатичної або парасимпатичної систем). 2. Порушення режиму та якості харчування (недостатня кількість у раціоні харчових волокон, відмова від повноцінного сніданку, їда в сухом'ятку). 3. Сидячий спосіб життя, супутні урологічні та гінекологічні захворювання, вагітність. 4. Спадковість (родичі хворого страждають таким захворюванням). 5. Гостра кишкова інфекція та інші захворювання органів травлення. 1. Підвищена чутливість рецепторів стінки товстої кишки до розтягнення, що супроводжується неприємним відчуттям через низький поріг збудливості. 2. Вилив ендогенних опіоїдних пептидів — енкефалінів, які виділяються в головному мозку на секрецію та моторику товстої кишки через опіатні рецептори. 3. Гіпераліментарний гіперкінез з підвищеною активністю кишкової стінки з перевагою низькоамплітудних сегментарних скорочень, що призводить до тривалої затримки кишкового вмісту і сповільнення транзиту (зустрічається в 52%>). В 36% випадків виникає дистонічний гіпокінез, акінез, який характеризується зниженням моторно-евакуаторної активності і порушенням тонусу кишкової стінки та больовим синдромом. 4. Відбуваюься секреторні розлади з розвитком бродильної диспепсії, при якій частина вуглеводів недостатньо розщеплюється і всмоктується. У товстій кишці під впливом мікроорганізмів виникає дисбактеріоз; надмірна кількість органічних, осмотичних речовин сприяють трансудації і розвитку запалення; посилене газоутворення сприяє збудженню перистальтики кишечника, виникненню діареї, що чергується з закрепами. Рубрикація СПТК згідно МКХ-10 К 58.0 СПТК з діареєю К 58.9 СПТК з больовим синдромом та метеоризмом К 59.0 СПТК з закрепами Класифікація синдрому подразнення товстої кишки Клінічні варіанти: з переважанням діареї, закрепів, болю та метеоризму. Періоди: загострення і ремісії. У залежності від вираженості клінічної картини захворювання може мати такі форми перебігу: 1. Легка форма: клінічні прояви короткочасні, ремісії стійкі, довгі; стан хворих задовільний, пацієнти не мають психічних порушень, вони не відмічають зниження якості життя. 2. Середнього ступеня важкості: симптоми захворювання турбують постійно, що є причиною зниження якості життя, у хворих з'являються симптоми депресії, високого рівня тривоги та іпохондричних станів. 3. Важка форма: постійно спостерігаються диспепсичні, психічні розлади та значне зниження якості життя. Приклад формулювання діагнозу: Синдром подразнення товстої кишки з перевагою діареї середнього ступеня важкості. Клініка та діагностика захворювання Фактори, що сприяють розвитку СПТК [5, 31, 34]: • Стресові ситуації. • Особливості харчування (неповноцінне одноманітне харчування, низький вміст у раціоні баластних речовин). • Малорухомий спосіб життя. • Генетична схильність. • Глистна інвазія (аскаридоз, лямбліоз). • Низька вага при народженні (менше 2,5 кг). • Перенесені кишкові інфекції (24-32%). • Дисбактеріоз кишечника. • Харчова непереносимість (молока). Діагностичні критерії СПТК (Римські критерії III, 2006) Рецидивуючий абдомінальний біль або дискомфорт протягом щонайменше 3-х днів на місяць за останні 3 міс, що супроводжується двома або більше наведених нижче ознак. 1) покращення після дефекації; 2) початок захворювання супроводжується зміною частоти випорожнення; 3) початок захворювання супроводжується зміною консистенції випорож- Критерії повинні бути наявні протягом останніх 3-х місяців та з'являтися Щонайменше за 6 міс. до встановлення діагнозу. Додаткові діагностичні критерії СПТК (Римські критерії III, 2006): • Порушення частоти випорожнень (менше 3-х випорожнень на тиждень або більше 3-х випорожнень на день). • Неправильна форма випорожнень (тверді, рідкі). • Натуження при дефекації. • Імперативні позови або відчуття неповного випорожнення, виділення слизу з дефекаціями та здуття живота. Біль при СПТК є завжди, але має певні особливості: • зменшення після дефекації; • не виникає вночі; • посилюється після їжі, при неспокої, емоційному збудженні, під час менструації; • зникає під час відпустки, відпочинку; • локалізується в правій або лівій здухвинних ділянках. Позакишкові клінічні симптоми при СПТК: • головні болі (типу мігрені); • відчуття «клубка» при ковтанні; • неможливість спати на лівому боці; • порушення сну, стан спокою, лабільність настрою; • загальне внутрішнє занепокоєння; • погіршення стану, не пов'язане з якістю їжі; • розлади сечовипускання; • канцерофобія. СПТК — це діагноз виключення, який вимагає багатьох обстежень і проведення диференціальної діагностики з різноманітними захворюваннями [31]. Вирішальне значення в обстеженні хворих мають дані колоноскопії і ректоро-маноскопії. Особливо тривожними є тривалі симптоми, які виключають діагноз СПТК: • гарячка; • домішки крові в калі; • немотивоване схуднення; • кишкові розлади, що переривають сон; • зміни в загальному аналізі крові (анемія, лейкоцитоз, нейтрофільоз, прискорена ШОЕ); • вік старше 50 років. При обстеженні хворого з СПТК визначається невідповідність між великою кількістю скарг і добрим загальним станом, відсутністю ознак прогресування хвороби. Бристольська шкала форм калу [26] 1-ий тип: окремі тверді частинки подібні до горіхів (пасаж затруднений). 2-ий тип: кал у формі ковбаски, але з грудочками. 3-ий тип: кал у формі ковбаски, але з тріщинами на поверхні. 4-ий тип: гладенький і м'який кал у формі ковбаски або змії. 5-ий тип: м'які кульки з рівними краями. 6-ий тип: пухкі частинки з нерівними краями. 7-ий тип: рідкий неоформлений кал. Закреп — це порушення пасажу по товстій кишці, що характеризується частотою випорожнень менше 3-х раз на тиждень і супроводжується хоч однією із наступних ознак: • тривалі інтервали між актами дефекації; • частота випорожнень менше 3-х раз на тиждень; • виділення при дефекації малої кількості калу (до 35 г на добу); • кал щільний, горбкуватий; • відчуття неповного випорожнення кишечника; • необхідність натужування при дефекації. Закреп може бути функціональним розладом і симптомом різних захворювань. Стандарти критеріїв діагностики різних форм СПТК наведені в алгоритмі 4.15.
Алгоритм 4.15. Стандарти діагностики різних клінічних форм синдрому подразнення товстої кишки [12] Загальні діагностичні критерії: — захворювання виникає в молодому віці; — перебіг захворювання тривалий (протягом років без ознак прогресування); — іиохондрично-депресивні симптоми; — невідповідність численних скарг на тлі незначних об'єктивних даних; — головний біль, відчуття клубка при ковтанні, незадоволення видихом, порушення сну Критерії діагностики СПТК з діареєю: — діарея частіше виникає вранці (синдром ранішньої бурі) з випорожненням через невеликі інтервали (1-2 год), з виділенням невеликої кількості не-оформлених калових мас; — імперативні поклики, виділення слизу з калом, частота випорожнень — 1-4 рази на добу; — діарея з'являється або посилюється під час психоемоційних перевантажень (страх, підвищена відповідальність на роботі), але рецидиви не спричиняють розвитку синдрому мальабсорбції Критерії діагностики СПТК з закрепами: — випорожнення відбуваються 2 рази на тиждень на тлі три валого та надмірного натужування під час дефекації, є відчуття неповного випорожнення кишечника, фрагментовані «щільні» калові маси; — зменшення маси фекалій, відсутність крові в калі, розвиток лібідо у чоловіків; — поява та посилення закрепів обумовлена певними аліментарними або іншими факторами; — в характері пацієнтів спостерігається впертість, педантичність або надмірна бережливість Критерії діагностики СПТК у поєднанні з больовим синдромом і метеоризмом: — біль локалізується в здухвинних ділянках, не виникає вночі; — біль посилюється після прийому їжі, під час емоційного збудження, змінюється протягом дня; — біль зменшується після дефекації або відходження газів, супроводжується діареєю, здуттям кишечника Лабораторно-інструментальні критерії: — загальний аналіз крові, вміст білірубіну і трансаміназ суттєво не змінюються; — в копрограмі симптом бродильної диспепсії; — при ректороманоскопії, іригоскопії, колоноскоиії суттєвих патологічних змін не виявляють (інколи під час загострення захворювання спостерігаються слабко виражені симптоми запалення сигмовидної кишки) Лікування захворювання розглянуто в алгоритмі 4.16. Алгоритм 4Л6. Стандарти лікування синдрому подразнення товстої кишки [29] Лікування СПТК з діареєю: — імодіум (лоперамід) по 1-2 капсулі 3 рази на добу; — буферні алюмінійвмісні антациди (маалокс, альмагель, гастал по 1 дозі З рази на добу); — смекта (цитомукопротектор) по 1 пакетику 3 рази на добу після їжі; — іонообмінні смоли — холестирамін по 12 г 1-2 рази на добу; — октреотид (сандастатин) по 0,05-0,1 г 3 рази на добу п/ш Лікування СПТК з закрепами: — обмеження жирної газоутворюючої їжі, збільшення в добовому раціоні кількості баластних речовин (харчових волокон) до 40 г/добу, а саме вживання чорного хліба до 200 г/добу, овочів (буряк, морква, гарбуз) у вареному, тушкованому, запеченому вигляді до 250-300 г/добу, фруктів (печені яблука, банани, сливи) до 200 г/добу, сухофруктів (чорнослив, курага), крупів (гречана, вівсяна) до 200 г/добу; — достатня фізична активність (плавання, ходьба у швидкому темпі); — щоденний масаж передньої черевної стінки; — слід пити вранці натще склянку соку або води; — вживати не менше 1,5 л води за день;
— 30% процентів раціону повинні складати баластні речовини (окрім картоплі) і фрукти; 20%» — риба, м'ясо птиці, яйця, молоко, йогурт, сир; — у випадку поганого сприйняття харчових продуктів застосовують послаблюючі засоби, які збільшують об'єм калових мас: мукофальк, ламіна-рид по 4 чайних ложки гранул на добу; лактулоза по 30-60 мл/добу, форлакс по 1-2 пакетики на добу (пригнічує також патогенну флору кишечника); прокінетики мотиліум (краще в сублінгвальній формі), координакс (циза-прид, перистил, лоперамід, домперидон) у стандартних дозах; Р-агоністи 5НТ4-рецеиторів — тагосерот по 2-6 мг 2 рази на добу
Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 256; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |