Культура невербального спілкування

Педагогічний імідж керівника закладу освіти.

Останнім часом питання іміджу (англ. image - образ) людей, що обіймають високі посади в державному управлінні, політиків, бізнесменів, громадян, які працюють з певним колективом, набуло особливого великого значення. Вчені-соціологи та психологи ретельно аналізують і вивчають його. Адже розуміння його важливості нерідко відіграє вирішальну роль у досягненні успіху в різних життєвих ситуаціях. Особливо значущим у висновках теоретиків є твердження, що імідж, а, отже, й успіх залежить від себе самого.

Імідж (за тлумачним словником) - це рекламний представницький образ кого-небудь (наприклад, громадського діяча), що створюється для населення.

Імідж для педагога-керівника важливий навіть більше, ніж для будь-якого іншого фахівця, тому що саме він впливає на формування уявлень, установок, цінностей вихованців та вчителів і в свою чергу сприяє формуванню іміджу освітнього закладу. Педагогічний імідж керівника закладу освіти - емоційно забарвлений стереотип сприйняття образу педагога в свідомості вихованців, колег, соціального оточення, в масовій свідомості.

Важливо пам'ятати, що створення іміджу потребує значних зусиль і клопіткої праці. Це насамперед визнання особистої відповідальності за самого себе, за свої дії та обставини, в яких ти перебуваєш. Складові іміджу:

- володіння мистецтвом спілкування (навички грамотного листування, уміння вести ділову й дружню розмову, знання правил етикету на прийомах і ділових зустрічах, презентаціях тощо, чітка артикуляція);

- зовнішній вигляд (відповідно до обставин);

- манери поведінки;

- уміння контролювати себе: яке враження ви справляєте на інших, особливо тих, з ким спілкуєтесь у даний момент.

Власний позитивний імідж великою мірою залежить від такого потужного фактора, як зовнішній вигляд. Уміння одягатися не кричуще, а скромно, проте модно і зі смаком, відповідно до обставин викликає в партнерів повагу і віру у вашу надійність. Зовнішній вигляд допомагає людині привернути до себе увагу, створити позитивний настрій. Керівник всім своїм зовнішнім виглядом повинен викликати прихильність до себе у колег та учнів. У манері одягатися виявляється одне з головних правил: красиво виглядати значить проявляти пошану до навколишніх людей. Правильний вибір одягу допомагає досягти професійного успіху. Розумно поєднуючи вимоги моди зі своїм зовнішнім виглядом, слід дотримуватись такого правила:

1. Зовнішня естетична виразність. «Я повинен бути естетично виразним, - писав А.С.Макаренко, — тому я ні разу не вийшов з нечищеними чобітьми або без ременя. Я не допускав до уроку вчителя неохайно одягненого. Тому у нас увійшло у звичку ходити на роботу в найкращому костюмі».

2.Елегантність.

3.Відповідність моді. Однак, бути одягненим дуже модно-ознака поганого смаку, відставати від моди неприпустимо, тому одягатися треба по моді, але так, щоб це не впадало в очі.

4.Відповідність віку, фігурі, ситуації.

Водночас справжній керівник не стане підкреслювати одягом свою привабливість, він демонструватиме на роботі свій розум, професійні навики і здібності.

Натомість можна бути гарно вдягненим і уміти красиво викласти підготовлену заздалегідь промову, але ви не справите на співрозмовників належного враження, якщо ваші очі «бігають», коліна тремтять, руки нервово рухаються, ви сутулитесь, тобто тіло робить те, що «наказує» мозок. Іноді постава, жести, міміка, інтонація - невербальні елементи комунікації можуть сказати значно більше, ніж слова. Отже, важливо, щоб зовнішній і внутрішній образ були в гармонії.

Слід зауважити, що не всі задоволені тим враженням, яке вони справляють своїм іміджем на товариство, повагу і увагу якого прагнуть заслужити, оскільки не завжди правильно обирають роль і манеру поведінки під час спілкування. Часто людина має величезні потенційні творчі здібності, талант і працелюбність, але через відсутність відповідного іміджу не досягає поставленої мети, не може посісти жаданої посади. Це є наслідком низької самооцінки самого себе, втрати віри у свої сили і можливості. У цій ситуації не варто звинувачувати когось; потрібно пам'ятати, що ви самі себе поставили в таке становище, в якому з вами могли вчинити тільки так.

Можна, звичайно, залишити все без змін. Це найпростіше і найлегше, ніж кинути виклик обставинам, що склалися. А кинути виклик - означає вдосконалювати свій імідж, прагнути змін на краще.

Для створення позитивного іміджу необхідно завжди дотримуватися таких основних правил:

1. Продумайте найменші деталі справи, ділової зустрічі, оскільки навіть одна помилка може звести все нанівець.

2. Запізнення, неправильно сказане або написане прізвище, неперевірені факти, одяг, що не відповідає обставинам, далека від усталених норм поведінка не викличуть до вашої особи такого ставлення, на яке ви сподіваєтесь.

3. Пам'ятайте, що враження створюється переважно на невербальному рівні, тому стежте за своїми емоціями.

4. Те, що бачите і розумієте ви, необов'язково бачать і розуміють інші, тому поважайте думку співрозмовника, навіть якщо вона не збігається з вашою.

5. Для створення позитивного іміджу слід попередньо визначитися щодо типу свого темпераменту, аби мати змогу поступово позбавитися тих рис, які вам заважають. Про темперамент знали ще в Давній Індії, давньому Китаї й Тибеті. У 2 столітті н.е. Гален, давньоримський лікар, виходячи з учення Гіппократа, описав чотири основних типи темпераменту: холеричний (від грецького жовч), меланхолічний (від грецького чорна жовч), сангвінічний (від латинського кров) і флегматичний (від грецького лімфа).

Найбільше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях, коли раптово треба розв' язувати якусь проблему - чи то сталося нещастя, чи якась інша пригода.

Холерик - це боєць, невживчивий, наполегливий, інколи безкомпромісний, упертий у досягненні мети. Він відзначається різкою зміною настрою, він швидко збуджується, буває агресивним, не контролює своїх рішень і дій. Запальний, готовий піти на будь-який ризик, часто безрозсудний і під час гніву через дрібницю може зламати власну долю.

Флегматик - повна протилежність холерика. Це трудівник повільний у почуттях і думках, ретельний у діях. Він дещо тугодум і, знаючи це, розсудливо намагається уникнути ситуацій, які вимагають швидкої реакції. Флегматик важко переходить до іншого виду діяльності. За несприятливих умов ним оволодіває апатія.

Сангвінік - швидкий, кмітливий і винахідливий, нерідко дотепний. Водночас для нього характерні швидка зміна настрою, рішень, непродуманість дій.

Меланхолік схильний до депресії, зовні завжди стриманий, часто вважає, що його недооцінюють ті, з ким він спілкується, і глибоко переживає це. За несприятливих умов може бути замкненим і відчуженим.

Слід знати свій тип темпераменту, свої позитивні та негативні якості та вдосконалювати себе.

Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися зі своїми негативами і сформувати позитивний імідж, варто звернутися до спеціаліста-іміджмейкера. Він навчить глибше пізнавати власну індивідуальність, виділяти в собі позитивне і боротися з негативними проявами, проконсультує щодо того, як добирати найбільш доцільні форми і манеру поведінки, успішно проводити ділові зустрічі тощо.

Імідж не може бути сформованим раз і назавжди. Якщо сьогодні він влаштовує вас, то завтра можлива ситуація, яка потребуватиме його коригування («Вік живи - вік учись»). Цей процес повинен бути неперервним. Слід пам'ятати, що педагогічний імідж керівника навчального закладу — це не тільки важлива складова особистого успіху, але й престижу освітньої установи, котру він очолює.

Важливим елементом іміджу є невербальне спілкування, про що вже ми зазначали вище. Розглянемо докладно невербальні засоби. Скористуємось схемою О.Кузнецової. Ця схема свідчить про широку палітру засобів вираження людиною свого ставлення, і керівник мусить працювати над розширенням і вдосконаленням репертуару впливу невербальними засобами. Звісно, не всі вони рівнозначні, проте кожен із них «зчитується» підлеглими, посилюючи або нейтралізуючи враження від слів керівника.

Дослідження засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більшу вагу у спілкуванні, ніж слово. Так, коли ви висловлюєте слова подяки і водночас супроводжуєте висловлювання жестом негативної оцінки (похитування головою), то 85% сприймуть цю інформацію за змістом жесту, а не слова. Отже, до зовнішньої техніки керівник мусить бути дуже уважним. Розглянемо деякі з її елементів.

Жест керівника мусить бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага віддається округлій і скупій жестикуляції. Пригадаємо, що жести бувають описовими та психологічними; відкритими та закритими. Варто звернути увагу і на такі поради: близько 90% жестів слід робити вище пояса, бо жести, зроблені руками нижче пояса, нерідко мають значення невпевненості, невдачі. Лікті не повинні триматися ближче, ніж за 3 см від корпуса. Менша відстань символізуватиме нікчемність і слабкість авторитету.

Правильно обрані поза та жести можуть впливати на результат розмови або переговорів. Не варто розмахувати руками, метушливо поправляти щось у своєму одязі, зачісці, часто дивитися на годинник, діставати з кишень різні предмети (записник, ручку тощо), тим самим підкреслюючи свою невпевненість, знервованість. Слід пам'ятати, що, скажімо, жест запрошення, позбавлений слів, означає наказ, а той, що супроводжується словами, - запрошення. Можна навчитися розпізнавати жестикуляцію, щирі ц нещирі жести, визначати за ними, по-дружньому чи вороже ставиться до вас співрозмовник. При цьому важливо не забувати, що такі самі спостереження ведуться і за вашою поведінкою.

Коли співрозмовник енергійно жестикулює, дуже близько підходить до вас, він вторгається у ваш простір і викликає неприємні відчуття. Це притаманно переважно особам владним і рішучим, а врівноважена, стримана людина таких ситуацій не допускає. Відстань, на яку можна наближатися до співрозмовника, визначається правилами етикету і залежить від характеру взаємин. Близьким людям можна навіть обнятися при всіх, а діловим партнерам краще розмовляти, перебуваючи на відстані витягнутих рук.

Найвиразнішими на обличчі людини є очі. «Порожні очі - дзеркало порожньої душі» (К.Станіславський). Керівнику слід уважно вивчати можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності м'язів обличчя та очей («бігаючі очі»), а також і неживої статичності («кам'яне обличчя»).

Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про духовне здоров'я і моральну силу особистості.

Як саме досягти зовнішньої виразності? Існують такі шляхи:

- навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, розвивати вміння «читати обличчя», розуміти мову тіла, часу, простору у спілкуванні;

- прагнути розширити особистий діапазон різник засобів шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, візуального контакту, організація простору) і самоконтролю зовнішньої техніки;

- домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки відбувалося органічно з внутрішнім переживанням, як логічне продовження думки і почуття керівника.

Дата добавления: 2013-12-14