Склад видатків 3 страница

органів;

42) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютю­нових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

43) надходження до Державного спеціалізованого фонду фі­нансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

44) плата за подання скарги до органу оскарження відповід­но до ст. 18 Закону України «Про здійснення державних закупі­вель» [19];

45) кошти, отримані від надання учасниками процедури заку­півель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не під­лягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» [19]; в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

46) кошти, отримані від учасника-переможця процедури заку­півлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учасни-ку-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

47) кошти від реалізації продуктів утилізації твердого ракетного палива;

48) плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), за­лучених державою, і плата за користування кредитами (позиками), залученими державою;

49) плата за користування кредитом з державного бюджету;

50) відсотки за користування пільговим довгостроковим дер­жавним кредитом наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

51) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що від­повідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку;

52) концесійні платежі щодо об'єктів державної власності;

53) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцін­ного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

54) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, устано­вами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, мета­ли платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

55) кошти від використання (реалізації) частини виробленої про­дукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції;

56) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебува­ють у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського при­значення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призна­чення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

57) кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

58) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

59) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету [1].

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюдже­ту України в частині доходів є:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних това­рів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок з ввезених на митну територію України під­акцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспорт­них засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) екологічний податок, що справляється за утворення радіо­активних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встанов­лений особливими умовами ліцензії строк;

5) судовий збір;

6) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засо­бів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

7) 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну пору­шенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

8) кошти, отримані відповідно до ст. 8 Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної без­пеки» [20] (включаючи надходження заборгованості минулих років

за цими коштами), та дохід від розміщення цих коштів у цінні папери відповідно до ст. 9 цього ж Закону України;

9) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) власні надходження бюджетних установ (у тому числі на­укових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

11) надходження від реалізації матеріальних цінностей держав­ного резерву;

12) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

13) надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу;

14) інші доходи, визначені законом про Державний бюджет України.

Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бю­джету, його зарахування до загального чи спеціального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до БК України.

Закон про Державний бюджет України може відносити на від­повідний бюджетний період окремі види доходів загального (спе­ціального) фонду Державного бюджету України або їх частину, які визначені ч. 2 (3) ст. 29 БК України, до спеціального (загального) фонду Державного бюджету України [1].

Головне призначення видатків бюджету проявляється у ви­користанні бюджетних коштів державними і місцевими органами влади у процесі їх діяльності. Бюджетні видатки впливають на со­ціально-економічні процеси шляхом надання пріоритетів певним напрямам та галузям економіки, формування регіональної фінан­сової політики та ін.

За економічним змістом видатки поділяються на поточні, капі­тальні та видатки на кредитування за вирахуванням погашення. Провідне місце у цій класифікації належить поточним видаткам, які забезпечують постійне фінансування завдань і функцій дер­жави та органів місцевого самоврядування. Вони спрямовуються на утримання бюджетних установ, організацій та органів, що діють на початок бюджетного періоду; на фінансування затверджених на­ціональних або муніципальних програм; на фінансування заходів соціального призначення та інше. До поточних видатків відносять і трансферти бюджетам місцевого самоврядування, трансферти на­селенню або певним групам населення, трансферти підприємствам або іншим країнам.

У свою чергу капітальні видатки спрямовані на фінансуван­ня інвестиційної та інноваційної діяльності, ноу-хау, на розши­рене відтворення. Серед капіталовкладень можна назвати кошти, що їх використовують на придбання земельних ділянок, будівель, споруд та устаткування; витрати згідно з прямими кредитними зобов'язаннями та кредитними гарантіями або на придбання інших фінансових активів; витрати на проведення науково-дослідної ро­боти, освіту та підвищення кваліфікації [21].

Ст. 30 БК України визначає склад видатків та кредитування Дер­жавного бюджету. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з ре­алізацією програм та заходів згідно із ст. 87 БК України.

Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованос­ті перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення, згідно із законом;

3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок креди­тів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України [1].

Джерелами формування спеціального фонду Державного бю­джету України в частині кредитування є:

1) повернення кредитів, наданих з державного бюджету індиві­дуальним сільським забудовникам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (рекон­струкцію) та придбання житла, і пеня;

3) повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермер­ським господарствам;

4) повернення коштів, наданих на формування Аграрним фон- дом державного інтервенційного фонду, а також для закупівлі ма­теріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників;

5) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що ма­ють цільове призначення згідно із законом про Державний бюджет України [1].

Кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 29 та ч. 3 ст. 30. БК України, спрямовуються відповідно на:

1) реалізацію інвестиційних програм (проектів), у тому числі шляхом рекредитування або надання трансфертів (за рахунок дже­рел, визначених п. 1 ч. З ст. 15 БК України);

2) розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання боргових зобов'язань за кредитами, отри­маними під державні гарантії на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пп. 1-3, 6 ч. З ст. 29 БК України);

3) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на бу-дівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (за рахунок джерел, визначених пп. 1-3 і 6 ч. З ст. 29 БК України);

4) виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відхо­дами неядерного циклу та ліквідацію радіаційних аварій, будівни­цтво пускового комплексу «Вектор» та експлуатацію його об'єктів, підтримку екологічно безпечного стану у зонах відчуження і без­умовного (обов'язкового) відселення, підтримку у безпечному ста­ні енергоблоків і об'єкта «Укриття» та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС (за рахунок джерел, визначених п. 4 ч. З ст. 29 БК України);

5) забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функ­ціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних сис­тем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впрова­дження електронного цифрового підпису (за рахунок джерел, ви­значених п. 5 ч. З ст. 29 БК України);

6) здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогоспо­дарських угідь (за рахунок джерел, визначених п. 7 ч 3 ст. 29 БК України);

7) придбання цінних паперів відповідно до ст. 9 Закону Укра­їни «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» [20] (за рахунок джерел, визначених п. 8 ч. З ст. 29 БК України);

8) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на фі­нансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження (за раху­нок джерел, визначених п. 9 ч. З ст. 29 БК України);

9) заходи, визначені абзацами 14-21 ч. 4 ст. 13 БК України (за ра­хунок джерел, визначених п. 10 ч. З ст. 29 БК України);

10) накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву (за рахунок 90 відсотків джерел, визначених п. 11 ч. З ст. 29 БК України);

11) обслуговування державного матеріального резерву (за раху­нок 10 відсотків джерел, визначених п. 11 ч. З ст. 29 БК України, та джерел, визначених п. 12 ч. З ст. 29 БК України);

12) реалізацію програм допомоги Європейського Союзу (за раху­нок джерел, визначених п. 13 ч. З ст. 29 БК України);

13) державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників на будівництво (реконструкцію) та придбання жит­ла (за рахунок джерел, визначених п. 1 ч. З ст. ЗО БК України);

14) реалізацію Державної програми забезпечення молоді жит­лом (за рахунок джерел, визначених п. 2 ч. З ст. ЗО БК України);

15) надання кредитів фермерським господарствам (за рахунок джерел, визначених п. З ч. З ст. ЗО БК України);

16) формування Аграрним фондом державного інтервенційного фонду, витрати Аграрного фонду, пов'язані з комплексом захо­дів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду, а також закупівлі матеріально-технічних ресурсів для по­треб сільськогосподарських товаровиробників (за рахунок джерел, визначених п. 4 ч. З ст. ЗО БК України);

17) реалізацію програм та заходів, визначених законом про Державний бюджет України (за рахунок джерел, визначених п. 2 ч. З ст. 15, п. 14 ч. З ст. 29 та п. 5 ч. З ст. ЗО БК України) [1].

Таємні видатки (ст. 31 БК України). Державний бюджет Укра­їни має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, пов'язаних з державною таємницею (таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в ін­тересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації.

Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Ра­хунковою палатою та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Звіти про

проведені таємні видатки попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Про про­ведені таємні видатки звіти розглядаються Верховною Радою Укра­їни на закритому пленарному засіданні [1].

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постій­ного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету, формується Резервний фонд бюджету. Порядок вико­ристання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабі­нетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів з резерв­ного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.

Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого са­моврядування щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.

У Державному бюджеті України резервний фонд передбачаєть­ся обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Структура місцевих бюджетів відповідно до ст. 63 БК Укра­їни містить в собі надходження і витрати на виконання повнова­жень оргаїів влади Автономної Республіки Крим, місцевих дер­жавних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самовря­дування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній ст. 65 БК України;

2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ре­сурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за ко­ристування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використання інших природних ресурсів, що зарахо­вується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юри­дичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що справляється ви­конавчими органами відповідних місцевих рад;

7) державне мито в частині, що належить відповідним бюдже­там [1].

Податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перерахо­вується):

• податковим агентом — юридичною особою (її філією, від­діленням, іншим відокремленим підрозділом) чи представ­ництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розта­шуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі;

• податковим агентом — фізичною особою, зараховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у органах доходів і зборів;

• фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є по­датковим агентом, зараховується до відповідного бюджету за податковою адресою такої фізичної особи [1].

Зазначені обов'язкові платежі складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та вра­ховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать

1) податок на прибуток підприємств та фінансових установ кому­нальної власності. Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автоном­ної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів;

2) плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення; плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого зна­чення; збір за спеціальне використання лісових ресурсів (крім збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування). Такі пла­тежі зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за міс­цезнаходженням (місцем розташування) відповідних природних ресурсів, а щодо водних об'єктів — за місцем податкової реєстрації платника збору;

3) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого са­моврядування;

4) місцеві податки і збори (крім єдиного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), що зарахо­вуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (крім збору в частині провадження торговельної діяльності нафтопродук­тами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогаба­ритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах);

5) фіксований сільськогосподарський податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у поряд­ку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами;

7) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бю­джетів (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сер­тифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними і районними державними адміністраціями, ви­конавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування;

9) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до бю­джету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здій­снення діяльності;

10) плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньяч­ного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю вино­градного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюно­вих виробів, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів міст Києва та Севас­тополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;

11) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової тор­гівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодо­вим, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;

12) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до бюджету Авто-

номної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення ді­яльності;

13) плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюджетів міст Ки­єва та Севастополя;

14) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюдже­тів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;

15) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських бюдже­тів міст Києва та Севастополя ліцензіатами за місцем здійснення діяльності;

16) штрафні санкції за порушення законодавства про патенту­вання;

17) адміністративні штрафи, що накладаються місцевими ор­ганами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

18) штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпо­рядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарюван­ня на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів;

19) надходження від орендної плати за користування майно­вим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;

20) плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;

21) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власнос­ті (крім платежів, визначених п. 5 ч. 2 ст. 69 БК України);

22) кошти, отримані від надання учасниками процедури заку­півель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не під­лягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» [19], в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бю-джетів;

23) кошти, отримані від учасника — переможця процедури за­купівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учасни-ку-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів місцевих бюджетів;

24) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали плати­нової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

25) кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі та­кого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одер­жаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дару­вання, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі;

26) інші доходи, що підлягають зарахуванню до місцевих бюдже­тів відповідно до законодавства та є такими, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів [1].

Відповідно до ст. 70 БК України видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про міс­цевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією про­грам, перелік яких визначено статтями 88-91 БК України.

БК України передбачає бюджет розвитку місцевих бюджетів, який є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

2) єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого са­моврядування;

3) дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господар­ських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;

4) плата за надання місцевих гарантій (відповідно до ст. 17 БК України);

5) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [22];

6) кошти від відчуження майна, що належить Автономній Рес­публіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них;

7) 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несіль­ськогосподарського призначення або прав на них, що перебува­ють у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогоспо-

дарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим: 35 відсотків — до бюджету Авто­номної Республіки Крим, 55 відсотків — до сільських, селищних, міських бюджетів Автономної Республіки Крим;

8) капітальні трансферти (субвенції) з інших бюджетів;

9) кошти від повернення кредитів, наданих з відповідного бю­джету, та відсотки, сплачені за користування ними (крім надхо­джень, визначених пп. 13 і 14 ч. 2 ст. 69 БК України);

10) місцеві запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

11) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, від­повідної місцевої ради (щодо коштів резервного фонду місцевого бюджету в частині витрат бюджету розвитку — за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адмі­ністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради) [1].

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення місцевого боргу;

2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам (крім капітальних видатків, що здійснюються за раху­нок визначених пп. 2-15 ч. 2 ст. 69 БК України надходжень спеці­ального фонду місцевих бюджетів);

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта госпо­дарювання;

4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до ст. 128 Земельного кодексу Укра­їни [23], за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки;

5) підготовка земельних ділянок несільськогосподарського при­значення або прав на них державної (до розмежування земель дер­жавної та комунальної власності) чи комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів;

6) платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста;

7) розроблення містобудівної документації на місцевому та ре­гіональному рівнях [1].

Дата добавления: 2017-01-13