Громадський

Суспільний

Суспільний – громадський

Оригінальний

Неординарний

Неординарний – оригінальний

Вказує на те, що якийсь факт, подія, явище виділяється з ряду інших своєю незвичайністю: неординарні прикмети року.

Створений самостійно, без наслідування відомих зразків:

оригінальна вистава, оригінальне оформлення.

Який стосується всього суспільства: суспільний клас, суспільне
надбання.

Який стосується громади – групи людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів тощо: громадський осуд, громадська поведінка, громадське доручення.

2. Труднощі засвоєння паронімів.

Однією з семантичних груп української лексики є пароніми (від грецького раra – біля, при + onoma – ім'я) – однокореневі слова близькі за звучанням, але різні за значенням, або які частково збігаються у значенні: абонент – абонемент, афект – ефект.

Паронімічними відношеннями поєднуються пара слів, значно рідше – три або більше.

За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

Ø Синонімічні: важкий – тяжкий, привабливий – принадливий.

Ø Антонімічні: прогрес – регрес, еміграція – імміграція, адресат – адресант.

Ø Що мають семантичну близькість: вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати.

Ø Тематичні: абонемент – абонент, пам'ятка – пам'ятник.

Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного їх вживання. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.

При складанні документів потрібно звернути увагу на такі особливості функціонування паронімів у діловому мовленні.

Норми літературної вимови голосних і приголосних звуків у різних позиціях, вимова звуків і звукосполучень, окремих слів та граматичних форм, зміна якості звуків у залежності від наголосу або сусідства з іншими звуками – усе це включає поняття орфоепія.

Літературна вимова – нормалізована вимова освічених людей без діалектних або індивідуальних рис. Норми літературної вимови обов'язкові, для всіх. Тому в наш час – час активного суспільного життя – удосконаленню вимовних норм і оволодінню ними приділяється велика увага.

Правильна, красива вимова значною мірою залежить від наголошення слів.

Особливістю українського мовлення є переміщення наголосу в іменниках першої відміни множини на закінчення. Наприклад: книжка – книжки, книжками, книжкам; вітер – вітри, вітрами, вітрам тощо.

Отже, у формах однини наголос переважно постійний, у формах множини він переноситься з основи на закінчення.

В українській мові існує значна група власних географічних назв із суфіксами -щин-, -чин-, у яких треба звернути увагу на вимову, наприклад:

Київщина – (бо Київ)

Полтавщина – (бо Полтава)

Харківщина – (бо Харків)

Донеччина – (бо Донецьк)

Слід запам'ятати наголошення особових форм дієслова бути: б у ду, б у деш, б у дуть, б у де, б у демо..., бул а, бул о, бул и.

Правильним є наголошення кінцевого складу у дієсловах типу: нест и, вест и, везт и та ін. Наприклад: нерти — принест и, пронест и, занест и, піднест и, внести... (а не прин е сти, зан е сти,..).

Слід звернути увагу на віддієслівні іменники середнього роду на

(-ання), вони наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві. Наприклад:

чит а ти – чит а ння тес а ти – тес а ння

пис а ти – пис а ння пізн а ти – пізн а ння

пит а ти – пит а ння завд а ти – завд а ння

надб а ти – надб а ння призн а ти – призн а ння

Однаково наголошуються словосполучення (кварт а ли будинків і кварт а ли року), неправильною є вимова: завданн я, ч и тання, п и сання, кв а ртал.

Важливо розрізняти наголошення слів стат у т (зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.) і ст а тус (у міжнародному праві – становище, стан),

Пам'ятаймо і про наголошення таких часто вживаних іншомовних слів: діал о г, катал о г, монол о г, мілім е тр, сантим е тр, кілом е тр, демокр а тія, бюрокр а тія, аристокр а тія та ін.

Примітка. Окрім словесного велике значення має логічний наголос. Це посилення наголосу на певному, слові чи складі для увиразнення висловленого за допомогою голосу.

Наголос в українській мові може змінювати лексичне значення слова: н а цінка – нац і нка, кр е дит – кред и т, з а мазка – зам а зка, ю рма – юрм а, з а мок – зам о к, зан я ття – занятт я, дор о га – дорог а, п о діл - под і л та ін. Одне й те саме слово в різних наголошених позиціях означає й різні поняття. Такі слова називають омографами.

ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що вивчає лексикологія?

2. Яка лексика обмежена у вживанні?

3. Дати визначення професійних слів. Наведіть їх приклади.

4. З якою метою професійні слова вживаються у спілкуванні фахівців?

5. Які слова називаються багатозначними? Наведіть приклади багатозначних та однозначних слів.

6. Які слова називаються омонімами?

7. У чому полягає відмінність між омонімічністю і багатозначністю? Наведіть приклади.

8. Які слова називаються синонімами? Наведіть приклади.

9. Як використовуються синоніми у діловому мовленні?

10. Які слова називаються антонімами? Наведіть приклади.

11. Які слова називаються паронімами? Навести приклади.

Домашнє завдання:

1. Вивчити конспект лекції

2. Дати відповіді на питання самоконтролю

3. СРС 6. Типи термінологічних словників.

4. Підготуватися до ПР 6. Складні випадки слововживання.

Картка № 1

1. Що таке лексика? Яке походження цього слова?

2. Складіть 3 речення зі словом горіти в таких значеннях:

¶ Знищувати вогнем.

¶ Перен. Червоніти від приливу крові.

¶ Перен. Пройматися сильним почуттям, віддаватися чому-небудь.

Дата добавления: 2014-01-04