Інформаційний матеріал. Акт дефекації регулюється нервовою системою і відбува­ється рефлекторно у відповідь на подразнення калом рецепто­рів нижніх відділів товстої кишки

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Акт дефекації

Акт дефекації регулюється нервовою системою і відбува­ється рефлекторно у відповідь на подразнення калом рецепто­рів нижніх відділів товстої кишки. Дефекація зазвичай на­стає, коли тиск калових мас на стінки прямої кишки досягає 20—40 мм рт. ст. При цьому відбувається подразнення рецеп­торів, які знаходяться у слизовій оболонці кишки, рефлектор­но скорочується її м'язова оболонка, розслаблюються сфінкте­ри, і кал виходить назовні. Цей процес посилюється завдяки скороченню м'язів черевного преса та діафрагми, внаслідок чого внутрішньочеревний тиск значно підвищується. Центри цього рефлексу залишаються в крижовому відділі спинного мозку. Цей рефлекс мимовільний, але на нього впливають центри вищерозташованих відділів центральної нервової сис­теми — довгастий мозок, гіпоталамус, кора головного мозку. Таким чином рефлекс затримується. У дорослої людини дефе­кація відбувається 1—2 рази на добу, у дітей грудного та молод­шого віку частіше.

Л Е К Ц І Я № 28

Т е м а: “Система органів травлення.”

• Процес живлення

• Анатомія і фізіологія великих травних залоз

Печінка, підшлункова залоза та слинні залози є органами травної системи, які лежать поза травною системою, але свої секрети (жовч, підшлунковий сік, слину) вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у проце­сах травлення. Про їхнє значення, наприклад, свідчить той факт, що перев'язка протоки підшлункової залози знижує процеси гідролізу білків та жирів (до перев'язки засвоюється 94% жирів та 92% білків, а після — відповідно 40 та 50%).

Патологія цих залоз лежить в основі ряду захворювань. Знання цієї теми необхідне при вивченні клінічних дисциплін, для розуміння морфологічного субстату клінічної симптома­тики захворювань печінки, підшлункової залози та слинних залоз.

Знати: розташування, будову та функції слинних залоз, печінки, підшлункової залози; склад та механізм виділення жовчі та підшлункового соку.

Уміти: визначати проекцію на скелет, топографію травних залоз; знаходити на муляжах та вологих препаратах основні анатомічні утворення травних залоз; давати характеристику травним сокам (підшлунковому соку та жовчі).

У слизовій оболонці порожнини рота є велика кількість Дрібних слинних залоз, ці залози мають назву залежно від міс­це розташування: щічні, піднебінні, губні тощо. Окрім цих за­лоз є три пари великих слинних залоз, вивідні протоки яких відкриваються в порожнину рота:

• привушна залоза, парний орган, найбільша з усіх залоз, розташовується біля вушної раковини, у позащелепній ямці, вона вкрита щільною фасцією, яка утворює капсулу, що поді­ляє паренхіму залози на часточки. Вивідна протока залози й вздовж зовнішньої поверхні жувального м'яза, проходить че­рез нього і відкривається в присінок порожнини рота на внут­рініній поверхні щоки на рівні другого верхнього великого кут­нього зуба;

• підщелепна залоза — парний орган, розташована у під щелепній ямці. Це друга за величиною слинна залоза, її прото­ка відкривається у власне ротовій порожнині у під'язиковому м'ясці;

• під'язикова залоза — парний орган, лежить під язиком, вкрита складкою слизової оболонки — під'язиковою склад­кою — на верхній поверхні щелепно-під'язикового м'яза. Ви­відна протока відкривається у під'язиковому м'ясці, а малі протоки — безпосередньо у під'язиковій складці.

Дата добавления: 2014-01-07