Навесні 1923 р. Рада Антанти оголосила про своє рі­шення віддати Польщі окуповану нею Східну Галичину

У Тарнуві, біля Кра­кова, знаходився у вигнанні уряд УНР.

Січня 1922 р. деле­гаціяУСРР на чолі із заступником голови Раднаркому, коман­дуючим збройними силами України і Криму М. Фрунзе уклала в Анкарі відповідний договір.

У березні 1921 р. радянська Росія і Туреччина уклали договір про дружбу і співробітництво.

Лютого 1921 р. Ф. Кон і Ю. Коцюбинський підписали перший мирний договір радянської України — з Литвою.

18 бе­резня 1921 р. був укладений Ризький мирний договір із Поль­щею. Державним кордоном сторони визнали лінію фактичного розмежування до початку радянсько-польської війни.

Було обговорено, що такий же договір Туреччина підпише з Україною.

Незважаючи на підписання Ризького договору відносини з Польщею залишалися напруженими.

Користуючись підтрим­кою Ю. Пілсудського, С Петлюра мав намір продовжувати в Україні боротьбу з більшовиками.

З території Польщі здійснювалися партизанські рейди на Правобережжя. Після кількаразових протестів X. Раковського польський уряд виму­шений був офіційно відмежуватись від акцій Петлюри (хоча диверсійні акції з польської території на землі радянської України продовжувались на протязі всіх 20-х рр.).

Уряди РСФРР і УСРР звернулися до Франції, Англії й Італії з нотами протесту, указавши, що населення Східної Гали­чини більш ніж на три чверті складається з українців.

У квітні 1921 р. у Берліні була укладена угода міме УСРР і Німеччиною про обмін військовополоненими й інтер­нованими громадянами.

У грудні цього ж року у Відні була підписана тимчасова угода між урядами Росії й Украї­ни, з одного боку, і Австрії — з іншого.

Повноважним пред­ставником УСРР у Відні був призначений Ю. Коцюбинський.

У квітні—травні 1922 р. у Генуї (Італія) відбулася кон­ференція глав урядів європейських держав, метою якої було врегулювання післявоєнних економічних і фінансових проблем, а також розгляд «російського питання».

Оскільки, крім РСФРР, інші радянські республіки на конференцію не були запрошені, була прийнята угода, за якою делегація Росії отри­мала право укладати і підписувати міжнародні угоди і дого­вори від імені всіх республік.

До складу делегації РРФСР був включений X. Раковський.

Скориставшись протиріччями між великими державами, радянська делегація під час роботи конференції (квітень 1922 р. ) у містечку Рапалло, біля Генуї, уклала договір між РСФРР і Німеччиною.

У листопаді цього ж року в Берліні була укладена угода про поширення чинності російсько-німе­цького договору на Україну та інші радянські республіки.

Наприкінці 1922 — на початку 1923 р. Україна, Росія і Грузія в складі єдиної делегації взяли участь у роботі Лозаннської конференції, що розглянула питання про чорно морські протоки.

Справляючи тиск на Туреччину, Велика Британія домоглася того, що було прийняте несприят­ливе для України рішення про відкриття проток для військо­вих кораблів нечорноморських держав.

Дата добавления: 2014-01-04