Синаптичне передавання збудження

Властивості нервових волокон.

Нервові волокна характеризуються збудливіс­тю, лабільністю, ізольованим і двобічним проведенням збудження. Збудливість м'яку­шевих нервових волокон вища, ніж безм'якушевих. М'якушевим волокнам властива та­кож висока лабільність, вони можуть відтворювати до 500 імпульсів за 1 с. Досить низь­ка лабільність безм'якушевих нервових волокон.

Нерв складається з великої кількості нервових волокон. Збудження по кожному во­локну поширюється ізольовано, тобто воно не переходить на сусідні волокна. Збуджен­ня може поширюватися по нервовому волокну в обидва боки за допомогою колових струмів, які зумовлюються потенціалом дії.

Швидкість проведення збудження у різних нервових волокон неоднакова. У м'яку­шевих волокнах вона більша, ніжу безм'якушевих. Залежно від товщини м'якушеві нер­вові волокна проводять збудження зі швидкістю від 5 до 120 м/с, а безм'якушеві — від 0,5 до 3 м/с.

Інтенсивність обміну речовин у нерві досить мала. Енергії утворюється на 1 г нер­ва майже в мільйон разів менше, ніж на 1 г м'яза. Нерв практично невтомлюваний. Невтомлюваність його зумовлена низьким обміном речовин і високою лабільністю. Це створює сприятливі умови для виконання його основної функції — проведення нервових імпульсів.

Проведення збудження в нервових і м'я­зових волокнах здійснюється за допомогою потенціалів дії та зумовлених ними локаль­них колових електричних струмів, які поширюються по поверхні плазматичної мембрани.

Передавання збудження з нервового волокна на м'язове відбу­вається через спеціальні структурні утвори — нервово-м'язові синапси. Синапс складається з пресинаптичної мембрани, синаптичної щілини та постсинаптичної мемб­рани (Мал.). Закінчення аксона рухо­вого нерва розгалужуються на численні кінцеві нервові гілочки, що втратили міє­лінову оболонку. Мембрана цих гілочок і є пресинаптичною мембраною.Гілочки нервового волокна учавлю­ються в мембрану м'язового волокна,

Мал. Схема нервово-м'язового синапсу:

1 — осьовий циліндр; 2 — неврилема, яка перехо­дить у зовнішній шар сарколеми; 3 — сарколема; 4 — пресинаптична мембрана;

5 — постсинаптич-на мембрана; 6 — синаптичний простір (щілина); 7 — мітохондрії; 8 — синаптичні пухирці; 9 — міо­фібрила, що складається з протофібрил

яка в цій ділянці утворює складчасту постсинаптичну мембрану, або рухову кінцеву пластинку.

Нервовий імпульс, який надходить до нервового закінчення, спричинює виділення медіатора ацетилхоліну із синаптичних пухирців, які крізь пресинаптичну мембрану над­ходять у синаптичну щілину. Медіатор сполучається з особливим білком — рецептором постсинаптичної мембрани, це посилює її проникність для йонів натрію. Вони із синаптичної щілини спрямовуються в середину м'язового волокна і зумовлюють зменшення заряду мембрани, тобто її часткову деполяризацію. Коли деполяризація досягне певно­го порогового рівня, між деполяризованою постсинаптичною мембраною та сусідніми позасинаптичними ділянками м'язового волокна, що зберегли попередній заряд, вини­кає рух колового електричного струму. Цей струм спричинює появу потенціалу діі, який збуджує м'язове волокно.

У гладеньких м'язах нервово-м'язові синапси побудовані простіше, ніж у скелет­них. Передавання збудження тут здійснюється різними медіаторами.

Гладенькі м'язи іннервуються збуджувальними та гальмівними нервами. Із закін­чень гальмівних нервів виділяються гальмівні медіатори.

Дата добавления: 2014-01-04