ТЕМА 1. Теоретичні та організаційні засади податкового менеджменту

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

Подготовка компоновок карт, отображающих качество поверхностных вод.

На основе выполненных расчетов интегральной оценки качества вод Таганрогского залива, выполненного моделирования изменения качества вод акватории залива метом обратно-взвешенных расстояний была создана компоновка картографических слоев (рисунок 8).

Используя результаты расчета инткгральной оценки качества воды (таблица 2) и возможности ArcGis, получена интерполяйионная поверхность класов качества воды в Таганрогском заливе (рисунок 9).

1. Атлас Ростовской области. Москва: ООО «Ди Эм Би». 2004. 32 с.

2. Беспалова Л.А., Ивлиева О.В., Ищенко А.А., Игнатьев А.М., Пирумова Е.И. Природно-антропогенные ландшафты Таганрогского залива // Геоэкологические исследования и охрана недр: Научно-технический информационный сборник. М.: Геоинформмак, 1998. Вып. 4. С. 47-56.

3. Косолапов А.Е., Воловик С.П., Кувалкин А.В. Водное хозяйство Азовского моря. НГМА. Новочеркасск. 2001. 226 с.

4. Кукса В.И., Гаргопа Ю.М. Современная оценка гидрологических условий формирования биопродуктивности Азовского моря. Водные ресурсы. 2004. Т. 31,34. С. 489-497.

5. Материалы Южгеологии. 2008.

6. Хрусталев Ю.П., Беспалова Л.А., Ищенко А.А., Беспалов А.А., Пирумова Е.И. Ландшафтное районирование Азовского моря. Эколого-географический вестник Юга России. № 1, 2000. С. 11 – 21.

7. Хрусталев Ю.П., Ивлиева О.В. Антропогенный материал в донных отложениях Азовского моря // Проблемы антропогенной морской седиментологии (на примере Азовского моря). Ростов н/Д.: Изд-во «Гефест», 1999. С. 144-173.

8. Черняев А.М, Прохорова Н.Б, Косолапов А.Е. Россия: речные бассейны. Екатеринбург. Аэрокосмология.1999. 520 с.

9. ArcGis 9. Что такое ArcGis? ESRI, 2000-2004 [Электр. рес.] – электронные текстовые данные (17.8 Мб). Системные требования: ПК Pentium IV, Windows XP, Adobe Reader 7. Загл. с экрана.

10. ArcGis 9. Редактирование в ArcMap. ESRI, 2000-2004 [Электр. рес.] – электронные текстовые данные (11.4 Мб). Системные требования: ПК Pentium IV, Windows XP, Adobe Reader 7. Загл. с экрана.

11. ArcGis 9. Spatial Analist Руководство пользователя. ESRI, 2000-2004 [Электр. рес.] – электронные текстовые данные (15.7 Мб). Системные требования: ПК Pentium IV, Windows XP, Adobe Reader 7. Загл. с экрана.

12. ArcGis 9. ArcCatalog Руководство пользователя. ESRI, 2000-2004 [Электр. рес.] – электронные текстовые данные (8.7 Мб). Системные требования: ПК Pentium IV, Windows XP, Adobe Reader 7. Загл. с экрана.

1.1. Поняття податкового менеджменту.

1.2. Організування в сфері управління оподаткуванням

1.3. Податковий аналіз

1.4. Податкові планування та прогнозування

1.5. Податкове регулювання

1.1. Поняття податкового менеджменту

На сучасному етапі розвитку економіки задовольнити основні потреби суспільства неможливо без науково обґрунтованої системи вилучення до бюджету створеної суб’єктами господарювання доданої вартості у вигляді податків. В цьому зацікавлені як сама держава, платники податків, прості громадяни.

Розвиток економіки України знаходиться в нерозривному взаємозв’язку з оподаткуванням. Для підтримки стабільної економіки необхідна ефективна система оподаткування, націлена, з однієї сторони, на покриття державних видатків, а з іншої – на стимулювання ділової активності суб’єктів господарювання.

Дана мета входить до сфери державного податкового менеджменту, ефективна реалізація якого допомагає побудувати раціональну систему оподаткування юридичних і фізичних осіб, яка б на кожному етапі вдосконалення ринкових відносин забезпечувала паритет інтересів підприємницьких та державних структур.

Економіка України пройшла певний шлях розвитку управління системою оподаткування, від контролю за обов’язковими фінансовими платежами державних підприємств, організацій, громадян до сучасної практики податкового адміністрування.

За часів радянської України головним джерелом бюджетних платежів були відрахування державних підприємств і організацій. Враховуючи, що прибуток для радянських підприємств не був головним критерієм ефективності їх господарювання, фінансові утримання на користь держави здійснювались у формі: плати за основні виробничі фонди, нормовані оборотні активи та трудові ресурси; рентних платежів; нормативних відрахувань з прибутку та ін. Фінансові стягнення з громадян також забезпечували бюджетні наповнення. Але обсяги їх надходжень були незначними з причин штучного стримування державою суспільних фондів споживання. Основними фінансовими утриманнями, що накладались на громадян у той період були прибутковий податок, податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та ін.

Перехід до податкових взаємовідносин почався з 1990 р., коли у процесі проведення податкової реформи були ухвалені Закони Української РСР «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Українській РСР», які в новітній історії України заклали основу в побудову системи управління оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. Розпочався процес поступового переведення економіки України на ринкові відносини, де доцільність та обсяги оподаткування суб’єктів вже визначались не радянськими принципами забезпечення стопроцентної зайнятості населення і нормативної дотаційності збиткових підприємств, а реальними господарськими результатами.

Управління оподаткуванням є частиною загальної теорії і практики управління економікою. Вона базується на фундаментальному пізнанні політичних, економічних, юридичних та інших наук, збагачених сучасною практикою. Податковий менеджмент слід розглядати як сукупність методів, прийомів і засобів інформаційного забезпечення, за допомогою яких органи влади й управління надають функціонуванню податкового механізму заданий законом напрям і координують податкові дії у разі суттєвих змін в економіці та політиці. Допущені недоліки в справлянні податків призводять до зменшення обсягу їх бюджетних надходжень, зростанні податкових злочинів, порушень балансу бюджетних відносин між регіонами та центром, соціальної нестабільності.

Саме для реалізації ефективної податкової політики і покликаний податковий менеджмент. До його головних завдань відносять:

1) забезпечення мобілізації грошових надходжень для виконання дохідної частини бюджету;

2) планування обсягів податкових надходжень на прогнозний період;

3) аналіз ефективності чинної системи оподаткування;

4) розроблення та впровадження новітніх концепцій оподаткування;

5) оперативний та аналітичний контроль за нарахуванням та стягненням податкових платежів та ін.

В структурі податкового менеджменту можна виділити три рівні:

- на макрорівні (держава) – державний податковий менеджмент;

- на мікрорівні (підприємство, організація) – корпоративний менеджмент;

- на субмікрорівні (конкретна фізична особа) – персональний менеджмент.

Головною метою державного податкового менеджменту, як складової загальної системи фінансового моніторингу, є формування ефективної податкової політики і забезпечення збалансованого перерозподілу національного доходу в інтересах держави, платників податків для стимулювання соціально-економічного зростання. Ефективність податкового менеджменту залежить від рівня його відповідності можливостям економіки, потребам суспільного розвитку, інтересам громадянського суспільства.

Рівень державного втручання в економіку у сфері оподаткування визначається функціями податків, до яких належать, передусім, фіскальна та регулювальна функції. Перша забезпечує мобілізацію коштів до бюджетів, друга - соціальний баланс в суспільстві.

Отже, податковий менеджмент, це - сукупність прийомів і методів організації податкових відносин, що забезпечують мобілізацію податкових платежів до бюджету, державних цільових фондів, та сприяють оптимізації виробничої діяльності суб’єктів підприємництва в умовах ринкової конкуренції.

Кожна система управління, у т. ч. і податковий менеджмент, включає дві взаємопов’язані складові – суб’єкт і об’єкт управління. На якості управління позначаються як знання об’єкта, так і його суб’єкта.

Суб’єктом податкового менеджменту є держава в особі її уповноважених органів з адміністрування податків та зборів.

Об’єктом управління у широкому розумінні визнається економічна категорія на яку спрямовується вплив суб’єкта управління. Якщо метою загального державного управління визнати забезпечення суспільного розвитку, то об’єктами такого управління виступають виключно економічні відносини, вдосконалення яких сприятиме оптимізації даного процесу. В податковому менеджменті такими відносинами є податкові відносини, які виникають в ході адміністрування податкових платежів. Отже, об’єктом податкового менеджменту є сукупність економічних відносин, які виникають в податковій практиці з приводу організації, прогнозування, аналізу, регулювання і контролю за стягненням податків і зборів.

Організація ефективної системи управління оподаткуванням має базуватись на певних стратегічних орієнтирах, конкретизація і набір яких повинні забезпечити кінцеву результативність. В податковому менеджменті такі орієнтири реалізуються у формі принципів. До основних з них відносять.

1. Взаємозалежність. Податковий менеджмент повинен бути інтегрованим в загальну систему управління державними фінансами, оскільки будь-яке рішення зі зміни механізмів нарахування, сплати та обліку податкових платежів, інших форм адміністрування впливає на наповнення бюджетів і може викликати галузеві, регіональні та соціальні дисбаланси. З цією метою особливого значення набуває взаємодія та координація діяльності структурних підрозділів ДПАУ, Міністерства фінансів, Державної митної служби, фондів соціального страхування та інших органів державного управління.

2. Гнучкість. В умовах ринкової економіки постійно змінюються як зовнішні, так і внутрішні чинники впливу на національну економіку - світова криза, рівень інфляції, рівень суспільного попиту, рівень безробіття, структура власності, кон’юнктура товарного та фондового ринків та ін. З метою пошуку ефективних форм податкового менеджменту в реальному часі необхідно постійно адаптувати форми та механізми його реалізації до параметрів макросередовища. В окремих випадках така адаптація повинна здійснюватись автоматично. Треба мати на увазі, що ефективність реалізації будь-якого адміністративного рішення за одних умов, буде втрачена зі зміною макроекономічних факторів.

3. Багатоваріантність. Податковий менеджмент, як і будь-яка інша система управління, повинна мати в своєму арсеналі певний набір форм, методів і механізмів адміністрування податкових платежів для вибору з їх числа найефективнішого.

4. Комплексність. Комплексний характер даного принципу проявляється в тому, що податкові відносини регулюються нормами декількох галузей права, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного, фінансового, кримінального, ресурсного (земельного, водного, лісового). Він повинен забезпечувати узгодженість зазначених правових норм між собою для досягнення визначеної мети.

5. Етичність. Порядок адміністрування податків і зборів повинен виходити з принципу мінімального втручання в справи платника податків і не завдавати йому шкоди.

6. Економічність. Ефективність впровадження податкового менеджменту повинна досягатись за рахунок адміністративної простоти і мінімізації витрат на обслуговування функціонування податкової системи.

Згідно з основним положеннями теорії управління будь-який об’єкт, явище чи процес необхідно розглядати як систему, що складається з сукупності взаємопов’язаних в одне ціле елементів. Ефективне управління системою оподаткування неможливе без використання певного набору економічного інструментарію, конкретизація якого забезпечує реалізацію головної мети та призначення податкового менеджменту. До числа таких елементів відносять:

- інформаційне забезпечення (повнота, своєчасність і достовірність вихідних даних забезпечує прийняття оперативних і ефективних управлінських рішень);

- операційна діяльність (забезпечує прийом від платників податків податкової звітності, занесення її показників в інформаційну базу даних, оброблення, аналіз та визначення дієвих заходів контрольної роботи);

- податковий аналіз (розкриває закономірності та тенденції розвитку економічних процесів, визначає фактори позитивного чи негативного впливу на показники ефективності функціонування податкової системи. Податковий аналіз виявляє приховані резерви податкових надходжень, оцінює продуктивність адміністративної роботи органів ДПС, визначає напрями поліпшення діяльності інших органів державного управління);

- планування (дає можливість визначити ймовірність виникнення тих чи інших непередбачуваних подій, оцінити ризик настання важкопрогнозованих фінансових і податкових ситуацій, дослідити розбіжності між цілями платників податків і фіскальними цілями держави і звести до мінімуму фінансові витрати. Знаходиться в синергетичному зв’язку з тактикою і стратегію податкового регулювання і контролю, оскільки одночасно з визначенням фіскальних потреб держави даний елемент конкретизує форми та методи адміністративної практики податкових органів);

- контроль (як обов’язковий елемент будь-якої галузі державного управління, виступає гарантією додержання податкової дисципліни всіма учасниками податкових відносин. Сприяє задоволенню публічних майнових інтересів і є важливим чинником соціально-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки);

- регулювання (система економічних і організаційних заходів оперативного втручання в хід податкової роботи, що забезпечує зменшення домінуючої ролі фіскальною функції податків шляхом регулювання економічної кон’юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовнішньоекономічних зв’язків та ін.);

- внутрішня і зовнішня координація (сприяє оптимізації організаційної інфраструктури органів ДПС і забезпечує взаємодію з іншими органами державного управління, платниками податків);

- засоби адаптаційного характеру (форми спеціальних режимів оподаткування, що забезпечують оптимізацію податкового навантаження в рамках легальної діяльності суб’єктів підприємництва).

Використання зазначених елементів в податковій практиці надає можливість ствердження ефективних форм та методів управління в сфері оподаткування. З інституційної точки зору відсутність хоча б одного елемента з даного набору погіршить керованість процесом та уособлюватиме використання недосконалих технологій управління.

Забезпечення синергетичного взаємозв’язку між цими елементами досягається в процесі реалізації функцій податкового менеджменту, які призначені для забезпечення своєчасної та адекватної реакції керуючої системи (суб’єкта управління) на будь-які зміни керованої системи (об’єкта управління).

Функції податкового менеджменту - це напрями діяльності органів ДПС з управління податковою системою для мобілізації податків та зборів до державного бюджету і стимулювання соціально-економічного розвитку. До числа основних функцій державного податкового менеджменту належать такі: організування, аналіз, планування та прогнозування, регулювання, облік і контроль.

1.2. Організування в сфері управління системою оподаткування

Організування як функція податкового менеджменту виражається, передусім, у виборі та формуванні органів податкового адміністрування і контролю, діяльність яких регламентується положеннями, інструкціями, правами, повноваженнями, обов’язками та іншими нормативними актами, а також забезпеченні їх необхідними кадровими, інформаційними та матеріальними ресурсами.

До числа таких органів податкового управління відносятьДФС, Державне казначейство, Міністерство фінансів, Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування та ін.

Державна фіскальна служба – головний адміністративний орган, що забезпечує управління в сфері оподаткування і представляє собою сукупність державних органів, які організують процес надходження та забезпечують контроль за сплатою податків і зборів.

Становлення податкової служби України розпочалось у 1991 р., що було спричинено переходом від системи платежів у бюджет до системи оподаткування. До цього часу державної податкової служби, як окремої структури не існувало. У складі Міністерства фінансів УРСР та його підрозділів на місцях виділялись відповідні управління, відділи та інспекції державних доходів. Саме вони і несли відповідальність за дотримання діючого порядку справляння бюджетних доходів та виконання плану надходжень до бюджету. У 1993 р. було прийнято новий закон «Про державну податкову службу в Україні».

У 1996 р. на базі Державної податкової інспекції України та підрозділів МВС було створено Державну податкову адміністрацію, якій надано статус центрального органу виконавчої влади з питань організації та контролю за справлянням податкових платежів.

В зв’язку з проведення адміністративної реформи в Україні у 2014 р. Державна податкова служба була реформована в Державну фіскальну службу, структуру якої склали податкова та митні служби.

Сучасна організаційна структура ДФС України представлена схематично на рис. 1.1.

Рис.1.1. Організаційна структура ДФС України

У центральній ДПА, регіональних ДПА, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність та склад колегії центральної ДПА затверджується КМУ. Чисельність та склад колегій регіональних ДПА, міст Києва та Севастополь затверджується ДПАУ. Структура ДПА затверджується КМУ.

Державна податкова служба у своїй діяльності керується Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АР Криму, Ради Міністрів Криму, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, чинними у межах їх повноважень.

ДПАУ очолює Голова, якого призначає та звільняє Президент України за поданням Прем’єр – міністра. Заступники голови призначають і звільняють з посади КМУ за поданням Голови ДПАУ. Кількість заступників визначає КМУ.

Державні податкові адміністрації в АР Крим, містах Києві та Севастополі очолюють голови, яких призначає і звільняє з посади КМУ за поданням Голови ДПАУ.

ДПІ в районах, містах, районах у містах очолюють керівники, які призначаються на посаду та звільняються з неї Головою ДПА за поданням голів відповідних ДПА в АР Крим, містах Києві та Севастополі.

В Україні на 1 серпня 2011 р. функціонує 482 органи ДПС. Їх типова структура представлена на рис.1.2.

Рис.1.2. Типова структура державних податкових інспекцій в Україні на 01.08.11 р.

Видатки на утримання податкових органів визначаються КМУ і фінансуються за рахунок державного бюджету.

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із:

− здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

− обліком платників податків, інших платежів;

− виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов’язковому опублікуванню;

3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

4) в порядку, встановленому законом, надає роз’яснення з податкових питань, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5) здійснює заходи з добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

6) організовує роботу зі створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп’ютеризації робіт органів ДПС;

7) розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм і методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;

8) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

9) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов’язкових платежів, ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об’єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

10) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції стосовно їх збільшення та зменшення втрат бюджету та ін.

У складі ДПАУ функціонують також служби податкової міліції, метою створення яких є боротьба з податковими правопорушеннями, що досягається шляхом проведення оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та охоронної функцій.Податкова міліція виконує такі завдання:

- запобігає злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, розкриває їх, розслідує та веде справи про адміністративні правопорушення;

- розшукує платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігає та виявляє корупцію в органах державної податкової служби;

- забезпечує безпеку діяльності працівників органів державної податкової служби, захищає їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків.

Управління в сфері оподаткування неможливе також без організування правового забезпечення процесу оподаткування та контролю. Його сутність полягає в розробці та прийнятті відповідних нормативних актів, що регулюють податкові відносини, сукупність яких становлять податкове право.

Правові відносини у сфері податкового менеджменту з 2011 року регулює Податковий кодекс. Прийняття Податкового кодексу і введення його в дію з 01.01.11 р. відмінило більш як 1000 правових актів з питань оподаткування. Існування такої кількості нормативних документів утруднювало їх пошук, потребувало значних зусиль для визначення їх правової пріоритетності, а в окремих випадках доказів щодо їх неузгодженості та суперечливості.

У податковому праві виділяють загальну (базову), спеціальну та міжнародну частини правового забезпечення.

До загальної частини законодавства з питань оподаткування слід віднести: Конституцію України, Податковий кодекс, Закон України «Про Державну податкову службу», Митний кодекс. Дані законодавчі акти визначають принципи побудови системи оподаткування в Україні, організаційно-правові основи діяльності контролюючих органів, їх статус, функції, визначають перелік податків і зборів, регламентують основні засади визначення суб’єктів податкових правовідносин, їх прав та обов’язки, порядок справляння та зарахування податків, зміни та скасування, надання податкових пільг, ведення податкового обліку, порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Спеціальна частина податкового законодавства містить:

‒ нормативно-правові акти, прийняті на підставі та на виконання вимог Податкового кодексу;

‒ закони з питань митної справи;

‒ рішення ВР АРК, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів.

Міжнародна частина податкового законодавства України охоплює міжнародні конвенції, договори України про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на дохід і капітал.

Дані нормативно-правові акти застосовують як щодо юридичних осіб, так і стосовно фізичних осіб – резидентів та нерезидентів України.

При нарахуванні та сплаті податкових платежів усі суб’єкти податкового права керуються правовим регламентуванням нормативних актів, тобто, ієрархією податкового законодавства, яка схематично представлена на рис.1.3.

Рис. 1.3. Ієрархія податкового законодавства України

Удосконалення податкового права забезпечується дотриманням таких принципів регулювання податкових відносин, які діють у більшості розвинутих країн:

а) загальності оподаткування ‒ кожна особа зобов’язана сплачувати податки та збори, платником яких вона є;

б) рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації ‒ забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи чи громадянства фізичної особи;

в) невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

г) презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів;

д) стабільності – незмінності податкового законодавства, видів податків, правил їх нарахування і стягнення впродовж тривалого періоду;

е) економічної обґрунтованості – встановленні податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

є) передбачуваності – внесення змін у податкове законодавство повинно здійснюватись відкрито для громадян-виборців та з урахуванням соціально-економічної обґрунтованості.

1.3. Податковий аналіз

Податковий аналіз призначений для дослідження економічних явищ і процесів, сутність якого в діалектичному розумінні базується на деталізації об’єкта оподаткування, податкових відносин на окремі частини (ознаки, властивості, риси, стадії, ступені тощо) та їх відокремленому вивченні, а відтак з’ясуванні окремих зв’язків між ними. В податковій практиці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності функціонування податкової системи. Основними формами податкового аналізу є:

- поділ цілісних системних явищ, що ствердились в практиці оподаткування, за певними критеріями та їх класифікація;

- пізнання розповсюджених тенденцій (позитивних чи негативних), або таких що проявляються з прогресуючою динамікою, і які є характерною ознакою часу;

- екстраполяція отриманих результатів досліджень, висновків на інші елементи податкової системи з подальшим їх узагальненням.

На макроекономічному рівні корисність податкового аналізу полягає у визначенні структури бюджету країни та частки в ньому податкових платежів, дослідженні динаміки сплати податків і зборів, загальних тенденцій впливу податкового навантаження на суб’єктів господарювання, виявленні негативних рис державної податкової політики.

На мікроекономічному рівні змістом податкового аналізу є визначення динаміки податкових платежів за звітний податковий період, дослідження рівня податкової дисципліни, тенденцій, що спричинюють ухилення від оподаткування, структури та складу податкових платежів, можливостей їх зміни з метою оптимізації податкового навантаження на реальний сектор економіки.

В практичній роботі органів ДПС податковий аналіз отримав поширення в наступних видах (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Класифікація видів податкового аналізу

1. Ретроспективний аналіз. Здійснюється з метою дослідження в минулих періодах структури дохідної частини бюджету, загальних економічних тенденцій, динаміки податкових платежів та ін. Головним його завданням є конкретизація негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на систему оподаткування і пошук ефективних механізмів протидії. Він забезпечує проведення аналітичних досліджень усієї сукупності податкових платежів. Для отримання остаточного висновку даний аналіз охоплює всю податкову систему.

2. Прогнозний аналіз. Проводиться на стадії розробки плану податкових надходжень і дозволяє визначити рівень впливу на доходи бюджетів різних варіантів запропонованих змін, як-то: ставок оподаткування, звітних податкових періодів, спеціальних і пільгових режимів оподаткування та ін. При цьому напрацьовуються економіко-математичні моделі цих зв’язків, які в подальшому можуть бути застосовані при розрахунку планових показників і визначенні економічної чи податкової стратегії.

3. Об’єктний аналіз. В залежності від цільової настанови застосовується для дослідження окремих систем управління процесом оподаткування і реалізується в наступних напрямах:

- дослідження податкових платежів з точки зору повноти бюджетного забезпечення, а також в розрізі економічних галузей, регіонів, соціальних груп тощо;

- дослідження податкових надходжень за структурою прямих і непрямих податків;

- визначення рівня ефективності податкового законодавства та його відповідності вимогам реалізації обраної соціально-економічної доктрини;

- пошуку взаємозв’язку між чинної системою оподаткування та можливостями забезпечення високих соціальних стандартів;

- аналізу впливу системи оподаткування на динаміку взаєморозрахунків суб’єктів підприємництва та ін.

4. Факторний аналіз. Його зміст полягає у визначенні чинників, які прямо та опосередковано впливають на мобілізацію податкових надходжень. На макрорівні до числа таких взаємозалежних факторів відносять вплив інфляції, коливання валютних курсів, динаміку облікової ставки НБУ, рівень безробіття, рівень сукупного попиту, динаміку промислового виробництва та ін. Його сутність базується на пошуку причинно-наслідкового взаємозв’язку між зазначеними факторами та податковими надходженнями. В податковому менеджменті проведення факторного аналізу можна вважати початком бюджетного процесу на наступний бюджетний період.

5. Тематичний аналіз. Проводиться на підставі фінансової, статистичної або бухгалтерської звітності стосовно окремого податку або їх групи, тобто якоїсь частини податкових платежів (прямих і непрямих податків тощо). На рівні держави це може бути аналіз сплати податків юридичними та фізичними особами, а на рівні підприємства - аналіз податкових платежів, які зараховують у собівартість продукції або сплачуються з прибутку підприємства.

Податковий аналіз проводиться у певній послідовності в кілька етапів.

На першому етапі аналізують первинну інформацію, що надійшла до районних ДПІ. Предметом таких досліджень є стан податкової дисципліни, динаміка платників податків тощо. Співставлення поточного стану платежів з доведеними плановими завданнями виявляє недоліки податкової роботи і конкретизує напрями її вдосконалення. За кожний звітний податковий період з районної ДПІ до обласної ДПА надходить первинна аналітична інформація для подальшого опрацювання.На другому етапі регіональні органи ДПС виявляють характерні тенденції в системі оподаткування та проблемні моменти у динаміці виконання доведених податкових завдань в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, соціальних груп, галузей економіки, окремих податків та зборів. На основі виявлених залежностей формуються прогнози на наступні податкові періоди.

На третьому, завершальному етапі, проводиться узагальнення на державному рівні, отриманої з регіональних джерел інформації. На її основі ДПАУ, інші органи державної влади та управління оцінюють перспективи виконання дохідної частини державного бюджету, досліджують рівень продуктивності того чи іншого податку, здійснюють висновки про діяльність органів ДПС на місцях, розробляють концепції реформування чинної податкової системи для покращення її ефективності та ін.

При цьому податкові фахівці здійснюють розрахунок різних економіко-математичних залежностей, які характеризують взаємозв’язок між податковими показниками та факторами, що впливають на загальний стан податкової дисципліни. В результаті напрацьовуються відповідні економіко-математичні моделі, які застосовують в подальшій податковій практиці.

Визначена етапність аналітичної роботи органів ДПС забезпечує не тільки ієрархічний взаємозв’язок і послідовність податкового менеджменту в реалізації головного завдання державних органів фінансового управління - забезпечення балансу доходів та видатків державного бюджету, а й закладає інструменти оптимізації оподаткування через застосування регулюючих та контролюючих важелів.

У практиці проведення податкового аналізу для оцінки ефективності управління податковою системою застосують різні податкові показники.

Важливою характеристикою ефективності податкового менеджменту, з точки зору фіскального спрямування, є рівень податкового навантаження на платників податку. Для його вимірювання використовується податковий коефіцієнт. Згідно з правилами міжнародної статистики, його розраховують як відношення суми сплачених податків і зборів до державних соціальних фондів до ВВП.

,

де: К_{п.н. -} коефіцієнт податкового навантаження (податковий коефіцієнт);

П.Н. - сума податкових надходжень до державного бюджету, грн;

В.В.П. - обсяг валового внутрішнього продукту, грн.

Іншими словами, податкове навантаження показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється через бюджет.

Для дослідження фіскальної ефективності того чи іншого податкового платежу використовується коефіцієнт продуктивності податку, яких визначається відношенням частки податку у ВВП до величини його стандартної ставки і вважається сумарним показником результативності функціонування податку.

,

де: К_прод.. – коефіцієнт продуктивності податкових платежів;

Δ_под. – питома вага податкового платежу у ВВП;

% – податкова ставка.

Для оцінювання рівня еластичності податкової системи використовується коефіцієнт еластичності, який показує на скільки відсотків зміняться податкові надходження при зміні ВВП.

,

де: К_ел – коефіцієнт еластичності податкової системи;

Δ_пп – відносна зміна сукупних податкових платежів;

Δ_ВВП – відносна зміна валового внутрішнього продукту.

За оцінками експертів, добровільно до бюджетів різних рівнів платниками податків сплачується у середньому 2/3 загальних податкових платежів. Частка, яка забезпечується застосуванням податковими органами фіскальних заходів до неплатників, коливається в межах 25 – 30% загальної величини надходжень.

Для визначення потенційних можливостей збільшення податкових вилучень розраховується коефіцієнт резерву податкових надходжень.

,

де: К_рпн – коефіцієнт резерву податкових надходжень;

R_пп – реальна сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період;

P_пп – планова або розрахункова сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період.

Для дослідження рівня суспільної корисності вилучених податків та зборів, ефективності їх використання використовується коефіцієнт,що розраховується співвідношенням фінансованих державою сум суспільних благ і трансфертних платежів до сукупних податкових надходжень.

,

де: К_пн – коефіцієнт податкового навантаження (податковий коефіцієнт);

СБ+ТП – сума сукупних суспільних благ і трансфертних платежів, грн;

ПН – сума податкових надходжень до державного бюджету, грн.

За міжнародними стандартами якщо дане співвідношення знаходиться не нижче 80%, то можна стверджувати про забезпечення високого рівня суспільної корисності вилучених податкових платежів з юридичних і фізичних осіб.

В Україні цей показник не перевищує 0,26 (для порівняння у Швеції він близький до 0,86). Це свідчить про те, що ефективність використання податкових платежів в Україні більш ніж у 3 рази нижча, ніж у Швеції і для забезпечення такого самого рівня в Україні необхідно більш ніж у 3 рази збільшити податкове навантаження, що нереально як з практичного, так і з теоретичного погляду. Тому з позицій ефективного впровадження податкового менеджменту головна його увага має бути спрямована не на збільшення податкового навантаження на платників податків, а на ефективність використання існуючих вилучень, у т. ч. тих що спрямовуються на забезпечення функціонування органів ДПС.

1.4. Податкові планування та прогнозування

В теорії економічний прогнозозначає науково аргументоване передбачення, яке дає випереджаючу інформацію про розвиток природних і суспільних явищ, процесів у майбутньому. Податкове прогнозування, як один з прогнозних напрямків, займає важливе місце в теорії та практиці державного управління. Воно використовується всіма розвиненими країнами світу як метод економічного передбачення.

Основне завданням податкових прогнозування і планування полягає в необхідності економічно обґрунтувати якісні і кількісні параметри бюджетних завдань для реалізації перспективних програм соціально-економічного розвитку країни. У податковому менеджменті об’єктом прогнозування є обсяги податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Актуальність даного функціонального напряму податкового менеджменту не викликає сумнівів з точки зору аналізу доходів державного бюджету. За існуючою їх бюджетною класифікацією, починаючи з 2005 р., частка податкових надходжень в загальних доходах держави визначається на рівні 70%. Дослідження показників виконання державного бюджету України за період 2007–2011 рр. доводить посилення їх ролі в формуванні доходних статей бюджету країни (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2017-01-13