Фактори формування дивідендної політики

Дивіденди і дивідендна політика акціонерного товариства

Розділ 14. Формування фінансових ресурсів акціонерного товариства

Контрольні питання

1. Компетенція ревізійної комісії.

2. Обрання членів ревізійної комісії.

3. Контролюючі та аудиторські функції ревізійної комісії.

Глава 5 Фінанси корпорацій

Фінансовий термін "дивіденд" походить від латинського дієслова "divido" (ділити, розподіляти), що означає частину доходів акціонерного товариства, і не залежить від будь-яких сторонніх обставин. Ця частина припадає на одного власника акції і визначає його участь в капіталі акціонерного товариства. Загальними збора­ми акціонерів визначається розмір дивіденду після затвердження підсумкових показників ді­яльності акціонерного товариства та реєстрації наявності сум, які можуть бути використані для розподілу, тобто дивіденд — це результат розподілу прибутку відповідно до ча­стки кожної акції в капіталі акціонерного товариства. Таким чином, акція оплачується відповідно до частки, яку вона ре­презентує в капіталі, а акціонер після прийняття загальними зборами рішення про розподіл прибутку тимчасово розглядається як кредитор на суму дивіденду (до терміну виплати ди­відендів). Отже, дивіденд – це прибуток, який відображає ре­зультати управління акціонерним товариством та його політику розподілу.

Дивідендна політика — це тактика акціонерного товарист­ва на ринку, яка залежить від багатьох чинників (табл. 14.1). Сплата дивідендів демонструє, якою мірою надійне акціонерне товариство і чи можна довіряти йому кошти. Системне формування прибутків з капіталу акціонерного товариства та його надійність свідчить про регулярність ви­плат та стабільність розміру дивідендів. Товариство має більше шансів залучи­ти інвестора, яке впроваджує гнучку політику, що базується на певних гарантіях, ніж таке, що в рамках гучної рекламної кампа­нії обіцяє сплачувати високі відсотки за рахунок ефективного вкладання коштів у нібито перспективні проекти на тлі неста­більної сплати дивідендів своїм акціонерам.

Таблиця 14.1

Фактор	Джерела фінансування інвестицій	Рівень ставки прибутку на сплачений капітал
Фінансові обмеження	Заборгованість за обов'яз­ками з фіксованими виплатами	Боргові зобов'язання (кредити, облігації)
Привілейовані акції
Ліквідність товариства за зобов'язаннями перед акціонерами (достатність грошових фондів товариства для виплати за їх рахунок дивідендів)
Договірні обмеження	Обмеження відповідно до дивідендної політики, включені в установчі документи товариства
Податкова політика	Порядок оподаткування дивідендів, податкові пільги з реінвестованих прибутків. Співвідношення між по­датком на дивіденди та податком на приріст капіталу
"Ефект клієнтури"	Переваги, що надаються різними групами інвесторів акціям з різним рівнем дивідендів (залежно від рівня прибутку інвестора та його оподаткування)
Інвестиційні можливості	Наявні у товариства можливості для здійснення капітальних вкладень у прибуткові проекти
Залучення джерел фінансування	Можливості товариства залучити зовнішні джерела фінансування за нестачі внутрішніх джерел та вартість цих джерел, що зумовлюють зміни структури та вартості капіталу товариства
Рівень ставки прибутку на Сплачений капітал	Рівень дивідендів, що сплачуються, має бути достатнім для збереження привабливості акцій товариства порівняно з альтернативними об'єктами інвестицій
Фактор ризику при оцінці різних форм оплати дивідендів	Ризик грошових виплат дивідендів нижчий від ризику виплат акціями та наявним нерозподіленим прибуткам

Не слід забувати про те, коли йдеться про дивідендну політику та її чинники, що акціонерне товариство, яке випус­кає та розповсюджує акції, не зобов'язується безумовно здійс­нювати регулярні виплати власникам акцій. Акціонери при цьому є співвласниками капіталу і відповідають за всі ризики, пов'язані з можливістю збитків або розорення. Про це не слід забувати при залученні коштів інвесторів. Адже саме в цьому причина коливання дивіденду, оскільки він залежить від результатів діяльності акціонерного товариства в певний період. Тому інвесторові вкрай важливо визначити доцільність та можливу ефек­тивність такого вкладення до того, як вкласти кошти в цінні папери, що дасть йому змогу оцінити лінію власної поведінки на фондовому ринку. Ефективність вкла­дення коштів у цінний папір визначається за такою форму­лою:

Е = (Ц₁ – Ц₀ + d): Ц₀,

де Ц₀ — ціна купівлі цінного паперу; Ц₁ — ціна продажу цін­ного паперу; d — розмір дивіденду, отриманого від володіння цінним папером.

Використання цієї формули здійснюється при аналізі фінансової привабливості всіх видів цінних паперів стосовно минулого пе­ріоду. Ефективність же майбутніх вкладень можна розрахува­ти тільки за обмеженим переліком цінних паперів, тому що за акціями (за винятком привілейованих) неможливо передбачи­ти два показники — ціну їх продажу та розмір майбутніх дивідендів. Отже, вкладання в цінні папери з фік­сованим прибутком дають можливість спрогнозувати їх май­бутню ефективність.

У гро­шовій формі та шляхом виплати акціями, а також їх дроб­лення товариства можуть сплачувати дивіденди. Також здійснюється виплата у вигляді додатко­вих акцій, коли товариство потребує додаткових коштів для інвес­тицій, а керівництво не бажає вилучати кошти з обігу для виплати дивідендів. Дроблення акцій нагадує виплату дивідендів акція­ми, але пов'язано з випуском більшої кількості акцій. Якщо товариство дробить свої акції у співвідно­шенні 2:1, то інвестор має 20 акцій товариства, і отримає ще 20, а номінал акції при цьому зменшиться вдвічі. Можливість то­вариству утримувати кошти в обігу, не порушуючи при цьому прав акціонерів дають ці форми негрошових дивідендів.

Оскільки законодавством України не передбачено спеці­альних юридичних обмежень, вони здебільшого мають фінан­сову та договірну форми, тому кожне товариство на свій кшталт обмежує виплату дивіден­дів.

Потреба підтримува­ти активний фінансовий стан емітента, запобігати високій вар­тості фінансування і унеможливити випадки неплатоспромож­ності спричинюються фінансовими обмеженнями. Наявність високих прибутків товариства ще не означає наявності грошей для виплати дивідендів акціонерам. Для досягнення високого рівня прибутків товариству необхідно враховувати інвестиції. На стадії розвит­ку всі товариства мають потребу в значних ресурсах. Турбуючись про виплату дивідендів сьогодні та в майбутньому, розсудливі фінансові мене­джери співвідносять достатність коштів з покрит­тям вимог кредиторів та побажаннями акціонерів. Для еміте­нта проблема ліквідності має пріоритет перед проблемою ви­плати дивідендів.

Інколи виникають договірні обмеження на сплату дивідендів. Наприклад, сума дивідендів обмежується пев­ним відсотком від прибутків. Саме на захист кредиторів, тобто на підтримку здатності товариства покрити свої фіксовані фінансові зобов'язання спрямовані ці обмеження.

На ціну акцій емітента безпосередньо впливає дивідендна політика. Така детермінованість розраховується за формулою

Ц_А = d: (П - ∆ d),

де Ц_А — ціна акції; П — ставка прибутку, який повинно мати товариство, щоб окупити інвестиції, тобто ставка дисконту; ∆d — темп приросту дивідендів.

На ставлення інвесторів до товариства впливає будь-яка зміна дивідендної політики, і це позначається на ціні його акцій.

Акціонерам та інвесторам дивіденди сигналізують про здатність товариства отриму­вати прибуток. Найважливішим компонентом визначення ефективності вкла­день у цінні папери та основою визначення ціни є дивіденди.

Дивідендна політика, яка приваблює інвесторів і максимізує ринкову ціну акцій то­вариства приймають за найефективнішою. Позитивний результат у контактах з інвесторами дає стабільно виплачені дивіденди. При цьому ди­відендна політика повинна бути консервативною, щоб звести до мінімуму невизначеність майбутніх виплат.

Необхідно регулярно сплачувати низькі дивіденди акціонерним товариствам прибутки яких періодично змі­нюються, якщо можливо, зростаючі, демонструвати суспільству послідовний розвиток або імітуючи його.

Дивідендна політика - сукупність принципів та методів виплати дивідендів, яких притримується ак­ціонерне товариство в певний період відповідно до своїх еконо­мічних цілей.

Розрізняють п'ять основних методів здійснення дивідендної полі­тики:

• залишковий;

• постійного розміру дивідендів;

• стійкого збільшення розміру дивідендів;

• постійного коефіцієнта виплат;

• постійної та змінної частини дивіденду.

У зв'язку з таким розмаїттям методів розрахунку дивіден­дів Різноманітні форми виплати дивідендів представлені на рис. 14.1

Дата добавления: 2015-07-13