Організаційні основи функціонування фінансів підприємств

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок – порівняння у вартісній формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності, який ґрунтується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність, самофінансування.

Основою високоефективного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є здійснення фінансової діяльності на засадах комерційного розрахунку, який є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності, а також спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку.

Визначальний вплив на організацію фінансів підприємств мають організаційно-правова форма господарювання, галузеві техніко-економічні особливості, форма об'єднання підприємств (якщо підприємство входить до будь-якого об'єднання).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватні, комунальні, колективні, державні, а також змішані.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні діють унітарні (створені одним засновником) та корпоративні підприємства (створені двома або більше засновниками за їх спільним рішенням).

Господарські товариства – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Вони поділяються на:

- повне товариство – товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;

- товариство з обмеженою відповідальністю – має статутний фонд, поділений на частки, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном;

- товариство з додатковою відповідальністю - має статутний фонд, поділений на частки, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однакого кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;

- командитне товариство – один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення, а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами;

- акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонерні товариства можуть бути:

а) відкритими – акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

б) закритими – акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом передплати купуватися і продаватися на біржі, акціонери мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Згідно з Господарським кодексом в Україні можуть створюватись і функціонувати два типи об’єднань підприємств: добровільні та інституціональні (діяльність започатковується у директивному порядку міністерствами або відомствами).

Господарські об'єднання утворюються як:

a. Асоціації – договірні добровільні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність будь-якого з учасників.

b. Корпорацією визначається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органами управління корпорації.

c. Консорціум – це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети.

d. Концерн – статутне об'єднання підприємств, що характеризуються єдністю власності та контролю.

e. Промислово-фінансові групи – це об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей економіки, що утворюються за рішенням КМУ на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. ПФГ не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання.

f. Холдинг – це специфічна організаційна форма об'єднання капіталів. Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визначається холдинговою компанією.

Дата добавления: 2014-01-07