Вибір виду бібліографічного апарату

Призначення і склад бібліографічного апарату

Призначення бібліографічного апарату. Він пов'язує зміст видань з літературою і документальними джерелами на ту ж і близькі теми -- повідомляс бібліографічні відомості про них, які містять їхню коротку характеристику (хто автор, яка назва, де, коли і ким видано).

Завдання бібліографічного апарату — ознайомити читача з джерелами цитат. запозичень, фактів і дати йому можливість знайти їх у бібліотеці чи магазині, а також отримати інформацію про видання (твори), які розглядають чи рекомендують у тексті, проінформувати про літературну бату написаного, допомогти у виборі літератури за темою твору (видання), дозволити автору стисло подати викладене, відправивши читача до праць, де тему чи проблему, яких він торкається, розглянуто повніше, детальніше або по-іншому.

Склад бібліографічного апарату. До нього входять:

Бібліографічні посилання — бібліографічні відомості про джерела цитат, фактів, запозичень у літературі, що аналізують, згадують чи (або) рекомендують; вони пов'язані умовними позначками або за прізвищем автора і роком видання з конкретними місцями основного тексту, яких вони стосуються, або розташовані безпосередньо за ними (тоді зв'язок очевидний)

Для бібліографічних посилань характерне те, що їх наводять на ходом викладення тексту, а не підбирають і розміщують за будь-якою системою. Тому навіть якщо їм надано форму переліку, зовнішньо подібного до списку, вони відрізняються від нього несистематизованістю.

Прикнижкові (пристатейні) бібліографічні списки (покажчики). Такий список (покажчик) — не тематично відібраний систематизований перелік бібліографічних відомостей про використану, цитовану чи рекомендовану літературу, пов'язаних з основним текстом цифровими порядковими номерами чи (в ненумерованих алфавітних списках) за прізвищем автора чи початковим словом (словами) назви і роком видання.

Для бібліографічного списку характерна проста структура: в ньому або нема внутрішніх рубрик, або вони одного ступеня рубрикації та відсутній власний апарат: передмова, допоміжні покажчики тощо.

Покажчики — бібліографічний посібник складної структури — з рубриками декількох ступенів, Із власним апаратом: передмовою, списками скорочень й умовних позначень, допоміжними покажчиками тощо

Застосування бібліографічних посилань. Бібліографічні посилання подають обов’язково при цитуванні й запозиченні даних у наукових і виробничих виданнях.

Бажані - посилання рекомендаційного характеру в навчальних і науково-популярних виданнях.

Їх дозволяється не наводити: І) у виданнях для масового читача, якщо посилання не носять рекомендаційного характеру; 2) в будь-яких виданнях, шо містять бібліографічний список з описом усіх творів, на які потрібно зробити посилання (список у таких випадках відіграє одночасно роль переліку бібліографічних посилань, тобто в потрібних місцях основного тексту вміщують знаки приміток до нього, його номерів); 3) у навчальних і науково-популярних виданнях, якщо це посилання на джерело непрямих запозичень чи на літературу, що була використана для написання твору.

Посилання не можна опускати навіть за наявності у виданні прикнижкового бібліографічного списку чи покажчика, якщо у цих посиланнях містяться відомості про видання або їхні частини, які не варто вводити до такого списку (покажчика), оскільки вони не стосуються його теми.

Посилання мають перевагу перед списком, якщо їх небагато, і вони не наводять навіть основну літературу за темою твору.

3. Застосування бібліографічних списків (покажчиків)

Бажані:

1) рекомендаційні списки – у виданнях масових політичних і виробничих, у навчальних, науково-популярних, якщо відсутній внугрішньокнижковий (внутрішньожурнальний) рекомендаційний бібліографічний список;

2) списки основних літературних джерел творів у виданнях наукових, виробничих для фахівців вищої ланки, якщо джерела складають літературу за темою твору.

Недоцільні:

1) рекомендаційні списки при наявності у виданні рекомендаційного внутрішньокнижкового списку чи покажчика (останньому у виданнях масової літератури навіть віддають перевагу),

списки використаної літератури — у будь-яких виданнях, оскільки автор зазвичай використовує значно ширше коло джерел, аніж ті, що складають літературу за темою твору, через що такі списки є формальними, містять велику кількість непотрібних бібліографічних описів.

Дата добавления: 2014-01-04