Формування національної стратегії безпеки США

Україна та стратегія безпеки США

1. Формування національної стратегії безпеки США.

2. Україна в американському просторі безпеки (2010-2012 рр.).

Література

1. Daniel A. Russell. Ukraine and Its Relations With the United States // http://www.state.gov/p/eur/rls/rm/2010/140325.htm.

2. The National Security Strategy of the United States of America [2010] // http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/rss_viewer/national_security_strategy.pdf.

3. Коломієць О.В. Англосаксонська модель національної безпеки США // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Grani/2012_2/35.pdf.

4. Нова оборонна стратегія США та Європа: безпекові і зовнішньополітичні аспекти. Аналітична записка // http://www.niss.gov.ua/articles/778.

У період «хо­лодної війни» стала конфронтація в військовій, ідеологічній та інших галузях визначила пріори­тет зовнішньо-і військово-політичного підходу до проблем національної безпеки в Сполучених Шта­тах. Тому стратегія національної безпеки США в зазначені роки мала зовнішньополітичну спрямо­ваність, практично не охоплюючи внутрішніх сфер суспільства.

В Законі США «Про національну безпеку» 1947 року не міститься визначення поняття наці­ональної безпеки, проте американські вчені-полі­тологи визначили різноманітні визначення цього поняття. Словник військових термінів Міністер­ства оборони США визначає національну безпе­ку країни як сферу застосування спільних зусиль військової і зовнішньої політики, як бажана умова (стан), забезпечена в першу чергу американськи­ми військовою й оборонною перевагою над кожною іноземною державою або групою держав, сприятли­вою позицією в міжнародних відносинах, а також обороноздатністю і невразливістю, що дозволяють успішно протистояти ворожим або руйнівним, яв­ним або прихованим діям інших країн, включаючи застосування ними військової сили.

Масштабна терористична атака на торговельні центри в США 2001 року призвела до формування Доктрини Буша та низки інших безпекових постулатів, закріплених у Національній стратегії обміну інформацією, Національній стратегії боротьби з тероризмом, Національній стратегії безпеки Сполучених Штатів Америки (2002 р.), Національній стратегії безпеки Сполучених Штатів Америки (2006 р.), Національній стратегії внутрішньої безпеки, документі «П'ять років після одинадцятого вересня».

Адміністрація Джорджа Буша-молодшого розробила дві стратегії безпеки держави — 2002 і 2006 років. Стратегія безпеки 2002 року основною метою визначає збереження миру шляхом «боротьби з тероризмом і тиранією». Проблему тероризму як основну загрозу національній безпеці держави має бути розв'язано шляхом «використання будь-якої наявної в арсеналі зброї — військової сили, покращення внутрішньої безпеки, забезпечення дотримання закону, роботи розвідувальних служб та різноманітних заходів задля перекриття фінансування терористичних організацій».

Вашингтон переконаний, що спільні загрози об'єднують найбільші держави світу, бо є однаково актуальними й небезпечними як для США, так і для Російської Федерації, Індії, Китаю. Росія вважається країною, що «переживає перехідний період на шляху до демократії, і в майбутньому має стати партнером США в боротьбі з тероризмом». У Стратегії безпеки (2002 р.) наголошено, що Російська Федерація і США більше не вважаються суперниками й ворогами.

Американське бачення ролі альянсів, як і багатосторонніх структур, полягає у збільшенні здатності націй боротися з тероризмом. Однак, незважаючи на те, що міжнародна співпраця є найголовнішим чинником у боротьбі з тероризмом, Вашингтон бере на себе «відповідальність відігравати лідируючу роль у цій визначній місії».

Задля досягнення поставленої мети США мають здійснити такі заходи:

• захищати дотримання прав людини;

• посилити альянси для боротьби з глобальним тероризмом та запобігання атакам як на власну територію, так і на території дружніх держав;

• співпрацювати з іншими державами задля вирішення регіональних конфліктів;

• запобігти атакам із використанням зброї масового знищення (ЗМЗ) на американську територію, а також на території їхніх союзників та друзів;

• розпочати нову еру глобального економічного зростання шляхом відкриття доступу до ринків збуту та вільної торгівлі;

• розширити коло розвинених країн, «відкриваючи» суспільства та створюючи необхідну для демократії інфраструктуру;

• розробити план співпраці з іншими центрами світового впливу;

• реформувати американські національні безпекові підрозділи, беручи до уваги нові виклики та загрози ХХІ століття.

Оскільки розповсюдження зброї масового знищення та засобів її транспортування виокремлюють як невід'ємний компонент боротьби з тероризмом, було розроблено спеціальну стратегію, що чітко описує способи запобігання розповсюдженню ЗМЗ. Для її практичної реалізації адміністрацією Буша було запропоновано таке: розширення НАТО на схід через держави, які поділяють американські інтереси; перевірка військ НАТО на відповідність новим викликам сучасності; інвестування в інноваційні технології військової сфери; розробка планування ефективного використання міжнародних внесків на боротьбу з тероризмом; використання технологічної переваги та економічної могутності країн—членів НАТО для реформування цієї військової організації та її домінування над потенційними агресорами; підвищення мобільності командного складу; підтримка можливостей та потенціалу для спільної боротьби союзників у період трансформації й модернізації військової сили.

Нову Національну стратегію безпеки Сполучених Штатів Америки, що більше відома як Стратегія безпеки у стані війни, прийнято 2006 року. Маючи ідентичну попередньому структуру, новий документ фокусується вже на глобальній війні з тероризмом і передбачає такі аспекти, як вирішення регіональних конфліктів, посилення союзницьких утворень та протистояння викликам глобалізації. Стратегія безпеки 2006 року містить звіт про результати, яких досягнуто відповідно до цілей попередньої стратегії (2002 р.), й визначає основні пріоритети на майбутнє. При цьому військові здобутки в Іраку та Афганістані, безперечно, перебільшено. Так, серед досягнень американської зовнішньої політики названо втрату «Аль-Каїдою» позицій в Афганістані та розбудову демократичної системи управління в Іраку, що вочевидь суперечить нинішньому обґрунтуванню президента Обами військових дій у цих країнах. У заключній частині Стратегії безпеки 2006 року зазначено, що «Америка стикнулася зі значними загрозами, однак має величезний потенціал та можливості для боротьби з ними», що ще раз підтверджує переконання американської адміністрації в існуванні однополярного світу на чолі зі США.

Того ж року на додачу до Національної стратегії безпеки США (2006 рр.) було прийнято Національну стратегію боротьби з тероризмом. За умов війни з тероризмом стрижнем нового документа було визначено «зруйнування найбільшої мережі «Аль-Каїда» та протистояння радикальній ідеології, яка надихає інших приєднуватися до терористичного руху». Методи досягнення поставленої мети перегукуються зі способами, зазначеними в національних стратегіях безпеки (2002, 2006 рр.), а також передбачають боротьбу з розповсюдженням зброї масового знищення та існуванням феномену екстремістських держав.

У вересні 2006 року було розроблено документ під назвою «П'ять років після одинадцятого вересня: успіхи та виклики», де проаналізовано досягнення та потенційні загрози, що постають перед світовою спільнотою у глобальній війні з тероризмом.

Національну стратегію внутрішньої безпеки прийнято 2007 року. Перебуваючи у стані війни з тероризмом, США потерпали від шкоди, завданої ураганом «Катріна», що змусило їх розширити перелік загроз національній безпеці шляхом внесення до нього пандемічних захворювань та природних катаклізмів. Стратегія внутрішньої безпеки наголошує, що, незважаючи на боротьбу з тероризмом, не слід залишати поза увагою й потенційні виклики, спричинені людською діяльністю та техногенними катастрофами. Відповідно, основними цілями стратегії визначено запобігання терористичним атакам, захист базових ресурсів та інфраструктури, реагування на інциденти, які вже відбулися, а також збільшення довготермінових досягнень.

Останнім документом із питань національної й міжнародної безпеки, схваленим адміністрацією Дж. Буша-молодшого, стала Національна стратегія обміну інформацією. Ґрунтуючись на Національній стратегії безпеки, документ тісно переплітається з Національною стратегією боротьби з тероризмом та Національною стратегією внутрішньої безпеки. Основна увага тут приділяється вдосконаленню обміну інформацією на всіх рівнях задля продуктивнішої боротьби з тероризмом.

Президент Дж. Буш-молодший визначив Ірак як основний об'єкт у боротьбі з тероризмом. На відміну від нього, новий американський президент Барак Обама зосередився на Афганістані, оголосивши, що «Сполучені Штати Америки відстоюють життєво важливі безпекові інтереси, стикаючись із наявними й потенційними загрозами, котрі ініціюються Афганістаном та Пакистаном». На думку адміністрації Обами, цим країнам потрібно здійснити такі кроки: впровадити цивільно-військову каральну стратегію в Афганістані, сприяти розвитку громадянського суспільства, збільшити штат національних військ (армії та поліції), залучити уряди до міжнародної діяльності та підтримувати їх легітимність, зруйнувати зв'язок між розповсюдженням наркотиків та масовими виступами тощо. Тероризм залишається основною загрозою для адміністрації Б. Обами, але фокусування на ній поєднується з іншими пріоритетами. Доктрина Обами, яка остаточно не оформлена, зазначає, що всі суспільства та нації є рівноправними; популяризація й поширення демократії та прав людини в зовнішньополітичній стратегії замінюються на покращення іміджу США у світі; основним методом здійснення зовнішньої політики стає політика дипломатичного залучення.

Дата добавления: 2014-01-05