Тема 15. Інноваційний менеджмент

15.1. Сутність інноваційного менеджменту.

15.2. Стратегія вимірів інноваційної діяльності.

15.1. У теорії і практиці менеджменту значна увага приділяється нововведенням. Необхідність постійного відновлення всіх сторін управлінської і виробничо-господарської діяльності є неодмінною умовою цивілізованого розвитого суспільства.

Нововведення в області техніки і технології виробництва тісно зв'язаний із НТП. У менеджменті нововведення стосуються методів управління, структур управління, способів прийняття рішень і створення в остаточному підсумку інноваційних організацій. Інноваційна діяльність, спрямована на вибір методів управління, повинна визначати технічну, організаційну, економічну доцільність вибору прийнятого рішення, що забезпечує комплексний системний метод обґрунтування цього вибору. Інноваційна діяльність, спрямована на удосконалювання способів прийняття рішень у світлі сучасних концепцій, заснована на представленні про організацію як про систему прийняття рішень. У рамках цього представлення реалізуються 2 класи задач:

1-ий клас- це задачі розподілу відповідальності по рівнях управління і закріплення її за обраними рівнями управління.

2-ий клас- це задачі вибору оптимального рішення.

Інноваційна діяльність по удосконалюванню структур управління спрямована як на приведення у відповідність структур управління й об'єктів управління, так і на вироблення принципово нових структур, орієнтованих на випуск у майбутньому нових виробів. У цій роботі беруть участь: дирекція фірми, планово-економічні служби, служби чи інженери по організації виробництва. Інноваційна діяльність по приведенню у відповідність структур управління й об'єктів управління необхідна тому, що структура управління є самою консервативною частиною організації і практично відповідає об'єкту управління тільки в момент формування організації. На цій стадії необхідно проробляти відповідність цілей і функціонування системи управління й об'єкта управління, контролювати повноту складу функцій управління й управлінських рішень. Аналіз повинний закінчуватися коректуванням положення про підрозділ. Формування нових структур ґрунтується на системі цілей, обраних організацією; стандартному наборі функцій управління; формуванні повного складу рішень, що реалізують обрані функції; типовому наборі керівників і виконавців. На цій стадії виконуються об'ємні розрахунки завантаження і пропускної здатності рівнів управління і в остаточному підсумку пропонуються принципово нові схеми управління. В інноваційному менеджменті велика увага приділяється інноваційному типу організацій, що повинні відрізнятися рядом особливостей. Інноваційну діяльність можуть здійснювати підприємства будь-якого розміру; малі, середні і великі. Але усі вони для цього повинні розташовувати значними фінансовими ресурсами, оскільки витрати на розробку інноваційних ідей і їхнє упровадження усе інтенсивніше зростають. Інновація в менеджменті- це не технічний термін, оскільки вона торкається насамперед соціальної й економічної сфери, а вже потім- технічної. Інноваційна організація - це група людей, яка спеціально створюється для розробки і реалізації інноваційних проектів. Інноваційна організація сама прагне до постійних змін. Практика передових фірм показує ефективність створення таких груп. Звичайно в цих групах високий ступінь автономності, вони укомплектовані фахівцями різних професій. Усередині таких груп створюється творча атмосфера, що набагато частіше і швидше приводить до позитивних результатів. У такої інноваційної організації є і визначені вимоги до менеджерів. Менеджери в таких організаціях повинні:

-знати, що таке інновація;

-розуміти динаміку і логіку інноваційного розвитку;

-займатися розробкою інноваційної стратегії;

-розуміти, що інновація вимагає постановки нових цілей, що відрізняються за своїм характером і методиці їхньої реалізації від цілей інноваційних організацій. У процесі інноваційної діяльності особливо важливу роль грає рада директорів фірми, що визначає характер інноваційної стратегії й аналізує, чим є бізнес фірми в даний час і яким він повинний стати, якими методами треба здійснювати рух від сьогодення до майбутнього. Неінноваційні організації виходять з того, що оптимізують існуючі процеси і продукцію. Основна передумова інноваційної стратегії- це не оптимізація того, що є, а свідомий відступ від того, що є. Усе сьогоднішнє завтра старіє, усі методи управління сьогодні повинні бути замінені новими методами і новими підходами. Девіз неінноваційних організацій- більше і краще! Девіз інноваційних організацій- нове й інше! Основа інноваційної стратегії - це планова ліквідація того, що застаріває, і організація ставить своєю метою цілком визволити персонал і ресурси для створення і впровадження інновацій. Однак в інноваційних організацій є труднощі, вони зустрічаються із серйозними перешкодами при впровадженні інновацій. Насамперед це:

1)неготовність людей до таких змін, коли приходиться жертвувати днем сьогоднішнім заради дня завтрашнього;

2) створення принципове нового товару може виявитися дешевше модифікації старого, але при виході на ринок модифікаційний товар містить менше ризику, чим новий;

3) серед нових ідей виживає лише одна з десятка, тому важливо вчасно зупинити розробку непродуктивних ідей, щоб уникнути непотрібних витрат фірми.

У цьому зв'язку виникає проблема, як відібрати життєздатність ідеї, як оцінити можливість комерціалізації нового товару, його успіх на ринку. Не можна прислухатися тільки до технічних фахівців, інженерам. Є необхідність думки фахівців з маркетингу, збуту, дизайну і. т. д.

З погляду інноваційного менеджменту необхідно враховувати наступні обставини:

а) нова ідея спочатку може дати незначний результат;

б) нова ідея, як правило, спрямована на визначену потребу.

Однак практика показує, що перші ринки рідко виявляються кращими. Реально товар може знайти попит зовсім в іншому сегменті ринку через зміну соціальних запитів, напрямків у моді і т.д.:

1) існують великі труднощі прогнозування успішності розробки нового товару (послуги). Необхідно виявити, чи буде забезпечений успіх нового товару і який період його визнання на ринку (позиціювання): одні з них стрімко йдуть нагору, інші- повільно;

2)необхідно враховувати характер бюджету інноваційних організацій. В інноваційній фірмі можна скласти бюджет тільки після того, як товар розроблений і виведений на ринок. Раніш це зробити неможливо, тому що багато в чому зростають витрати, зв'язані з доведенням цих товарів до реалізації. Необхідний твердий контроль скорочення витрат при розробці цього товару. У виробничому бюджеті, що повинний бути завжди відділений від інноваційного, найважливішими є питання: чи необхідно фірмі те, що вона робить; якщо “так”, то яка мінімальна кількість засобів потрібна, щоб підтримати виробництво.

Основна його задача - мінімізація витрат.

В інноваційному бюджеті питання інші: чи піде на ринку те, що фірма робить; якщо “так”, то які ваші максимальні можливості, щоб забезпечити розробку і впровадження даного товару. Таким чином, в інноваційному бюджеті повинні бути представлені і визначені витрати на новий товар.

14.2. Стратегія вимірів інноваційної діяльності.

Говорячи про стратегію вимірів інновацій варто враховувати, принаймні, 3 фактори. Інноваційні організації намагаються вимірити:

а) кінцеву імовірність успіху;

б) ступінь ризику зазнати невдачі;

в) зусилля і витрати.

Інноваційна організація ніколи не може орієнтуватися на стандартні ідеї організацій працюючих над стабільними товарами, оскільки перші кілька років інноваційна продукція прибутку не приносить узагалі. При розрахунку життєвого циклу інноваційного товару, звичайно закладається як мінімум 40-ка %-ний приріст прибутку в рік, щоб розрахуватися з кредиторами. У цьому зв'язку менеджер, відповідальний за інновації, у набагато більшому ступені має потребу в зворотному зв'язку з ринком, чим менеджер, працюючий у стандартній організації. Менеджер, відповідальний за інновації, повинний постійно думати, як домогтися скорочення витрат, тобто прагнути мінімізувати ту максимальну кількість засобів, що виділена під новий товар. Особливу увага варто звернути на ризик зазнати невдачі. Важливо правильно вибрати момент припинення розробки тієї ідеї, що приречена на провал. Бажано це зробити на стадії задуму, щоб не допустити більше збитків.

Говорячи про інноваційну стратегію, варто звернути особливу увагу на роботу з персоналом, оскільки приходиться переборювати психологічний опір змінам. Тому що впровадження інновацій вимагає максимальних витрат, то весь інноваційний процес замикається на вище керівництво що, як правило, консервативно. Тому інноваційні установки необхідно виробити у керівництва фірми:

по-перше, керівництво фірми повинно заохочувати самі фантастичні ідеї;

по-друге, люди повинні мати право на помилку, навіть якщо ці ідеї спричинять за собою фінансові втрати. Необхідно пам'ятати, що найкраще генерує ідеї власний персонал фірми, що знає свою галузь, вироблений товар, його конкурентні переваги і т.д. Потрібно створити на фірмі атмосферу, у якій люди самі приходили б зі своїми новими ідеями і якнайчастіше. Необхідно стежити за тим, щоб ідеї не були загублені, навіть самі другорядні. Для цього бажано створити систему постійного внутріфірмового навчання співробітників, а також забезпечити найбільш повну інформованність співробітників і інноваційних груп про хід інноваційного процесу. Для більш успішного подолання психологічних бар'єрів на шляху інновацій необхідно виявляти відношення співробітників до вищого середовища. Існують 2 типи особистості з погляду відношення до зовнішнього середовища:

1-ий тип особистості розглядає зовнішнє середовище як небезпеку;

2-ий тип - як невідомість, з якої є можливість витягти для себе якусь користь. Тип особистості виявляється тестуванням. На людей 2-го типу робиться упор при впровадженні інновацій.

Усе вищесказане відноситься до інноваційної стратегії.

В інноваційному менеджменті існують ще проблеми, зв'язані з інноваційною структурою. Фірми, що займаються інноватикою, можуть створювати спеціальні підрозділи для інноваційної діяльності, щоб відокремити інноваційний процес від поточних операцій. З цією метою можуть створюватися нові підрозділи, відділи розвитку, що в остаточному підсумку спричинить за собою зміну структури фірми в цілому. Таким чином, інноваційні процеси вимагають структурного оформлення. У великих корпораціях це можуть бути окремі фірми, у малому бізнесі- це власне фірма, що займається інноватикою.

Інновацію можна розглядати і як функцію спеціалізованого структурного підрозділу і як самостійний бізнес. Така інвестиційна фірма повинна себе окупати, навіть якщо їй не забезпечена підтримка зовнішніх великих структур. У будь-якому випадку кінцевим результатом повинний бути ринковий результат, і продаж повинний мати місце на всіх стадіях життєвого циклу продукту.

Традиційно функціональні організації займаються плануванням роботи, починаючи з оцінки положення, у якому вони знаходяться в даний момент. Інноваційні організації починають планування з кінцевої крапки руху. У будь-якому випадку інноваційна форма організації- це насамперед, група, команда, що поставлена поза існуючими у фірмі структурами. Ця група не виконує ніяких поточних операцій, їй повинна бути забезпечена повна воля творчості.

Зупинимося коротко на проблемах оплати праці в інноваційних організаціях. Люди, що працюють в інноваційних організаціях, повинні бути висококваліфікованими фахівцями, повинні мати гарне жалування. Але ці люди працюють на невідомий результат і, оплачуючи їхню працю, фірма власне кажучи займається кредитуванням. Тому іноді їхня зарплата досить скромна, але їм обіцяна гарна винагорода в майбутньому. Крім того, як мотивація може бути використана компенсація поза грошовою сферою: гарні умови роботи, сучасне устаткування, привабливий імідж групи, її популярність...

Сформуємо деякі правила, яким повинні слідувати інноваційні організації:

1. Не поєднувати традиційні підрозділи, очолювані відповідними менеджерами, з підрозділами інноваційного типу.

2. Не поєднувати поточні операції й інноваційні розробки.

3.Не намагатися проникнути в незнайомі сфери.

4.Не рекомендується великим компаніям здобувати дрібні інноваційні фірми доти, поки не буде відпрацьований механізм фінансування цих фірм.

5.Відбирати людей з підприємницьким складом розуму і характеру. (На Заході вважають, що без бізнес -плану взагалі не можна братися за виробничу і комерційну діяльність).

Отже, позначимо основні аспекти інноваційного менеджменту:

1. Інноваційний менеджмент повинний орієнтуватися на ринок. Це означає насамперед уміння широко оцінювати ринкові можливості, а не концентрувати увагу тільки на одному якомусь сегменті ринку. Необхідно вміти працювати й у тих сегментах, що не передбачалися, враховувати можливість появи непередбачених конкурентів, а також нових сфер застосування продукту.

2. Інноваційний менеджмент повинний включати елементи фінансового передбачення. Це зв'язано, як правило, з однією проблемою- вічним недоліком, пошуком готівки. Для того щоб банк видав кредит, йому необхідні гарантії повернення кредиту з реальних джерел. Тому надзвичайно важливо грамотно скласти бізнес-план і показати в ньому ці джерела. Крім того, необхідний постійний фінансовий контроль за витратами, повний порядок у веденні рахунків. Інакше інноваційній фірмі грозить повний крах.

3.Успіх інноваційного менеджменту багато в чому залежить від вищого керівництва, оскільки на перше місце висувається проблема керованості людьми. У рамках інноваційного менеджменту найкраще управляти через систему поставлених цілей, тобто використовувати грамотне-цільове управління.

Доречно згадати і про проблему єдності бачення і цілей. Якщо в людини, що создала інноваційну фірму, бачення і цілі збігаються, то вона ніколи не залишить цілком фірму.

Питання для самоконтролю:

1. Поясните сутність інноваційного менеджменту.

2. Які основні напрямки інноваційної діяльності?

3. У чому полягають проблеми визначення ефективності інноваційної діяльності?

4. Які особливості створення інноваційних організацій?

Дата добавления: 2014-01-06