Аналіз твору композиційним шляхом і за розвитком дії

Аналіз драматичного твору.

Передує аналізу бесіда на сприймання змісту твору. Необхідно виявити ступінь розуміння твору учнями, конфлікту (його причин, характеру), групування персонажів, місце і час дії тощо. Після бесіди на сприймання переходимо на детального аналізу.

Аналіз твору вимагає детального знання епізодів, що становлять основу сюжету. Тому в класі практикуємо повторне перечитування твору (епізодів, сцен, яв). Читати може сам учитель, можуть учні – за ролями. Ефективним є прослуховування уривків у звукозапису. Читання за ролями треба готувати заздалегідь. Учні вже мають певний досвід читання за ролями – читали байки, діалоги в епічних творах. Їм доцільно пояснити особливу вагу мови персонажа в драматичному творі, допомогти проникнути у психологію персонажів. Читання за ролями є складовою аналізу твору. Тому обирати для читання за ролями слід такі уривки, в яких відбито найважливіші етапи розвитку конфлікту.

Як правило, для драматичного твору обирають послідовний, подієвий чи аналіз слідом за автором, аби простежити розгортання конфлікту.

Практика виробили схему-алгоритм розумових операцій аналізу за розвитком подій. Представляємо її до вашої уваги:

Виконай такі дії у формі алгоритму:

1 крок ----- З’ясуй тему твору;

2 крок ------ Визнач головних і другорядних героїв, як вони групуються;

3 крок ------ Досліди точки їх дотику, переплетення;

4 крок ------ Визнач конфлікт твору;

5 крок ----- Знайди у творі епізоди, що конкретизують і розвивають зав’язку;

6 крок ------ Простеж за подальшими подіями;

7 крок ------ Визнач кульмінацію. Підтвердь відповідь цитатою із тексту;

8 крок ------ Визнач розв’язку, аргументуй свою думку;

9 крок ------ З’ясуй значення позасюжетних елементів;

10 крок ----- Розкрий роль окремих епізодів для реалізації авторського задуму, якщо є потреба;

11 крок ----- Розглянь основні особливості сюжету і композиції;

12 крок ----- Підбий підсумки своєї роботи.

В.Я.Неділько радить, розглядаючи першу дію комедії «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого, відзначити, що в ній намічено зав’язку дії й основу конфлікту. Герасим Калитка виступає багачем, готовим заради грошей, багатства на злочин. Він із радістю приймає пропозицію Невідомого придбати фальшиві гроші. Основну роботу зосереджуємо на дійових особах, засобах творення характерів. Під керівництвом учителя школярі-читачі повинні усвідомити внутрішній зміст поведінки і вчинків персонажів.

У кожної дійової особи драми є своя мета, яка керує й рухає його дії і вчинки, наміри і бажання. К.Станіславський назвав цю мету «надзавданням ролі артиста». Вона продиктована внутрішньою суттю образу. Так, Калитка хотів бути великим землевласником, багатою людиною. Пузир («Хазяїн» І.Карпенка-Карого) хотів ще більше збагатитися), Виборний («Наталка Полтавка» І.П.Котляревського) хотів одружитися на молодій і красивій дівчині. У зв’язку з цим К.Станіславський уводить термін «наскрізна дія персонажа». Вона визначає логіку поведінки героя, передбачає практичне здійснення його мети.

У кожній наступній яві та дії спостерігаємо, як персонаж іде до своєї мети, у вчинках і словах розкривається внутрішня суть Калитки. «Ох, земелько, свята земелько… як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку». Словосполучення «свята земелько» з його уст звучить блюзнірськи, адже він мріє її «загрібати», що розкриває його жадібність. Події розвиваються у другій дії: Герасим посилає Савку перевірити, чи приймуть фальшиві гроші у банку? У цій дії розкривається і ставлення головного персонажа до своїх рідних: він однаково зажерливий, скупий, немилосердний до всіх. У третій дії напруження зростає. Автор показує внутрішнє єство Калитки через художній прийом марення уві сні. Він марить про одне: «Кругом, кругом усе моє!», йому сниться, що кум відбирає у нього гроші. Кульмінація твору – обмін грошей. Збулася мрія персонажа. Четверта дія – розв’язка. Герасим привозить у мішку сто тисяч. Заради грошей він готовий здійснити будь-який злочин. На запитання дружини, що той привіз у мішку, Герасим несамовито кидається до неї: «Я тобі покажу…, я… я… тебе уб’ю… я тебе задавлю, коли будеш лізти у вічі». Коли виявляється, що замість грошей у пачка – чистий папір, Герасим вішається. Він не радий порятунку: «Краще смерть, ніж така потеря!» - заявляє «новоспечений багатій». У процесі роботи звертаємо увагу дітей на мовлення Калитки, воно індивідуалізовано і теж характеризує внутрішній світ носія. І коло його інтересів, тема розмов, і лексика, і манера вислову характеризують його як глитая, зажерливу, нечесну людину, здатну на злочин заради наживи. Разом із тим його мовлення по-народному багате, барвисте, сповнене приказок, прислів’їв, за допомогою яких він висловлюється точно і влучно: під боком лежить земелька, а я слину ковтаю; вони надолужать – то вмиваннячком, то взуваннячком; із посміху люди бувають. Виразно індивідуалізовані й мова Бонавентури Копача, Невідомого, Параски.

Підбиваючи підсумки роботи, варто відповісти на запитання: «Чому горе Калитки, навіть спроба самогубства, не викликають до нього співчуття?» Доходимо висновку, що в п’єсі драматург засуджує прагнення до наживи, нечесність у веденні справ, злочин заради збагачення. Це – ідея твору, яка звучить актуально й для сьогодення. Соціальне житті тогочасного села показано автором реалістично, перед читачем постає період змін соціально-економічних формацій, який сповнений боротьби за своє місце, але цей процес висміяний автором, бо події показані через призму комічного, смішного. «Сто тисяч» - це соціальна комедія.

Учителі-практики виробили схему аналізу драматичного твору, подаємо її:

Одноактні п’єси, драматичні етюди, драматичні картини, сцени тощо:

1. Назва.

2. Авторське визначення жанру, місця і часу дії.

3. Індивідуальні особливості мови головних та другорядних діючих осіб.

4. Загальна характеристика засобів та форм дії і взаємодії (хоча б провідних) дійових осіб.

5. Форма твору і сюжет.

6. Система образів і суть протистояння (суперечностей) між героєм і антигероєм, позитивними і негативними силами.

7. Конфлікт процес його розвитку: зав’язка, розвиток (загострення) подій і зіткнень, кульмінація, розв’язка.

8. Ідейно-естетична сутність та потенціал конфлікту.

9. Естетична ідея твору.

10. Цінність твору (художня, естетична, суспільна).

Багатоактна п’єса:

1. Назва.

2. Авторське визначення жанру.

3. Авторське представлення діючих осіб.

4. Авторські пояснення, вказівки на час і місце та суспільні координати дії, ремарки тощо.

5. Форма і композиція твору.

6. Детальні мовні характеристики дійових осіб.

7. Характери (образи) дійових осіб – передовсім героя та антигероя.

8. Причини і сутність протистояння героя та антигероя чи інших протидіючих сил.

9. Тип і характер конфлікту (трагічний, драматичний, комічний).

10. Етапи розвитку конфлікту: зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка.

11. Естетична сутність конфлікту.

12. Тема і тематика.

13. Проблема та ідея твору.

14. Проблематика та ідейний зміст.

15. Жанр твору і авторське визначення жанру.

16. Цінність твору: художня, суспільна, естетична тощо (за Козловим Р.).

Дата добавления: 2014-01-07