Лекція 4. Українські землі наприкінці 17 ст. – наприкінці 18 ст

1. Україна за гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1709 рр.)

2. Ліквідація російським царизмом української автономії

3. Становище Правобережної України під владою Польщі

Література

В.В. Світлична Історія України, Київ, 2005, с. 124 – 139

1. Гетьманування І. Мазепи було вирішальним моментом у стосунках між Україною і Москвою. І. Мазепа (1639 – 1709 рр.) народився в селі Мазепинці на Київщині, православний шляхтич, закінчив Київську академію, Єзуїтську колегію у Варшаві, паж при дворі Я. Казимира, писар в уряді Дорошенка, осавул в уряді Самойловича. Мазепа обраний гетьманом у 1687 році, коли українські землі були розчленовані, «Коломацькі статті» підписані з Москвою обмежували ще більше автономію України. Своєю політикою І. Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України; проводив значну меценатську діяльність: збудував 12 і реставрував 20 храмів, Києво-Могилянська академія стала академією (із колегії). Соціальна політика однак була негнучкою. Мазепа опирався на шляхту і старшину, а селян, міщан, козаків сильно пригноблювали, що загострювало соціальні відносини. Головною метою І. Мазепи було об’єднання українських земель в єдину державу і великі сподівання у цьому він мав до Петра І, з яким склалися довірливі стосунки.

Перевіркою цих стосунків стала Північна війна зі Швецією Росії, яка намагалася знайти вихід до Балтійського моря. Мазепа підтримував боротьбу Росії, але у 1708 р. підписав таємний договір зі шведським королем Карлом ХІІ з метою отримання підтримки в отримані незалежності України від Росії.

Причини такої політики:

1) Петро І був прибічником суворої централізації і проти автономії України;

2) Під час війни Петро І нещадно експлуатував українське населення: козаків у війні, селян і міщан у будівництві мостів, каналів і це викликало протест. Старшина вимагала пошуку іншого союзника;

3) Петро І міг пожертвувати Україною за вихід до Балтики.

Мазепа разом з 15 тис. козаків і 8тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком перейшов на бік шведів у жовтні 1708 р., коли Карл ХІІ вступив на Україну, але основна частина козаків Мазепу не підтримала (козаків сильно пригноблювали, не знали про істинні цілі). Петро І об’явив Мазепу зрадником. Царські війська зруйнували столицю Мазепи Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ. Петро І наказав обрати новим гетьманом І. Скоропадського.

27 червня 1709р. відбулася Полтавська битва, де переміг Петро І, Мазепа емігрував у Молдавію і 20 вересня 1709 помер.

Конституція П. Орлика

Після смерті І.Мазепи гетьманом українська еміграція обрала П.Орлика. Він склав проект першої Конституції України, яка мала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська». Зміст її такий:

а) проголошувалась незалежність України від Польщі і Росії;

б) обґрунтовувалась протекція шведського короля та союз з Кримським Ханством;

в) територія України визначалась Зборівським трактатом 1649 р.

г) запорожцям повинні були бути повернені містечка Трахтемирів, Кодак, Кемберду, землі над Ворсклою;

д) при гетьманові утворювалася Генеральна рада з законодавчою ініціативою (владою), куди входили генеральна старшина, полковники, виборні депутати від полків та депутати від запорожців, Рада збиралася на Різдво, Великдень та Покрову;

е) кривди гетьмана та провини старшини розглядав генеральний суд, самостійно діючий;

є) керував державною скарбницею і майном генеральний підскарбій; гетьман утримувався за рахунок окремих земель;

ж) полковники і сотники обирались, а потім затверджувались гетьманом;

з) спеціальна комісія проводить ревізію старшинських земель і повинностей населення;

й) скасовувалась оренда й податки на утримання гетьманської гвардії;

і) гетьман захищав населення від податків і повинностей.

Це була демократична Конституція, яка обмежувала владу гетьмана в угоду старшині. Вона не була запроваджена і спроби боротися проти Росії стали марними.

2. Після перемоги в Полтавській битві Петро І розпочинає низку заходів по ліквідації автономії України:

– У 1709 р. гетьман І. Скоропадський отримав резидента від Росії, який його контролював

– У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову

– У 1722 р. створилася Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом

– З 1724 р. після смерті г. Павла Полуботка Лівобережною Україною правила тільки Малоросійська колегія

– Вільна торгівля українців заборонялась.

Після смерті Петра І російські імператори використовували українську карту і інколи пом’якшували свою політику. Так у 1727 р. царський уряд відновив владу гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727 – 1734 рр.), який навів порядок у фінансах, податках, сформував бюджет, відновив вільну торгівлю, провів слідство про маєтки – де були порушення – повернули до попереднього етапу. Усі маєтності поділялись на рангові, надані за заслуги, ратушні, вільні, спірні та монастирські. Судові справи вів Генеральний Суд. Гетьман планував створити новий єдиний кодекс законів для всієї Гетьманщини. Життя стабілізувалось. Після смерті Д. Апостола 16 років гетьмана не було. Останнім гетьманом за протекцією брата Олексія став Кирило Розумовський (1750 – 1764) при Єлизаветі Петрівні.

Однак при Катерині ІІ автономія України була знищена:

– у 1764 р. ліквідуване гетьманство, а владу передано Малоросійській колегії;

– у 1775 р. знищено Запорозьку Січ, її землі роздані царським фаворитам, генералам. 25 тис. козаків переселили на Кубань, 5 тис. виїхали до Туреччини і заснували Задунайську Січ (1775 – 1828 р.), значна чисельність козаків стала селянами;

– у 1781 – 1782 р. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

– у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні, а козацтво ліквідоване як стан. Заможні отримали грамоти дворян і офіцерів.

Таким чином, Україна стала провінцією Російської імперії. Українському народу не вдалося зберегти свою державність.

Приєднання до Росії південних регіонів України та Криму

Після перемоги Росії у російсько – турецьких війнах була ліквідоване Кримське Ханство і всі землі увійшли до складу Російської імперії і отримали назву Новоросії. Сюди переселяли сербів, німців, греків. Росіяни і українці становили 80 % населення. Виникли Олександрівськ (Запоріжжя), Херсон, Севастополь, Катеринослав, Миколаїв, Одеса. Вихід до Чорного моря сприяв економічному розвитку України.

3. Польща відновила на Правобережжі порядки, які існували до визвольної війни: 40 польських магнатів володіли 80 % території Правобережжя, посилювалося соціальне гноблення українського селянства – панщина 5-6 днів, переслідувалося православ’я. у 1699 р. Сейм скасував козацький устрій.

Посилення польського гноблення привело до хвилі повстань:

1. 1700 – 1704 рр. – визвольна боротьба козацтва на чолі з полковником Семеном Палієм. Були звільнені від шляхти Київщина, Черкащина, Поділля. Повстання придушили російсько – польські війська, а також козаки Мазепи.

2. Гайдамацький рух. У другій половині 18 ст. почався гайдамацький рух. Його соціальна база: селяни – втікачі, міська біднота, наймити. Цей рух називався Коліївщина. Він охопив Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь. Керували ним М. Залізняк і І. Гонта. Коліївщина була спрямована проти польського гноблення.

3. Рух опришків. У західноукраїнських землях соціальний протест виявився у русі опришків. Найбільш відомим їх ватажком був Олекса Довбуш, який грабуючи багатих, добро роздавав бідним. Рух опришків був придушений лише у першій половині 19 ст. австрійськими військами.

Поділи Речі Посполитої

У другій половині 18 ст. Річ Посполита переживала період глибокої економічної і політичної кризи. Цим скористалися Австрія, Росія та Прусія, які розділили її землі і Річ Посполита перестала існувати як держава.

1 поділ 1772 р. – до Австрії відійшла Галичина.

2 поділ 1793 р. до Росії відійшло Правобережжя (Київщина, Волинь, Поділля).

3 поділ 1795 р. до Росії відійшла Волинь (Берестейщина).

На Правобережній Україні були створені Київська, Волинська та Подільська губернії.

До Австрії у 1775 р. була приєднана Буковина, яка до цього була у складі Османської імперії. Під владою Австрії знаходилась і Угорщина, у складі якої знаходилась Закарпатська Україна. З 1876 р. Австрійська імперія стала називатись Австро – Угорщиною.

Уніфікація адміністративно – територіального поділу українських земель у складі Російської імперії

У 1802 р. російський уряд ліквідував Малоросійську губернію і замість неї створив Чернігівську і Полтавську.

Новоросійську губернію поділено на Катеринославську, Таврійську і Миколаївську (з 1803 р. – Херсонську). Бессарабія увійшла до складу Новоросійсько – Бессарабського генерал – губернаторства. У 1832 р. утворене Київське генерал – губернаторство. У 1835 р. – Слобідсько – українську губернію перейменували у Харківську.

Україна таким чином була поділена на 9 губерній. Значна кількість українців проживала на території Курської, Воронезької, Бєлгородської губерній та Кубані.

Питання для закріплення матеріалу:

1. Україна за гетьманування І. Мазепи.

2. Україна і Північна війна. Полтавська битва.

3. Конституція П. Орлика.

4. Політика Петра І в Україні.

5. Українська політика Катерини ІІ.

6. Д. Апостол і К.Розумовський – останні гетьмани України.

7. Ліквідація Запорозької Січі.

8. Становище Правобережної України під владою Польщі.

9. С. Палій.

10. Гайдамаччина.

11. Рух опришків.

12. Поділи Речі Посполитої і доля українських земель.

13. Українська культура другої половини ХУІІ – ХУІІІ ст..

Дата добавления: 2014-01-04