Аудит доходів і витрат

Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, під час перевірок органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в кілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.

Отже, завдання аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.

Метою аудиту витрат є обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок основної діяльності чи за рахунок прибутку.

Аудит здійснюється за такими напрямами витрат з деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету витрат):

– процентні витрати: 1) за коштами, отриманими окремо: а) від НБУ, б) інших банків, в) клієнтів банку; 2) за цінними паперами власного боргу; 3) за операціями з філіями та іншими установами банку; 4) інші;

– комісійні витрати (з деталізацією по операціях): 1) з банками; 2) з клієнтами; 3) з фінансовими інструментами для потреб банку; 4) з філіями і іншими установами банку;

– збитки від торговельних операцій;

– інші банківські операційні витрати;

– витрати на утримання персоналу;

– сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку з прибутку;

– витрати на утримання і експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів;

– інші експлуатаційні витрати;

– відрахування в резерви;

– непередбачені витрати.

Необхідно перевірити, чи дотримуються норми за окремими їх видами встановленими законами (на відрядження, представницькі, благодійні), або чи зараховуються до складу валових витрат різні види матеріальної допомоги, передбачені як законами, так і колективним договором.

Джерелами інформації є:

– договори й акти, на основі яких здійснювалися витрати;

– розпорядчі і виконавчі первинні документи на надходження і виконання матеріальних цінностей;

– розрахунки нарахування амортизації;

– авансові звіти підзвітних осіб;

– накази по персоналу і особисті картки співробітників по заробітній платі;

– виписки із рахунків і меморіальні ордери;

– внутрішньобанківські положення: про бюджетування; про облікову політику; про кредитування; про цінні папери; про депозитну політику тощо;

– протоколи засідання Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку про фонди банку, що регламентують стратегію і тактику щодо витрат банку;

– рішення господарського і народного суду щодо сплати пені, штрафів;

– колективний договір адміністрації із співробітниками банку;

– звіти про фінансові результати (форма № 2-КБ);

– Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту доходів є:

– перевірка правильності формування доходів шляхом перерахунку;

– аналіз структури доходів, витрат та прибутку з метою визначення ефективності діяльності банку.

Операційні доходи банку обліковуються за класом рахунків № 6 «Доходи». У процесі аудиту доходів найважливішим є:

– обґрунтованість одержання доходів, у зв’язку із забороною банкам найматися торговельною, виробничою і страховою діяльністю;

– чи не допускалося формування доходу за рахунок позичкового рахунка;

– чи дотримується встановлений порядок формування доходів у випадку, коли банк має ліцензію торгівлі цінними паперами і коли не має її;

– нараховані доходи в даному звітному періоді включені до валових для оподаткування;

– чи правильно здійснюється зарахування доходів на рахунок доходи майбутніх періодів (3600) і своєчасність списання сум з цього рахунку;

– оскільки доходи від кредитних операцій займають, як правило, найбільшу питому вагу в доходах банку, то їх перевіряють найретельніше на предмет обумовленості в кредитних договорах строків сплати процентів щомісячно чи при погашені кредитів.

Аудит доходів здійснюється за такими напрямами з їх деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету доходів):

– процентні доходи в розрізі: 1) від коштів, розміщених у банківському секторі; 2) від кредитів наданих; 3) від цінних паперів; 4) від операцій з філіями та іншими установами банку; 5) інші;

– комісійні доходи від операцій: 1) з банками, 2) з клієнтами, 3) з філіями і іншими установами банку;

– прибуток від торговельних операцій;

– дивідендний дохід;

– інші банківські операційні доходи за операціями з філіями та іншими банківськими установами;

– інші небанківські операційні доходи;

– зменшення резервів по заборгованості;

– непередбачені доходи.

Джерелами інформації для проведення аудиту договорів є:

– договори й акти, на основі яких визначають одержані доходи;

– виписки із рахунків і меморіальні ордери;

– внутрішньобанківські положення: про облікову політику, про бюджетування, про кредитування, про цінні папери, про депозитну політику тощо;

– протоколи Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку, що регламентують стратегію і тактику банку щодо формування доходів;

– звіти про фінансові результати (форма 2-КБ);

– Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту прибутку (збитку) є підтвердження достовірності його величини, а також структурний її аналіз за видами діяльності – процентна, комерційна, торговельна тощо. Він здійснюється на кожну звітну дату — кінець місяця, кварталу, року.

Достовірність величини прибутку (збитку) встановлюється перевіркою:

– формування відповідних рахунків, доходів і витрат;

– операцій щодо закриття дохідних і витратних рахунків;

– обґрунтованістю і аналізом інших операцій, пов’язаних з позареалізаційними доходами і витратами.

Правомірність розподілу прибутку перевіряється шляхом вивчення протоколів зборів акціонерів та Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального заохочення, а також Декларації про прибуток, та на основі виписок із особистих рахунків меморіальних ордерів і облікових регістрів.

Особлива увага надається перевірці обґрунтованості списання позичкових боргів і дебіторської заборгованості за господарською діяльністю банку.

Програмою проведення аудиту доходів, витрат і прибутку можна вважати оціночну таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов’язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Приблизна програма аудиту доходів, витрат і фінансових результатів діяльності

Аудитором перевіряється	Повинно бути встановлено
Достовірність собівартості послуг основної діяльності	Необгрунтоване завищення через невірне (свідоме або несвідоме) віднесення витрат на собівартість, замість власного прибутку (спецфондів), що залишається у розпорядженні банку – рахунок № 5020 «Фонд банку»:
1) амортизація невиробничих основних фондів, що призначені для задоволення соціальних і культурно - побутових потреб працівників банку (холодильники, телевізори, магнітофони, медичне та стоматологічне обладнання);
2) витрати на придбання новорічних та інших подарунків, святкування;
3) витрати на допомогу та утримання спортивних, медичних, благочинних та інших сторонніх організацій (міліції, КРУ, прокуратури), фонду захисту інвалідів, тощо;
4) усі види капітальних ремонтів власних, але не орендованих основних засобів як виробничого, так і невиробничого призначення;
5) монтаж і облаштування пожежної сигналізації;
6) монтаж і облаштування охоронної сигналізації;
7) монтаж і облаштування телефонної мережі;
8) віднесення на собівартість зношення малоцінного інвентаря невиробничого призначення (посуд, постільна білизна, кавоварки, міксери, електро - чайники тощо);
9) списання витрат при здійсненні попередньої оплати (кредит рахунку № 120 «Коррахунок у НБУ» без виправ - довуючих документів;
10) списання безнадійної та простроченої дебіторської заборгованості з господарських операцій банку;
11) списання сумнівної і безнадійної заборгованості клієнтів за виданими їм позичкам;
12) списання на собівартість різного виду заплачених пені та штрафів;
13) придбання програмного забезпечення (ЕОМ);
14) передчасне або в завищених розмірах віднесення на собівартість витрат майбутніх періодів; відсотків і комісійних клієнтам-власникам грошей на депозитні та інші рахунки, а також за користування їхніми коштами на розрахункових, поточних та валютних рахунках
Достовірність списання на збитки різних витрат	Необгрунтоване списання на збитки замість власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банку:
1) пені та штрафів усіх видів;
2) збитків від ліквідації та реалізації основних фондів;
3) нестачі різних матеріалів понад норму природного збутку;
4) нестачі всіх видів матеріалів і основних засобів при невстановленні винуватців або у випадках відмови судом на відшкодування з них;
5) різних видів витрат без будь-яких документів;
6) незакінчених капітальних ремонтів власних основних засобів
7) витрат на допомогу і утримання спортивних, медичних, культурних організацій і благодійних фондів, міліції, КРУ, прокуратури, фонду захисту інвалідів, тощо
Достовірність зарахування до складу доходів різних їх видів	1. Повнота зарахування до складу доходів, а не кредиторської заборгованості або фондів банку різних видів надходжень від наданих банком послуг з метою зменшення розміру оподатковуваного прибутку
2. Те ж різних видів безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей; товарно-матеріальних цінностей;
3. Віднесення доходів поточного періоду до складу доходів майбутніх періодів з метою зменшення поточного прибутку до оподаткування

Найбільш типовими порушеннями, які виявляються при перевірці доходів, витрат і збитків, що необгрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати наступні:

1. Щодо заниження доходів:

– зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;

– віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.

2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:

– віднесення амортизації невиробничих основних фондів;

– монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;

– списання сплачених штрафів і пені;

– усі види капітальних ремонтів власних, а не орендованих, основних засобів;

– програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);

– пряме списання без виправдовуючих документів.

3. Щодо завищення збитків:

– списання пені та штрафів усіх видів;

– списання нестач;

– списання витрат за відсутності виправдовуючих документів;

– списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Дата добавления: 2014-01-05