Культурно-цивілізаційна ідентичність в умовах глобальних трансформацій. Глобалізація культури і культура глобалізації

Незважаючи на визнання вагомого вкладу західних цивілізацій у системі загальнолюдських цінностей, перехід культур і кожного її носія від монолокальності до полілокальності є досить складним. Тому не випадково центральною проблемою стає проблема ідентичності, пошуку місця своєї власної культури між глобальним і локальним, етнічним і цивілізаційним. Людство, стрімко змінюючи світ, не встигає вписувати у нього себе, усвідомлювати себе у цьому світі. Ускладнення культурного простору призводить до утворення нового рівня особистісної культури, який забезпечує психологічну адаптацію людини в культурному вимірі, сприяє соціальній мобільності, виступає базовою характеристикою нових типів соціокультурної ідентичності в глобальному світі.

Сучасні інтеграційні процеси супроводжуються «розмиванням» етнокультурної ідентичності, появою нових форм самовизначення людини у глобальному світі. Ціннісно-змістовні основи, які віками формувалися, збирали націю у єдине ціле, під впливом інших культур активізують механізм адаптації, не лише самі приймають елементи інших культур, а й стають джерелом розвитку культури іншої спільноти. В результаті зростає стремління до збереження власної культурної самобутності, яке не виключає розуміння ролі і значення універсальних цінностей культури.

Така ситуація обумовлює завдання для вчених не лише культурологічного, а й політологічного напряму досліджень, гуманітарної сфери в цілому. Глобалізація культури, власне, сама повинна мати „культурний характер ”, мати власну культуру, бути „глобалізацією з людським обличчям”. Саме таке визначення закріплене в документах ООН, під таким гаслом була опублікована щорічна (1999 р.) Доповідь про розвиток людини. В ній зазначалася необхідність інтегрування в процес глобалізації людського і соціального вимірів. Значна частина людей і народів не погоджуються на роль об’єктів у процесі глобальних перетворень, відстоюючи власні цінності й усвідомлюючи, що не може бути єдиного світу з єдиною вірою, єдиною системою світогляду і світорозуміння, єдиними нормами, цінностями. Жодна культура не може претендувати на право виключного голосу чи єдино вірного світобачення. Відносини між культурами мають будуватися на принципах відкритості, консенсусу і плюралізму. Для реалізації такої політики відносин є все необхідне вже нині.

Дата добавления: 2013-12-14